Вперше в Україні в Інституті серцево-судинної хірургії АМН на працюючому серці виконано аорто-коронарне шунтування на семи відгалуженнях судин.

Новітній метод дослідження діяльності судин серця — коронографія — дав змогу кардіохірургам упоратися з особливо складним випадком. Хворому потрібно було робити аорто-коронарне шунтування уражених атеросклеротичними бляшками судин, але таких діляночок нараховувалось аж сім. Досі у клініці доводилось "ремонтувати", будувати обхідні шляхи для крові лише на двох-трьох діляночках. Як бути? Піти на шунтування із застосуванням апарата штучного кровообігу? Але у даному випадку, зважаючи на стан здоров'я та вік пацієнта, традиційний метод із зупинкою серця не можна було застосувати. А людині загрожувала смерть. І кардіохірурги на чолі з завідувачем відділення коронарної недостатності доктором медичних наук Анатолієм Руденком уперше у своїй практиці зважились на таке множинне шунтування при працюючому серці.

Цим пацієнтом став 53-річний інженер-конструктор Олег Олександрович. Він уже мав інфаркт міокарда. Лікарі тоді врятували його, але якість життя уже була не та: посилювався біль у серці, знизилась працездатність. Мучили страхи: що як виникне повторний інфаркт — чи перенесе його? Близькі люди наполягли, щоб хворий обстежився у лікуючого кардіолога. Той виявився досвідченим і уважним фахівцем, обстеживши хворого із застосуванням більш ніж скромних діагностичних поліклінічних засобів, настійно порекомендував додатково проконсультуватися в Інституті серцево-судинної хірургії. Що Олег Олександрович і зробив.

Учені-клініцисти встановили, що хворому справді загрожує повторний інфаркт, якого пацієнт може й не перенести. Запобігти біді могло аорто-коронарне шунтування на працюючому серці. Київські кардіохірурги ще три роки тому одними з перших у світі освоїли цю сучасну й досконалу технологію, що має явні переваги над шунтуванням із застосуванням апарата штучного кровообігу. В інституті по-новому вже прооперували понад 500 хворих. Але у Олега Олександровича випадок особливий, про що йшлося вище. І кардіохірурги зважились оперувати при працюючому серці — іншого виходу врятувати хворого не було.

Завідувач відділення коронарної недостатності доктор медичних наук Анатолій Руденко сформував бригаду, до складу якої увійшли кардіохірурги Артур Габрилян, Сергій Соломко, Віктор Клюзко, анестезіолог Костянтин Ящук.

Розкривши серце, хірурги наочно переконалися: множинне ураження коронарних судин атеросклеротичними бляшками, у ряді місць вони гранично звузили просвіт артеріального русла — смерть могла настати у будь-який час. Ось тут і було використано "запчастини" — діляночки здорових судин, взятих з кінцівок хворого. За допомогою цих "шляхопроводів" кровообіг пацієнта й було спрямовано в обхід "вибухонебезпечних" діляночок. Таким чином, вогнища звужених судин було локалізовано.

Операція, яка вимагала філігранної майстерності кардіохірургів, тривала понад п'ять годин. І закінчилась успішно — вже на третій день хворий міг самостійно рухатись, вийти за межі клініки подихати свіжим повітрям. А на запитання про самопочуття Олег Олександрович відповідав: біль у серці, який постійно надокучав йому, зник, і, що не менш важливо, зник і такий же постійний страх смерті.

Наш кореспондент попросив прокоментувати новий прорив у кардіохірургії Анатолія Руденка:

— Йдеться про одну з найгостріших медико-соціальних проблем не лише України — всього людства. Ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда щороку уражають тисячі й тисячі людей. Насторожує й той тривожний факт, що ця група захворювань неухильно "молодшає", уражаючи дедалі більше наших співгромадян працездатного віку. Отож освоєна у нас нова технологія хірургічного втручання дає змогу врятувати багатьох з них. Тепер поряд з традиційним методом, маю на увазі застосування апарата штучного кровообігу, успішно виконуємо операції і на працюючому серці. Які переваги останнього? Річ у тім, що багатьом хворим, особливо похилого віку, відключення серця протипоказане. Бо у більшості з них уражені не лише коронарні судини, а й інші органи та системи, тобто зафіксована низка супутніх хвороб. Це не дає змоги застосувати випробувану традиційну технологію — надто великий ризик тяжких ускладнень чи й смерті. Ось тут і виручає хірургічне втручання на працюючому серці. А щодо смертності, то вона знижена у нас до одного відсотка. Тобто маємо і високий кінцевий результат, й істотне скорочення строків перебування хворих на лікарняному ліжку.

— Анатолію Вікторовичу, Ви щодня спостерігаєте за серцями, ураженими різними хворобами. Чи не могли б Ви дати поради людям, як відвернути ті небезпечні для життя недуги?

— Я скажу речі загальновідомі до банальності. Але мушу це зробити, щоб люди нарешті усвідомили, наскільки небезпечне легковажне ставлення до свого здоров'я. Добре було б, якби наші співвітчизники дотримувались хоча б елементарних правил. Якщо коротко, то це здоровий спосіб життя: нормальний руховий режим, збалансоване, помірне, без переїдання, харчування, аби уникнути зайвої маси тіла, яка тягарем лягає на діяльність серця. Добивають свій "двигун" люди, котрі зловживають алкоголем, курінням. І далі: коли вже людина відчула негаразди із серцем, негайно має звернутися до лікаря, обстежитись, нічого сподіватись, що минеться й само по собі. І якщо кардіолог рекомендує хірургічну операцію — не слід боятися. У нас у клініці, та й не лише у нас, відшліфовано медичні технології, що забезпечують максимальний позитивний результат. До останнього часу у невигідному становищі лишалися люди, судини яких були уражені множинно, тобто у багатьох відгалуженнях. Перша наша операція за такої ситуації відкриває шлях аорто-коронарному шунтуванню й при множинних ураженнях навіть тим хворим, яким операції з відключенням серця протипоказані.

Василь Калита,
"Ваше здоров'я", серпень 2002.