Лугай М.І., Дорогий А.П. Захворюваність і смертність від хвороб системи кровообігу в Україні // Нова медицина.- 2002.- №3.- С.18-21

Поширеність і захворюваність ХСК. У структурі захворюваності 2001 р. ХСК посідають перше місце та складають 25,9 %, в той час як хвороби органів дихання - 22,7 %, травлення - 9,2 %, кістково-м'язової системи та сполучної тканини - 5,7%, травми та отруєння - 3,2%, новоутворення - 2,0%. Фактично, кожний четвертий пацієнт у країні має серцево-судинну патологію.
Щодо структури первинної захворюваності, ХСК поступаються місцем лише хворобам органів дихання (7,2 і 42,8 % відповідно), для травм та отруєнь названий показник становить 6,7 %, для хвороб кістково-м'язової системи - 4,8 %.
Причому зазначені показники щорічно зростають. Поширеність ХСК серед дорослих та підлітків у 2001 р. збільшилась порівняно з 1996 р. на 48,9 % (від 31684,9 до 47174,9 на 100 тис. населення). Зростання поширеності ХСК серед населення можна зрозуміти, якщо прийняти до уваги демографічні показники (старіння населення і демографічне навантаження), розповсюдженість факторів ризику, а також більш активне виявлення хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) і особливо з артеріальною гіпертензією (АГ), у зв'язку з впровадженням Національної програми профілактики і лікування АГ. Відзначаються значні регіональні коливання показника захворюваності ХСК. Так, в середньому а країні він становив серед дорослих та підлітків 5712,7 на 100 тис. населення, в Закарпатській області - 10291,1 (в 1,8 рази вищий), а в АР Крим - 3402,2 (в 1,7 рази нижчий).
Смертність від серцево-судинних захворювань. Важливим показником діяльності кардіологічної служби слід вважати рівень смертності населення від ХСК , її структуру та динаміку. Сьогодні на очікувану тривалість життя впливає не рівень дитячої смертності, як це було в першій половині минулого століття, а смертність дорослого населення від неінфекційних хвороб. У першу чергу йдеться про ХСК, зокрема про ІХС та цереброваскулярну патологію (ЦВП). Саме з цих причин Україна за показниками смертності займає непрестижне перше місце серед країн Європейської спільноти. Високий рівень травматизму, отруєнь, самогубств свідчить про значні втрати життєвого потенціалу країни швидше не з медичних причин, а через соціальне неблагополуччя.
Питома вага померлих від ХСК в загальній структурі смертності, хоч і поволі, але зростає: з 60,7 % в 1999 р. до 61,3 % в 2001 р. ХСК займали в 2001 р., як і в попередніх роках, перше місце в загальній структурі смертності населення, на другому місці були злоякісні новоутворення (12,7 %), на третьому - травми та отруєння (10,1 %). Дещо інакше в 2001 р. виглядала структура смертності населення працездатного віку. Перше місце серед причин смерті посідають травми та отруєння (31,4 %), причому цей показник збільшився порівняно з 1999 р. на 2,4 %. На другому місці знаходяться ХСК (27,4 %).
Характерним є те, що протягом останніх років спостерігається тенденція до зменшення частки померлих у працездатному віці від ХСК.
Аналіз структури смертності населення від ХСК свідчить, що вона практично не змінилась за останні три роки. Перше місце посідає ІХС (64,8 %), причому цей показник дещо зріс (на 2,2 % порівняно з 1999 р.). Друге місце в структурі смертності традиційно займає ЦВП (24,5 %), проте за 1999-2001 роки питома вага померлих зменшилась (на 4,8%). Таку тенденцію в кардіології слід оцінювати позитивно. Останнім часом також позитивно змінюється динаміка смертності населення України від ішемічних мозкових інсультів (ІМІ) на фоні АГ, особливо в працездатному віці (мал.). Частка померлих від ІМІ в 1996 р. склала 53,2 %, в 1999 р. - 42,8 %, в 2001 р. -34,6 %. У людей старшого віку такої динаміки не спостерігалось. У той же час відсоток померлих від ІМІ без супутньої АГ за цей період серед померлих в працездатному віці зріс з 73,3 до 78,8.

