| 2013-10-18 17:25:40
У меня два вопроса:1. мы с женой живем в Киеве, зарегистрировали свой брак в прошлом...
У меня два вопроса:1. мы с женой живем в Киеве, зарегистрировали свой брак в прошлом году в Центральном ЗАГСе г.Киева... Я работаю в Киеве, она учится (прописка у меня и у нее не Киевская). Сейчас собираемся разводиться, но через ЗАГС нас разводить не хотят (говорят, по месту прописки). Из имущества делить нам нечего, претензий друг к другу не имеем... Как нам лучше и быстрее развестись? Можно ли все сделать в Киеве?2. Какими документами и законами определяется ответственность за "сокрытие факта венерического заболевания при вступлении в брак"? (причина развода).Спасибо!
Ответы врачей 1
Специалист
1. Замість прописки Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір
місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року N 1382-IV (надалі
закон)передбачає реєстрацію місця проживання особи та реєстрацію місця
перебування особи (це різні речі!). Реєстрація полягає у внесенні відомостей
до паспорта про місце проживання або місце перебування іззазначенням адреси
та внесення цих даних до відповідного державного реєстру. Відповідно до ст.
6 цього закону, громадянин України, а також іноземець чиособа без
громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах,зобов’язані
протягом 10 днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати
місце проживання. Місцем проживання закон
визнає адміністративно-територіальну одиницю (місто, село, селище), на
території якої особа проживає строком понад 6 місяців на рік. Для реєстрації
особа подає такі документи: 1) письмову заяву (діти віком від 15 до 18 років
подають заяву особисто); 2) паспорт (якщо дитина не досягла 16-річного віку,
подається свідоцтво про народження); 3) квитанцію про сплату державного мита
або документ про звільнення від йогосплати; 4) два примірники талона зняття
з реєстрації. Закон забороняє вимагати для реєстрації місця проживання
подання особоюінших, крім вище перерахованих, документів. І, що принципово,
заява особи прореєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації
місця проживання особи. У разі зміни місця проживання в межах
адміністративно-територіальної одиниці,на яку поширюється повноваження
органу реєстрації, слід протягом 7 днів письмово повідомити про це
відповідний орган реєстрації (це можна зробити самому або через законного
представника). У такий само семиденний термін відбувається і зняття з
реєстрації місця проживання на підставі заяви особи,запиту органу реєстрації
за новим місцем проживання особи, свідоцтва просмерть. З реєстрації знімуть
і за остаточним рішенням суду про позбавленняправа власності на житлове
приміщення або права користування житловимприміщенням, визнання особи
безвісно відсутньою чи померлою. Реєстрація місця перебування (ст. 8 закону)
здійснюється за заявою особи упродовж тижня після прибуття. Місцем
перебування закон визначає адміністративно-територіальну одиницю, на
території якої особа проживає строком менше 6 місяців на рік. Під час
реєстрації місця перебування особи інформація про неї повідомляється до
органу реєстрації за місцем її проживання. ЗвертаЄмо увагу, що за цим законом
(ст. 12) свободу пересування може бути обмежено на певних територіях
(зокрема, у прикордонній смузі; на територіях військових об’єктів; на
приватних земельних ділянках), а також певним категоріям осіб (зокрема,
узятим під варту, засудженим до позбавлення або обмеження волі; узятим під
адміністративний нагляд; тим, хто згідно із законодавством про інфекційні
захворювання та психіатричну допомогу підлягає примусовій госпіталізації та
лікуванню; шукачам притулку; особам, призваним на дійсну строкову службу до
Збройних Сил). За подібних підстав цей закон(ст. 13) обмежує вільний вибір
місця проживання. До речі, обмеження вільного вибору місця проживання
передбачено для осіб, які не досягли 16-річного віку. Згідно з прикінцевими
положеннями закону, місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим
законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване,
вважається зареєстрованим. Якщо особа подала заяву про зміну місця проживання
до набрання чинності цим законом, реєстрація місця проживання здійснюється за
правилами, які діяли на момент прийняття цього закону.Як бачимо, що для того,
що б не було проблем з Загсом досить просто зареєструватися і тоді вже загс
не зможе відмовити.
