мій чоловік вважає, що його обзивають

Пол: женский. Возраст: 26 лет. Мій чоловік (29 років) вважає, що його обзивають, зокрема на роботі, інколи навіть незнайомі люди. Історія почалась ще з гуртожитку 8-9 років тому. Причина пов"язана з комплексом вини через мастурбацію ще з дитячого віку. З ним на цю тему не говорили тоді, він не знав чи нормально це чи ні. В гуртожитку університету на 4 курсі в нього були стресові ситуації і перевтома. Він почав вважати, що люди навколо його почали обзивати ананістом. Звучить дещо кумедно, але так. Потім чоловік почав говорити про цю проблему з друзями, а вони звісно дивувались і говорили, що він видумує те, чого нема. Історія йде далі. Зараз він вважає, що дійсно в нього на той час дещо, як кажуть, поїхав дах і він чув те, чого не було, але так як про це багатьом людям розповів, то вони про це пам"ятають, розповіли іншим, плюс в гуртожитку, на його думку, могли прочитати електронну переписку адміністратори локальної сітки. Зараз працює в великій компанії в ІТ-сфері. Є досить успішною людиною, як на мене, то його на роботі поважають і цінують. Але час від часу він говорить, як його обзивають, через навушники чує також. Через це дуже емоційно переживає, думає, що рано чи пізно наб'є комусь пику. В офісному центрі компанії працює близько 500 чоловік,є дехто з університету, є навіть його одногрупник. Але він особисто з цими людьми не співпрацює. Чоловік думає, що багато хто про цю історію знає і перемовляючись, насміхаються з нього. Мені особисто це здається не зовсім реальним, а якщо чесно, то нагадує марення. По-перше, чому дорослі люди будуть таке говорити, по-друге, дуже малоймовірно, що хтось з них щось знає, по-третє, вже стільки років пройшло і взагалі це більше все схоже на якийсь прикол. Аргументи чоловіка такі: що багато хто кому розповів, знову ж таки адміністратори компанії почитали переписку його зі мною, в людей самих є такі комплекси. Зовсім заперечувати я все це не можу, тому що може щось там є, по крайній мірі було колись, та й напевно неправильно з точки зору психології, якщо я йому хочу допомогти. Я говорю, що щось є, але основну частину він накручує, а через те, що так переймається, то й чує те, що хоче почути. Спочатку він думав, що я йому брешу і замилюю очі, а тепер думає, що я не бачу нічого перед своїм носом, простіше кажучи дурна. Я наводжу аргументи, говорю, що основна причина сидить в нього в голові, але як горохом об стінку. Зараз він хоче, щоб я йому допомогла, але в тому плані, щоб його емоційна реакція не була такою гострою на все це. Просить почитати про біхевіоризм. Але однаково вважає, що його обзивають. Можливо найближчим часом піде до психолога, але особливої тяги в нього нема йти туди. Говорить, що я йому краще можу допомогти, якби хотіла. І каже, що я йому не допомагала всі ці роки. Напевно він правий, могла б більше зробити для нього. Скажіть, будь ласка, як мені себе вести з ним? Що говорити? Бачу, коли я прямо говорю, що думаю, наводжу аргументи, то це не допомагає, він тільки злиться на мене. До психолога дуже хочу щоб пішов, так як коли чужа людина зі сторони скаже про його проблему, то це дещо інше, плюс він мені почне більше довіряти. Останнім часом наклались ще й інші проблеми - переживання щодо ситуації в країні, захопився дівчиною з роботи, так як вона волонтер й багато всього робить, також сам допомагає. Щодо дівчини, то це зараз не так актуально, так як в сім'ї більш-менш все наладилось, є любов. Але ці проблеми вкупі позначились на самопочутті, боліло в грудях. Зараз вже краще, п'є заспокійливі, призначені неврологом.Час від часу говорить, що піде добровольцем воювати. Але в такому стані, та й з таким неврозом, це неправильно. Я не говорю про те, що в нас є дитина 1.8 й мені, як люблячій жінці, цього б не хотілось, а говорю про об'єктивні речі. В нього також є проблеми з агресією, особливо, коли вип'є. Проблем з алкоголем особливих нема, але схильність є, в даний час ним не розслабляється, але раніше, коли йому було зовсім погано, то міг випити сам пляшку коньяку, з горя можна сказати. Є схильність все накручувати і перебільшувати, хоча в кінці-кінців часто виявляється правим, так як я маю схильність все спрощувати. Порадьте, будь ласка, як мені вести себе в даній ситуації, як допомогти, а також щось для нього, щоб він міг прочитати. Буду дуже вдячна.