На третьому місці (6,7 %) знаходяться хвороби артерій, артеріол і капілярів з деякою тенденцією до зменшення питомої ваги вказаної патології в структурі смертності. Четверте місце (2,9 %) займають інші хвороби серця, переважно кардіо-міопатії. Питома вага померлих від них щорічно зростає (від 2,55 % в 1999 р. до 2,72 % в 2000 р. і до 2,92 % в 2001 р.). На останньому місці знаходяться гостра ревматична гарячка та хронічні ревматичні хвороби, питома вага яких поступово зменшується . У працездатному віці структура смертності від ХСК дещо відрізняється від загальної структури смертності. На першому місці знаходиться ІХС (55,2 %), показники смертності від якої протягом останніх років залишаються стабільними. Друге місце залишається за ЦВП (27,8 %). На відміну від показника для всього населення, в групі осіб працездатного віку спостерігається чітке збільшення питомої ваги померлих від ЦВП, що потребує особливої уваги.
Важливим показником діяльності кардіологічної служби є структура та динаміка показників смертності населення за окремими нозологічними одиницями. Серед них найважливішою є ІХС. У розвинутих країнах головними причинами смерті від ІХС є інфаркт міокарда (ІМ), раптова коронарна смерть, тромбоемболія легеневої артерії, серцева недостатність. У державній статистиці України в рубриці ІХС містяться ІМ, кардіосклероз атеросклеротичний та інші гострі та підгострі форми ІХС. Перше місце в структурі смертності від ІХС в 2001 р. займав кардіосклероз атеросклеротичний (78,0 %), друге - інші форми ІХС (19,1 %), третє - ІМ (2,9 %).

Структура померлих від ІХС в працездатному віці аналогічна. Перше місце займав кардіосклероз атеросклеротичний (50,5 %), друге - інші форми ІХС (42,2 %) і третє - ЇМ (7,3 %).
Таким чином, за статистичними даними в Україні основною причиною смерті при ІХС, навіть у працездатному віці, є так званий кардіосклероз. Питома вага смертності від гострого інфаркту міокарда становить 3,4% серед всього населення та 8,2% - серед працездатного. Такі показники не узгоджуються з даними інших країн Європи і США. В Україні немає статистичних даних про частоту раптової серцевої смерті, яка є однією з найпоширеніших причин смерті поза стаціонаром. При реєстрації в Україні високого рівня смертності від ІХС очевидним є факт незадовільної діагностики гострого коронарного синдрому поза стаціонаром, що призводить до викривлення справжньої картини показників смертності від гострого коронарного синдрому, які відносять до рубрики: ІХС, кардіосклероз.

