Костенко Андрій Анатолійович

Соавтори: Саєнко В.Ф., Зограб’ян Р.О., Черенько С.М.

Інформаційна брошура для пацієнтів з трансплантацією нирки
Від Інституту Хірургії та Трансплантології АМН України

Бажання заміняти хворі органи людини здоровими старе, як світ. На Валенсійському соборі в Іспанії є дерев'яний горельєф із зображенням святих братів Косми і Даміана - арабських лікарів, що, за свідченням збережених кафедральних хронік, ще в III столітті нашої ери зробили пересадження ноги.

В давньоєгипетському медичному трактаті «Папірус Збере», створеному приблизно за 1500 років до н.е., описуються успішні пересадження шкіри з однієї ділянки тіла на іншу для закриття зяючої рани чи косметичного усунення дефекту.

Утім, усе це належить до області легенд. Практичне застосування пересадження одержали в ботаніці, при схрещуванні різних сортів рослин - переносу частини однієї рослини на іншу. Термін «трансплантація» виник у XIX столітті для визначення таких пересаджень.

Власне історія пересадження органів починається з кінця XVIII століття. Тоді були проведені перші систематичні дослідження з експериментальним пересадженням органів між тваринами різних видів.

Стрімкий зліт хірургії в другій половині XIX століття з відкриттям наркозу і впровадженням стерильних операцій відкрив нові, непередбачувані можливості і посилив науковий інтерес до трансплантації органів. Одним із перших успіхів було зшивання кровоносних судин при пересадженні органа. У1900 році австрійський хірург Пайр досяг чималих успіхів у цій області. Через кілька років француз Каррель розробив унікальний метод зшивання судин. Нирка як парний життєво важливий орган дуже скоро стала центром уваги в дослідженнях трансплантації. Віденський хірург Ульманн вже в 1902 повідомив про перше успішне пересадження нирки собаці.

Після серії численних дослідів і спостережень англійський лікар-імунолог Медавар переконливо продемонстрував на мікроскопічних препаратах імунну природу відторгнення. З жовтня 1953 року в англійському журналі «Nature» («Природа»), що вважається енциклопедією наукових відкриттів, з'явилася коротка стаття Медавара, у якій виявлене ним і його співробітникам явище було названо «імунологічною толерантністю».

Інтенсивна дослідницька діяльність зводилася, насамперед, до глибокого розуміння імунного захисту організму і методів впливу на нього. Разом з тим не припинялися роботи з удосконалення методу штучного очищення організму.
Усі ці методи переслідують одну мету - підвищення можливостей пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю і поліпшення якості їхнього життя.

Фахівці вважають, що не такий далекий той день, коли вчені навчаться «наводити» штучну толерантність, і організм перестане відривати пересаджені органи. Програми таких досліджень існують зараз у США, Англії, Франції, Німеччині, Швеції, реалізація таких проектів добре фінансується. Успішного результату очікують від міжнародної організації підбору донорів за відповідними антигенами - для цього створюються банки органів, у яких забезпечується тривале збереження органів, придатних для трансплантації. Відповідні комп'ютерні програми знаходять реципієнтів для цих органів, а спеціальні літаки в короткий термін транспортують їх до відповідного шпиталю, щоб допомогти людині, яка ще може стати здоровою.