2. Ст. 133 Кримінального кодексу передбачає, що зараження іншої особи
венеричною форобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби
карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк
до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, або
позбавленням волі на той самий строк.
Якщо такі дії спричинили до тяжких наслідків караються позбавленням волі на
строк до пяти років.
місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року N 1382-IV (надалі
закон)передбачає реєстрацію місця проживання особи та реєстрацію місця
перебування особи (це різні речі!). Реєстрація полягає у внесенні відомостей
до паспорта про місце проживання або місце перебування іззазначенням адреси
та внесення цих даних до відповідного державного реєстру. Відповідно до ст.
6 цього закону, громадянин України, а також іноземець чиособа без
громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах,зобов’язані
протягом 10 днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати
місце проживання. Місцем проживання закон
визнає адміністративно-територіальну одиницю (місто, село, селище), на
території якої особа проживає строком понад 6 місяців на рік. Для реєстрації
особа подає такі документи: 1) письмову заяву (діти віком від 15 до 18 років
подають заяву особисто); 2) паспорт (якщо дитина не досягла 16-річного віку,
подається свідоцтво про народження); 3) квитанцію про сплату державного мита
або документ про звільнення від йогосплати; 4) два примірники талона зняття
з реєстрації. Закон забороняє вимагати для реєстрації місця проживання
подання особоюінших, крім вище перерахованих, документів. І, що принципово,
заява особи прореєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації
місця проживання особи. У разі зміни місця проживання в межах
адміністративно-територіальної одиниці,на яку поширюється повноваження
органу реєстрації, слід протягом 7 днів письмово повідомити про це
відповідний орган реєстрації (це можна зробити самому або через законного
представника). У такий само семиденний термін відбувається і зняття з
реєстрації місця проживання на підставі заяви особи,запиту органу реєстрації
за новим місцем проживання особи, свідоцтва просмерть. З реєстрації знімуть
і за остаточним рішенням суду про позбавленняправа власності на житлове
приміщення або права користування житловимприміщенням, визнання особи
безвісно відсутньою чи померлою. Реєстрація місця перебування (ст. 8 закону)
здійснюється за заявою особи упродовж тижня після прибуття. Місцем
перебування закон визначає адміністративно-територіальну одиницю, на
території якої особа проживає строком менше 6 місяців на рік. Під час
реєстрації місця перебування особи інформація про неї повідомляється до
органу реєстрації за місцем її проживання. ЗвертаЄмо увагу, що за цим законом
(ст. 12) свободу пересування може бути обмежено на певних територіях
(зокрема, у прикордонній смузі; на територіях військових об’єктів; на
приватних земельних ділянках), а також певним категоріям осіб (зокрема,
узятим під варту, засудженим до позбавлення або обмеження волі; узятим під
адміністративний нагляд; тим, хто згідно із законодавством про інфекційні
захворювання та психіатричну допомогу підлягає примусовій госпіталізації та
лікуванню; шукачам притулку; особам, призваним на дійсну строкову службу до
Збройних Сил). За подібних підстав цей закон(ст. 13) обмежує вільний вибір
місця проживання. До речі, обмеження вільного вибору місця проживання
передбачено для осіб, які не досягли 16-річного віку. Згідно з прикінцевими
положеннями закону, місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим
законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване,
вважається зареєстрованим. Якщо особа подала заяву про зміну місця проживання
до набрання чинності цим законом, реєстрація місця проживання здійснюється за
правилами, які діяли на момент прийняття цього закону.Як бачимо, що для того,
що б не було проблем з Загсом досить просто зареєструватися і тоді вже загс
не зможе відмовити.
2. Ст. 133 Кримінального кодексу передбачає, що зараження іншої особи
венеричною форобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби
карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк
до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, або
позбавленням волі на той самий строк.
Якщо такі дії спричинили до тяжких наслідків караються позбавленням волі на
строк до пяти років.
Консультации на сайте likar.info носят ознакомительный характер. Перед лечением проконсультируйтесь с вашим лечащим врачом.