Аналіз структури і динаміки смертності серед усього населення України при артеріальній гіпертензії показав, що перше місце посідає ІХС з гіпертонією (52,1%), друге - судинні ураження мозку (46,7%), третє - власне гіпертонічна хвороба, ураження нирок, серця і нирок та інші її форми - 1,7 %. Якщо від "чистої" гіпертонічної хвороби і судинних уражень мозку питома вага смертності зменшується, то на фоні ІХС протягом останніх років вона збільшилася, причому збільшення відбулося переважно за рахунок кардіосклерозу та інших форм ІХС з АГ.
Організаційні заходи, спрямовані на покращання здоров'я населення України і реформування кардіологічної служби. Указом Президента України від 7 грудня 2000 р. за №1313/2000 затверджена "Концепція розвитку охорони здоров'я населення України", яка, відповідно до Конституції та законів України, направлена на забезпечення доступної кваліфікованої медичної допомоги, запровадження ефективних механізмів фінансування та управління у сфері охорони здоров'я, створення умов для формування здорового способу життя. Кінцевою метою реалізації Концепції в першу чергу повинно стати зміцнення та збереження здоров'я населення, продовження періоду активного довголіття і тривалості життя людей.
Для вирішення зазначених проблем АМН, МОЗ України та інститут кардіології ім. М.Д.Стражеска протягом останніх трьох-п'яти років провели низку організаційно-методичних заходів. Першочерговим серед них було створення "Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні", яку затверджено Указом Президента від 4 лютого 1999 р. На виконання Указу Президента і доручення Кабінету Міністрів України від 5 лютого 1999 р. МОЗ і АМН України 30 березня 1999 р. видано наказ "Про затвердження плану заходів щодо забезпечення виконання "Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні". Вказана програма передбачає, що кожний пацієнт з гіпертонічною хворобою повинен бути не тільки на диспансерному обліку, але і стратифікований (розподілений), відповідно до групи ризику розвитку можливих ускладнень методом проведення активного анкетування згідно з Наказом МОЗ України М206 від 30.12.92 р. "Про заходи щодо поліпшення організації та підвищення якості кардіологічної допомоги населенню України" та методичними рекомендаціями інституту кардіології "Організація профілактики мозкових інсультів в амбулаторно-поліклінічних умовах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією" (Київ, 1996 р.). Треба також пам'ятати, що артеріальна гіпертензія є фактором ризику ІХС, і боротьба з нею призводить до зменшення смертності не тільки від інсультів, але й від коронарної патології. У напрямку боротьби з ІХС у 2001-2002рр. розроблені і затверджені МОЗ України класифікація, стандарти профілактики і лікування ІХС, розроблена програма лікування хворих на гострий інфаркт міокарда тромболітичними та інтервенційними методами (балонування, стентування вінцевих артерій). Профілактична робота у наших дільничних терапевтів та кардіологів поліклінік складає близько 5 % робочого часу, в США - 30-40 %. Профілактичний підхід при боротьбі з серцево-судинними захворюваннями є найбільш ефективним, проте не найпростішим шляхом вирішення проблеми. Протягом останніх років амбулаторно-поліклінічна допомога набуває особливого значення в цілому і в кардіології зокрема. У країні нараховується вже 3027 самостійних амбулаторно-поліклінічних закладів, в яких зареєстровано 81751380 відвідувань, у тому числі в 189 поліклініках (49625650 відвідувань) і в 2729 амбулаторіях (18189046 відвідувань). Кожний четвертий пацієнт поліклініки - це пацієнт кардіологічного профілю. Розширюються функціональні можливості амбулаторно-поліклінічної кардіології. За останній період число ЕКГ кабінетів і кабінетів функціональної діагностики в поліклініках зросло з 874 до 1229, тобто на 49,6%.
Незважаючи на зменшення загальної кількості ліжок за вказаний період на 29,6 %, в тому числі терапевтичних - на 41,6 % і кардіологічних - на 19,5 %, частка кардіологічних ліжок у загальній структурі ліжкового фонду зросла на 14,2 %, в тому числі дитячих кардіоревматологічних ліжок - на 47,1 %, що свідчить про позитивний баланс кардіологічного ліжкового фонду. За період з 1995 по 2001 роки в обласних кардіологічних диспансерах було скорочено 217 ліжок (10,8 %), проте кількість хворих, що лікувались у них, зросла на 25,2 %, в тому числі сільських жителів - на 50,3 % (!), що свідчить про підвищення ефективності використання кардіологічних ліжок. Зокрема, зросла зайнятість ліжок протягом року, скоротився середній термін перебування хворого на ліжку до 14,2 днів, підвищився обіг ліжка до 24,7 разів на рік.
Кількість усіх лікарів за період з 1995 по 2001 роки зменшилась з 206208 до 198501 (на3,7 %), а кардіологів збільшилась з 2688 до 2731 (на 1,6 %). Отже, в кардіології відзначається збереження кадрового потенціалу. Тому за останні роки в кардіології з'явились нові тенденції, що певним чином зумовлені реформуванням галузі відповідно до розвитку ринкових відносин в суспільстві. У першу чергу йдеться про підвищення ефективності використання кардіологічного ліжкового фонду, про інтенсифікацію роботи стаціонарів, про розширення діяльності поліклінічної ланки.
Аналіз статистичних показників, які характеризують стан здоров'я населення України, дає можливість зробити такі висновки:
- Високий рівень смертності від ХСК, найбільш частої причини смерті всього населення та другої за рангом в осіб працездатного віку, протягом останнього десятиліття залишається важливою медичною та соціальною проблемою для України.
- Виявлені такі особливості смертності населення працездатного віку від ХСК, як несприятлива тенденція до збільшення її рівня, вищі темпи її зростання в осіб чоловічої статі, стабільна перевага смертності серед сільського населення (в середньому на 15%), тенденція до збільшення померлих у віці 30-49 років (близько 20%), значна регіональна розбіжність рівнів смертності з найвищими її показниками в областях південного, південно-східного регіонів та Київській області, найнижчими - в областях західного регіону.
- Виявлено, що основними причинами втрати трудових ресурсів є ІХС та цереброваскулярні хвороби (71 % - внаслідок смертності від ХСК). У чоловіків половину втрат спричиняє ІХС, що обумовлює необхідність визнання чоловіків працездатного віку з ІХС групою активного втручання з метою запобігання передчасній смерті. Серед жінок особливої уваги потребує цереброваскулярна патологія.
- Забезпечення населення кваліфікованим лікарським персоналом та кардіологічним ліжковим фондом у регіонах країни нерівномірне та не завжди відповідає епідеміологічній ситуації щодо ХСК. Незважаючи на зменшення кількості кардіологічних ліжок, спостерігається зниження показника летальності (- 31,6%), що свідчить не тільки про інтенсифікацію роботи ліжкового фонду, але й про підвищення якості надання медичної допомоги кардіологічним хворим у стаціонарі.

