Костенко Андрій Анатолійович

Соавтори: Саєнко В.Ф., Зограб’ян Р.О., Черенько С.М.

Інформаційна брошюра для пацієнтів з трансплантацією нирки
Від Інституту Хірургії та Трансплантології АМН України


Хірургічно-урологічні ускладнення

Пригнічення імунологічних реакцій обов'язкове в післяопераційний період, оскільки воно перешкоджає відторгненню пересадженого органа. Однак така терапія здатна викликати ряд ускладнень.

Порушення загоєння рани

Прийом імунодепересантів зменшує здатність тканин відновлюватись. Тому шви після операції знімають тільки на 10-12 день, у той час як у звичайному випадку це відбувається на 7-9 день. Деколи рана інфікується. Це особливо ймовірно при повторному оперативному втручанні для обстеження пересадженої нирки. В залежності від ступеня поширеності інфекції призначається лікування рани антибіотиками локально чи цілком. Вона може бути частково розкрита, щоб видалити джерело зараження.

Усі ці заходи подовжують час перебування в лікарні, тому пацієнту потрібно із самого початку запастися неабияким терпінням.

Ускладнення з боку кровоносних судин

Іноді після трансплантації спостерігається порушення артеріо¬венозної фістули, що використовувалась на гемодіалізі до трансплантації. Часто спостерігається її тромбоз. Причина цього на сьогоднішній день не вивчена. Якщо нова нирка одразу почала нормально функціонувати, і гемодіаліз більше не потрібний, то тромбоз не має жодного значення. Однак за необхідності подальшого проведення діалізу, тромб повинен бути оперативно видалений. При неможливості такої операції, використовують інші методи.

Можливий розвиток ускладнень з боку судин самої пересадженої нирки чи судинного анастомозу. Дуже рідко виникає артеріальна кровотеча, переважно з зони артеріального анастомозу. Причиною цього звичайно є погане загоєння внаслідок відторгнення чи інфікування. У випадку артеріальної кровотечі необхідне термінове оперативне втручання. З іншого боку, можливий тромбоз (закупорювання судин пересадженої нирки). Причинами тромбозу судин може бути відторгнення, ушкодження нирки при її вилученні з організму донора і консервації, а також надлишкова активність згортання крові пацієнта. Якщо усунути порушення кровопостачання нирки неможливо, орган має бути видалений.

До хірургічних ускладнень відноситься і розрив пересадженої нирки, що також може бути викликаний кризом відторгнення. При цьому спостерігаються значні кровотечі, що роблять необхідним термінове оперативне втручання. У ряді випадків розрив може бути ліквідований спеціальним гемостатичним пломбувальним матеріалом.

Нарешті, одним з можливих ускладнень є розвиток стенозу (звуження) артерії пересадженої нирки. Внаслідок цього підвищується артеріальний тиск і погіршується функція нирки. Якщо прийом гіпотензивних препаратів не дозволяє знизити тиск, а ступінь звуження судини вищій за припустимий і викликає порушення функції, то стеноз повинен бути усунений хірургічно.

Дефекти сечовивідної системи

У ранньому післяопераційному періоді поява дефекту сечовивідних шляхів нирки призводить до утворення сечового свища, тобто витікання сечі в рану. Причинами можуть бути уповільнення процесів загоєння тканин і атрофія стінки сечового міхура внаслідок тривалої відсутності сечі у гемодіалізних пацієнтів. У звичайній урологічній клініці такі дефекти, як правило, ліквідуються без оперативного втручання. Однак при трансплантації нирки в умовах імуносупресіїї необхідно вчасно оперативно усувати такі дефекти.

У ряді випадків як результат порушення кровопостачання може розвитися некроз сечоводу пересадженої нирки. При цьому для відновлення сечових шляхів може бути використаний сечовід власної нирки пацієнта. Щоб запобігти виникненню дефектів сечовивідних шляхів, а також розвитку звуження сечоводу чи місця накладення сечового анастомозу в лоханку пересадженої нирки через сечовід іноді встановлюється спеціальний стент - трубка, по якій сеча вільно відтікає в сечовий міхур. Стент видаляється через 3-4 тижні після операції.

До хірургічних ускладнень відноситься також витікання лімфи з післяопераційної рани - лімфатична фістула. Лімфа може витікати в рану з ушкодженої лімфатичної протоки чи вузла. Кількість її буває значною, що може викликати підозру на розвиток сечового свища. Найчастіше лімфатична фістула закривається самостійно. У ряді випадків необхідна операція.

Інфекційні ускладнення

Імуносупресивна терапія знижує здатність організму до захисту від впливі* навколишнього середовища.

Імунна система не в змозі так само швидко й ефективно, як колись, реагувати на атаки зовнішніх інфекцій. Тому першим ускладненням, з яким може зіштовхнутися пересаджена нирка - це віруси, гриби, бактерії й ін. Інфекція може накопичуватися у верхніх дихальних шляхах, поширюючи потім і знаходячи слабкі місця. Існує імовірність запалення легень. Крім того, при імуносупресивній терапії становить небезпеку цитомегаловірусна інфекція. Близько 2/3 населення, як правило, мали з нею контакт, і мають її в організмі під контролем імунної системи. Відповідно, коли імунна система пригнічується, небезпека значно зростає.

Звичайно хвороба протікає практично бессимптомно, з незначним ступенем поразки легенів і печінки, звичайно без жовтяниці, нагадуючи дуже легку форму гепатиту. Заражені можуть виділяти вірус зі слиною (до 4 тижнів) і із сечею (до 2 років). Типовими ознаками хвороби є дещо погіршений загальний стан здоров'я і щоденні нетривалі підвищення температури при нормальному її значенні в інший час доби.

Поряд із цим спостерігають скарги на шлунково-кишковий тракт, біль в кінцівках, при важкому плині - запалення легенів. Для виявлення інфекції необхідний аналіз крові. Якщо форма плину захворювання особливо важка, потрібно зменшувати імуносупресію або зовсім її припиняти. За будь-яких обставин збереження життя пацієнта є головною задачею.
Досить поширені і загальновідомі герпесні інфекції (найчастіше вони проявляються у вигляді наповненого рідиною пухирця на губі). Крім того, існують герпесні інфекції, що викликають захворювання нервової системи, генітальний герпес; вони можуть поширюватися на більшу ділянку шкіри чи слизової оболонки і викликають, окрім болю, значне погіршення загального стану здоров'я. Зараз у продажу є достатньо ліків, здатних знищити цю інфекцію.

Існує група бактеріальних інфекцій сечовивідних шляхів. Щоб виключити подібні захворювання чи вчасно визначити діагноз, проводяться стаціонарно або в межах амбулаторного обстеження регулярні аналізи сечі. Інфекція може розміщуватися в нирці або в сечовому міхурі, викликаючи запалення.

Часто такі інфекції цілком бессимптомні. Іноді вони проявляються легким підвищенням температури. У деяких випадках необхідно досліджувати пересаджену нирку і сечові шляхи поряд із сечею. Якщо в сечі виявляються бактерії, проти них призначається антибіотик.

Негайна боротьба з кожною інфекцією необхідна, щоб уникнути ушкодження трансплантата.

Потрібно нагадати про те, що кожна інфекція спочатку може протікати непомітно. Типові ознаки, такі як почервоніння, припухлість, відчуття жару, біль, повинні привернути увагу пацієнта. У цьому випадку потрібно негайно звернутися до лікаря.