Добрий день.Я дещо хвилююсь з приводу нашого довгого ГВ

На модерации
Добрий день.Я дещо хвилююсь з приводу нашого довгого ГВ. (у мене таке періодично трапляється). Софії 2 роки і 5 місяців. Годується мамою вона із задоволенням. Я налаштувлась годувати поки вона сама не перестане цим цікавитись, але замислилась - чи дійсно буває так, що дитина сама перестає смоктати маму? Чи все ж таки потрібно її до цього підводити? Я взгалі дотримуюсь правила - дитина сама доходить до навичок і вмінь, її не потрібно заважати через насаджування - так вона сама навчилась ходити на горщик (якщо я втручалась то було багато крику і мало толку), сама по троху вчиться засинати без мене. Але з ГВ у нас поки не так - я ходжу на роботу 1 день на тиждень, іноді залишаю їїна суботу або неділю у бабусів-дідусів - вона абсолютно адекватно доцього ставиться. Їй дуже подобається і про мене вона як правило не згадує. Двічі залишали ї на цілу добу у бабусів-дідусів. Все нормально. Але якщо я вдома, то дитина може насідати на мене щогодини вдень. Якщо я сиджу звісно. Я прочитала, що після року вже можна переключати увагу малюка на щось інше якщо він просить сісю. Іноді спрацьовує, а іноді вона так просить наче без цього ніяк не може. От я і думаю - чи я щось не так роблю? Хіба не мають скорочуватись кількість годування з часом? Чи це потрібно робити спеціально чи дитина сама якось має до цього дійти. У нас буває так - мася висмокче з обох сісь все що там було, мені аж боляче. Я їй каже що мені боляче,а вона криком кричить і вимагає ще :-( я наполягаю на своєму - вона покричить і заспокоїться. Так само роблю вночі, якщо вже несила годувати (як правило болить сосок, чого раніше ніколи не було) , то кажу їй "відпадай, мені боляче" і відвертаюсь на інший бік. Вона канючить (може й поплакати), а потім засинає. Питання таке, чи я цими відмовами не провокую її на більшу потребу? Я розумію, що це інволюція (напевно), і хотіла б ще погодувати, але мене хвилює її дещо зациклене ставлення до сісі :-( Тепер вона почала домагатись її на людях - дуже голосно і неприємно . Хоча раніше так не робила (ми домовлялись про те, що це не можна робити з різних причин. ) Вона просила, я казала, що це буде вдома і вона забувала про це до самого дому. Тепер вона просить, я кажу вдома, вона на хвилину забуває, а потім починає сама шукати, нити, вередувати привертати увагу. Мені самій стає ніяково, я починаю нервуватись і злитись, а її це змушує теж наполятгати далі. Доводиться виходити в іншу кімнату, давати її поплакати у мене на руках запропонувати щось навзамін... Але враження ми справляємо ще те :-( Мене це дуже зачіпає - мамаша яка не може справитись із дитиною (про це ніхто не говорить, але ж із поглядів видно - просто ми відвідували Софійиних прабабусь нещодавно в іншому місті...)От. Ви мене завжди заспокоююте, даєте чудові поради, підтримуєте. Що б я без вас робила, мої чудові консультанти :-)Порадьте щось. Що робити? Як себе поводити? Чи робити так щоб мася була більше без мене? Менше сидіти вдома, ходити в гості, ще кудись? Не знаю. Мій чоловік наполягає щоб я закінчувала, каже, що я просто посадила її на шию. А я може б і готова (бо дійсно таки болить), але не зовсім. Хотілося б щоб це було природньо.Дякую. Чекатиму на відповідь