Шляхи вирішення проблеми. Основними напрямками впливу на здоров'я населення України при ХСК слід вважати проведення вторинної профілактики артеріальної гіпертензії та ІХС в групах високого ризику (хворі, що перенесли ІМ, з кількома факторами ризику, з супутнім цукровим діабетом та ін.).
Найбільш простим економічним та ефективним методом впливу слід вважати впровадження "Національної програми боротьби з артеріальною гіпертензією", беручи до уваги порівняно просту діагностику, відносно недороге лікування, а також високий показник смертності від інсультів та цереброваскулярної патології в Україні.
Профілактика ІХС потребує більш значних матеріальних коштів та організаційно-методичних заходів для надання кваліфікованої допомоги при гострому коронарному синдромі, при проведенні вторинної, а також первинної профілактики ІХС, особливо в групах високого ризику розвитку хвороби (пацієнти з дисліпідеміями, обтяженим сімейним анамнезом, наявністю інших факторів ризику).

Надання допомоги хворим з гострим коронарним синдромом передбачає:
- широке впровадження тромболітичної терапії;
- удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги, роботи бригад невідкладної швидкої допомоги з виявлення та ранньої госпіталізації хворих з гострим коронарним синдромом;
- широке впровадження інтервенційних методів діагностики та лікування хворих з ІХС (коронарографія, балонування та стентування вінцевих артерій, аорто-коронарне шунтування, імплантування штучних водіїв ритму) ;
- забезпечення блоків реанімації та інтенсивної терапії фібринолітичними і тромболітичними засобами, розширення спектра антиангінальних та антиаритмічних препаратів (внутрішньовенні бета-адреноблокатори, пропафенон, флекаїнід та ін.).
Лікування хворих з хронічними формами ІХС передбачає більш широке застосування методів діагностики дисліпідемій, ліпідкорегуючої терапії (насамперед препаратів з групи статинів), впровадження інтервенційних та хірургічних технологій лікування ІХС та життєво небезпечних аритмій на ранніх стадіях захворювання.
Основою первинної профілактики ІХС в Україні має стати боротьба з палінням, корекція підвищеного артеріального тиску, проведення скринінгових тестів виявлення дисліпідемій, метаболічних розладів (інсулінорезистентність, цукровий діабет II типу, ожиріння) з подальшою ефективною їх корекцією, формування у населення країни, залучаючи засоби масової інформації, "моди" на здоровий спосіб життя.
VI Національний Конгрес кардіологів України (18-21 вересня 2000 р., м. Київ) визначив та затвердив як пріоритетні такі напрямки боротьби з ХСК: боротьба з артеріальною гіпертензією (розроблена та затверджена Національна програма); боротьба з палінням серед населення; проведення гіполіпідемічної довготривалої терапії статинами всім пацієнтам з ІХС, особливо тим, що перенесли ІМ, незалежно від рівня холестерину ліпопротеїдів низької щільності (останнє доповнення - конференція кардіологів, м. Київ, квітень 2002 р.); призначення інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту всім пацієнтам з ознаками серцевої недостатності, супутнім цукровим діабетом; рання госпіталізація хворих (до 6-12 годин) з гострим ЇМ та проведення тромболітичної терапії; своєчасне направлення хворих на стенокардію на ендоваскулярну та хірургічну реваскуляризацію міокарда; впровадження інтервенційних методів лікування життєво небезпечних аритмій.

Шумаков В.О. Сучасні тенденції щодо зміни структури захворюваності і смертності від серцево-судинних захворювань //Нова медицина. - 2002.-№ 3.-С.39-40

Ми змушені повторити сумний висновок медичних установ більшості країн світу про те, що серцево-судинні захворювання (ССЗ) є "убивцею №1" уже протягом декількох десятиліть. Приблизно 20% смертей в усьому світі пов'язані зі ССЗ: 12-14 мільйонів життів у рік! При цьому в розвинутих країнах ця частка істотно вища - у середньому 50%, але й в країнах, що розвиваються, ССЗ є першопричиною смерті майже в третин випадків -16%, а в ряді країн вони вийшли на перше місце - в Аргентині, Чилі, Кубі, Сингапурі, Шрі-Ланці, Уругваї. Останнє десятиліття так звані "неконтагіозні" захворювання, насамперед ССЗ, у структурі смертності населення країн, що розвиваються, витісняють інфекційні хвороби і недоїдання. Прогнозується, що 2020 року неконтагіозні хвороби будуть причиною смерті семи з кожних десяти чоловік у регіонах, що розвиваються.
Європейські країни несуть найбільші втрати від ССЗ. Так, у 51 країні Європи (членів ВООЗ) 1997 року від захворювань серця і судин померло 4 млн.чоловік. Це склало 49% від усіх причин смерті (у 55% - жінок і 43% - чоловіків), при цьому у половині випадків до смерті призвела ішемічна хвороба серця (ІХС), і у третині - мозкові інсульти.
Одним з найфундаментальніших статистичних досліджень причин смерті за останнє десятиліття стало дослідження, проведене під егідою ВООЗ і Світового Банку дослідниками Гарвардської школи охорони здоров'я (Harvard School of Public Health), яке отримало назву GBD - Global Burden of Disease Study (що можна перевести як "глобальний тягар хвороб"). Результати цього дослідження, на підставі якого автори розрахували прогноз наявних тенденцій смертності у восьми регіонах світу до 2020 року, опубліковані в 10 томах (Бюлетень ВООЗ чи сайт WHO www.who.org). Вивчалися результати 107 основних захворювань, проаналізовані 14 мільйонів свідчень про смерть. П'ятилітні зусилля дозволили створити новий підхід до виміру статусу здоров'я людей, який не тільки констатує кількість смертей, але і зазначає кількість загублених років життя в результаті передчасної смерті і прогнозує динаміку смертності від основних захворювань протягом 30 років (Murray, CJL and Lopez, AD. 1996. The Global Burden of Disease: A comprehensive assessment of mortality and disability from diseases, injuries and risk factors in 1990 and projected to 2020. Cambridge, MA. Harvard University Press).

Причини смерті для зручності розрахунків були об'єднані в три групи:1. Контагіозні хвороби, материнська, перинатальна смертність і недоїдання; 2. Неконтагіозні хвороби (до них увійшли серцево-судинні захворювання); 3. Травми.
Такий підхід цікавий насамперед тим, що дозволив простежити динаміку смертності протягом останніх 10 років і апроксимувати ці дані на 2020 рік.

У 1990 році померло понад 50 мільйонів людей, при цьому більше половини (55%) - від неконтагіозних захворювань. Дивно, що в деяких регіонах світу кількість людей, що померли від хвороб II групи, вже більша, ніж від інфекційних, паразитарних захворювань та недоїдання. Це особливо видно на прикладі Китаю і країн Латинської Америки та Карибського басейну, де відношення причин смерті в результаті хронічних захворювань і інфекційних складає приблизно 4,5:2. Тільки в Індії й африканському субрегіоні країн Сахари інфекційні хвороби ще домінують як причини смерті. Проведені розрахунки показали, що в майбутньому в усіх країнах, що розвиваються, причини смерті II групи, де серцево-судинні захворювання займають провідне місце, будуть домінувати. Ішемічна хвороба серця (ІХС) є основною причиною смерті, займаючи перше місце в розвинутих країнах і друге - у тих, що розвиваються. Друге місце займають цереброваскулярні захворювання, при цьому на країни, що розвиваються, приходиться дві третини смертей. У цілому в 14,3 мільйонах випадків у 1990 році захворювання системи кровообігу призводили до смерті, смерть від травм та самогубств наступила в 5 мільйонах випадків, від раку - 6 мільйонах.
Структура смертності від ССЗ у різних регіонах неоднакова. Так, цереброваскулярні захворювання є причиною майже половини смертей у Китаї і субрегіоні Сахари, у той час, як у країнах зі сталою ринковою економікою (ЕМЕ за класифікацією GBD), країнах колишнього соціалістичного табору (FSE), Індії і регіоні середнього сходу (МЕС) як причина смерті домінує ІХС.
У дослідженні GBD проведені також розрахунки втрачених років життя в результаті передчасної смерті від того чи іншого захворювання. Показник YLLs (years of life lost) - втрачені роки життя - при різних групах хвороб різний. Так, кір, складаючи близько 2% серед усіх причин смерті, дає 4% втрачених років життя, тому що вмирають діти, у той же час ІХС, з 12%-вою смертністю, забирає понад 4% років життя, тому що в переважній більшості пацієнти - дорослі і люди похилого віку. Те ж стосується й інших захворювань другої групи порівняно з першою.
Цікавим є ще один показник, розрахований у дослідженні GBD - DALYs (disabili ty-adjusted life years) - дослівно, неповноцінні роки в результаті хвороби, певним чином подібне до нашої непрацездатності. Так, у 1990 році на перших місцях у світі за цим показником знаходилися респіраторні інфекції, діарея, перинатальні захворювання. ІХС і цереброваскулярні хвороби знаходилися на 5 і 6 місцях відповідно. При розрахунку прогнозу на 2020 рік з'ясувалося, що ІХС переходить на перше місце за часом непрацездатності, на друге - психіатричні захворювання (на думку авторів дослідження ми взагалі недооцінюємо небезпеку цієї групи захворювань), на третє - дорожній травматизм, на четверте - цереброваскулярні хвороби, і лише з 6 позиції починаються інфекційні захворювання. Цікаво також, що втрати внаслідок воєн перейдуть з 16 місця в 1990 році на 8 місце в 2002.

На жаль, у приведених дослідженнях немає внеску України, більше того, за деякими позиціями статистичні дані, що публікуються в нашій країні і зазначені у статистичних звітах ВООЗ, викликають, щонайменше, подив. Так, якщо захворюваність інфарктом міокарда (ІМ) в Україні 1999 року складала 115 чоловік на 100 тис. населення (у деяких областях - 80-70 чоловік), то в США - 440, в Англії - 600 серед чоловіків і 200 - серед жінок на 100 тис. населення. Важко припустити, що профілактика і лікування ІХС у цих країнах проводиться гірше, ніж в Україні.
Згідно з наведеними даними, смертність від ІМ в Україні у 6,5 разів менша, ніж в Англії, і майже у 8 разів - ніж у Швеції (це в середньому по країні, а в окремих областях смертність менше 10 чоловік на 100 тис. населення). Більше того, є райони, що звітують про відсутність померлих від ІМ за рік! І це при майже повній відсутності в клініках тромболітиків, внутрішньовенних бета-адреноблокаторів, сучасної реанімаційної апаратури!
Без сумніву, проблеми захворюваності і смертності від серцево-судинних захворювань у нашій країні потребують значно більшої уваги керівництва країни, і починати необхідно з визначення реальної картини захворюваності і смертності, тому що ці показники повинні визначати обсяг необхідних для вирішення проблеми ресурсів.

Москаленко В.Ф., Коваленко В.М. Артеріальна гіпертензія: медично-соціальні результати і шляхи виконання Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії // Укр.кардіол.журнал.- 2002.- №4.- С.6-10

Артеріальна гіпертензія (АГ) є однією з найпоширеніших хвороб людини. За даними статистики, за 2001 р. частота виявлення АГ становила майже 20%, тобто вона діагностована у 8400330 дорослого населення. За останній рік поширеність АГ збільшилася на 9,9% і становить 20687,1 на 100 000 дорослого населення. Така ж тенденція відзначена в усіх областях України. Показники поширеності АГ по областях України досить різні. Необґрунтовано низький цей показник у Харківській області та АР Крим, що свідчить про недостатню увагу до активного виявлення АГ у цих регіонах.
Заслуговує на увагу аналіз тимчасової непрацездатності, спричиненої АГ як фактором амбулаторно-поліклінічного лікування таких хворих. Надзвичайно великі розбіжності цього показника свідчать і про відсутність стандартизованого підходу до амбулаторного нагляду та лікування хворих з АГ. Це підтверджується й даними про диспансеризацію хворих на АГ. Зниження цього показника, можливо, зумовлене віднесенням до групи хворих на АГ пацієнтів, у яких артеріальний тиск становить 140/90 мм рт. ст. і вище, відповідно до останніх рекомендацій ВООЗ. Раніше деяких із цих хворих відносили до групи з пограничною АГ, яка не завжди підлягала диспансерному оглядові. Необхідно звернути увагу на подальше вдосконалення і забезпечення ефективної диспансеризації, основною метою якої повинно бути зниження показників тимчасової та стійкої втрати працездатності, поліпшення якості життя пацієнтів і зменшення частоти основних наслідків АГ, зокрема, інфаркту міокарда та інсульту. Встановлено, що інфаркт міокарда виникає у 3-4 рази частіше за наявності АГ, а в популяції хворих, які померли від цереброваскулярних розладів або мозкового інсульту, АГ виявлена у 27,8%, в тому числі у 43,4% -працездатного віку.
АГ суттєво впливає на показники смертності при цереброваскулярних розладах. Майже у 50% померлих артеріальний тиск був підвищений. За останні роки відзначена тенденція до зменшення зростання смертності при цереброваскулярних розладах на фоні АГ у категорії працездатного населення. Щодо первинної інвалідності, спричиненої гіпертонічною хворобою, слід відзначити тенденцію до зменшення цього показника, у 2001 р. він становив 1,2 на 10 000 дорослого населення. Поряд із цим залишається високим показник первинної інвалідності, зумовленої цереброваскулярними розладами. Він становить 8,2 на 100 000 і посідає перше місце серед хвороб системи кровообігу, маючи пряме відношення до якості диспансерного нагляду і ефективності лікування гіпертонічної хвороби.
Аналіз динаміки смертності населення України за останні 10 років у зв'язку з мозковим інсультом свідчить про позитивну динаміку, особливо серед працездатного населення. Смертність населення від мозкового інсульту за 1990-1994 рр. зросла на 35%, проте темп зростання зменшився з 35 до 12% за наступні 6 років, до 9% (2001 р.), з 1994 до 2001 р. смертність зменшилася на 19%, з 2000 до 2001 р. - на 7%. Можливо, це пов'язане з активною роботою з виявлення АГ, втіленням нових технологій лікування і реалізацією Національної програми профілактики і лікування АГ.
Реалізація Програми здійснювалася на всіх рівнях виконавчої вертикалі: державному, обласному (міському), районному (місцевому). Були враховані не тільки медичні, а й соціальні аспекти виконання Програми, включаючи роботу щодо забезпечення профілактичних заходів.

Першочерговим завданням у перші роки виконання Програми було активне виявлення АГ серед населення України. Ця робота передбачала такі напрямки:
- інформування населення по радіо, телебаченню, в медичних виданнях та засобах масової інформації;
- навчання лікарів у системі післядипломної освіти, школах, на симпозіумах, засіданнях товариств, конференціях тощо;
- освітні програми у рамках Національних кардіологічних конгресів, пленумів, конференцій;
- міжнародне співробітництво за участю вчених з різних країн;
- систематичне проведення організаційно-методичних і підсумкових нарад за участю АМН України та МОЗ України головних терапевтів, кардіологів, а також суміжних спеціалістів (невропатологів, ендокринологів, нефрологів тощо) щодо виконання основних розділів Програми;
- наукові програми, що здійснюються науково-дослідними інститутами АМН та МОЗ України, а також медичними університетами та академіями, з профілактики й лікування АГ, у тому числі 7 наукових програм, згідно з їх фінансуванням Національною програмою.

У законодавчому аспекті ця робота регламентована у доповненні до Наказу МОЗ України № 247, в якому наведені нормативи щодо контрольних показників поширеності АГ, адаптованих відповідно до рекомендацій ВООЗ населенню держави, а також основні рекомендації ВООЗ щодо класифікації і методів виявлення АГ. Крім того, ця робота доповнена в Наказі МОЗ України № 54 від 14.02.02, де конкретизована термінологія, номенклатура і класифікація хвороб системи кровообігу, в тому числі АГ, а також наведена класифікація гіпертонічних кризів згідно з сучасними підходами та вимогами до лікування АГ.
Наслідком цієї роботи стала суттєво більша кількість виявлення АГ, яка досягла 20%. Проте в епідеміологічних дослідженнях, проведених Інститутом кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України, встановлено, що поширеність АГ серед дорослого населення України становить 34%. Крім того, згідно з останніми рекомендаціями ВООЗ, наявність АГ встановлюють, якщо артеріальний тиск перевищує 140/90 мм рт. ст., що дає підстави до перегляду контрольних показників поширеності АГ серед населення України. Робочою групою Товариства та Асоціації кардіологів України рекомендовано орієнтуватися на рівень контрольного показника 25%. Наведена ситуація свідчить про необхідність подальшої роботи, спрямованої на виявлення АГ.
Інформаційна робота повинна проводитися не тільки серед медичних працівників, а й серед населення, яке має і володіти інформацією стосовно підвищеного артеріального тиску і бути обізнаним, як запобігти його зростанню. Цього можливо досягти шляхом пропаганди здорового способу життя, обмеження факторів ризику, систематичного контролю артеріального тиску. Надзвичайно важливим є забезпечення кваліфікованого й ефективного лікування АГ з обов'язковим досягненням цільового артеріального тиску. За даними, отриманими співробітниками Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України, в популяції населення України з АГ про це знають лише 47% сільських і 69% міських мешканців, з них лікуються відповідно 12,4 і 28,5%, ефективно лікуються - 6,2 та 16%, що свідчить про необхідність принципового перегляду подальших позицій щодо боротьби з АГ в Україні. Пріоритетами діяльності у цьому напрямку мають бути активне, правильне та ефективне лікування всіх пацієнтів з АГ з обов'язковим досягненням цільового рівня артеріального тиску, який відповідає рекомендаціям ВООЗ.
Поряд із цим важливе значення має усунення факторів ризику, наявність яких або їх поєднання з АГ негативно впливає на перебіг гіпертонічної хвороби і зумовлює виникнення ускладнень (інсульт, інфаркт міокарда, серцева недостатність тощо). Отримані в Україні дані (І.П. Смірнова) свідчать про значну поширеність факторів ризику, які негативно впливають на перебіг АГ. Тому робота з оптимізації виявлення АГ серед населення України повинна продовжуватися.
Науковцями Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України запропонований прогностичний підхід з виділенням груп пацієнтів з помірним, середнім і високим ризиком виникнення мозкового інсульту зі строками прогнозування 3-5 років, розроблений алгоритм лікування хворих в амбулаторно-поліклінічних умовах.
Важливим розділом Програми є забезпечення лікування пацієнтів з поєднаними факторами ризику та АГ, з огляду на останні наукові розробки щодо "метаболічного синдрому".
Моніторинг АГ і ефективне лікування в амбулаторно-поліклінічних умовах є одними з основних факторів досягнення кінцевих позитивних результатів Програми щодо зниження частоти інсульту, інфаркту міокарда, збільшення тривалості життя, поліпшення його якості, зменшення показників тимчасової непрацездатності і первинної інвалідності.
Поряд із цим, потребує вдосконалення робота із забезпечення соціальних заходів боротьби з АГ. Насамперед, це достатня поінформованість населення, формування ментальності щодо високого артеріального тиску та його наслідків, забезпечення відповідних верств населення необхідними антигіпертензивними засобами, доступність визначення та постійного контролювання артеріального тиску, особливо його підвищення, достатнє фінансування заходів, спрямованих на профілактику і лікування АГ.

Необхідно відзначити недостатню роботу з профілактики АГ у засобах масової інформації (телебачення, радіо), незважаючи нате, що відповідні державні комітети, ради, установи тощо входять до складу співвиконавців Програми.
Потребує вдосконалення робота з упровадження у практику роботи лікарів та медичних працівників заходів, спрямованих на формування здорового способу життя та обмеження впливу факторів ризику виникнення АГ, а також належного ставлення пацієнтів до лікування АГ.

Пріоритетні напрямки подальшої реалізації Національної програма профілактики і лікування АГ в Україні:
- подальше виявлення АГ у населення;
- стратифікація груп ризику АГ;
- диспансеризація пацієнтів з АГ;
- інформаційне забезпечення населення щодо небезпеки АГ та її наслідків;
- активне формування здорового способу життя, виключення або обмеження негативного впливу факторів ризику;
- забезпечення ефективного лікування хворих на АГ;
- упровадження нових технолог! й лікування АГ;
- наукові дослідження, спрямовані на вивчення механізмів виникнення АГ, запобігання появі ускладнень, поліпшення якості життя хворих;
- навчання і підвищення кваліфікації медичних працівників.

Таким чином, виконання Національної програми профілактики і лікування АГ є пріоритетною ланкою в системі охорони здоров'я України. Успішна реалізація Програми спрямована на зменшення частоти ускладнень, пов'язаних з високим артеріальним тиском (інфаркт міокарда, інсульт), забезпечення високої якості та тривалості життя хворих на гіпертонічну хворобу.

Ощепкова Е.В. О Федеральной целевой программе "Профилактика и лечение артериальной гипертонии в Российской Федерации" // Кардиология.-2002.-№6.- С.58

23 июля 2001 г. Правительство Российской Федерации утвердило Федеральную целевую программу "Профилактика и лечение артериальной гипертонии в Российской Федерации". В структуре причин общей смертности доля болезней системы кровообращения составляет около 56% и основными заболеваниями, формирующими высокую смертность, являются ИБС (46,9%) и цереброваскулярные заболевания (37,6%). В абсолютных числах в 2000 г. число умерших от болезней системы кровообращения составило 1,2 млн человек. Болезнями системы кровообращения страдают свыше 17 млн человек, их число ежегодно возрастает. В 1999г. зарегистрировано более 5,2 млн больных ИБС, из них около 186 тыс. перенесли острый инфаркт миокарда. В России ежегодно инсульт развивается у 400-450 тыс. человек, из них половина умирают. Летальность в остром периоде инсульта достигает 35% и увеличивается на 12-15% к концу 1-го года после перенесенного инсульта. В стране проживает более 1 млн больных, перенесших инсульт, из них 80% являются инвалидами. Решающее значение в снижении смертности и инвалидности вследствие инсульта принадлежит первичной профилактике, в первую очередь борьбе с АГ.
Основной причиной сердечно-сосудистых заболеваний (ССЗ) является АГ. В крупномасштабном международном исследовании PROGRESS было подтверждено, что повышенный уровень АД служит прямой причиной большого числа случаев смерти от инсульта (более 50%) и несколько меньшего числа случаев смерти от ИБС (около 25%). АГ во всем мире значительно распространена, встречаясь у 20% населения, а в России она приобрела характер эпидемии. АГ отмечена более чем у 40% населения. Опасные тенденции наблюдаются у детей и подростков - у 21,6 тыс. поставлен диагноз гипертонической болезни.
Эффективность лечения больных АГ в значительной степени определяется диагностикой заболевания на ранней стадии. Результаты выборочных исследований показали, что только 37% мужчин знают о наличии у них гипертонии, из них 22% лечатся и только 6% лечатся эффективно.
Диагностика наличия АГ (не причины!) является достаточно простой: повышенный уровень АД, равный 140/90 м<