Після місяців роздумів, вирішила все ж такі росказати свою історію.

Готуючись до родів моя голова була наповнена ілюзіями. Одна й найперша з них це абсолютна довіра до лікаря, до медичного закладу, впевненність у тому, що лікар робить все якнайкраще та те що якщо з тобою і дитиною все гаразд ще не передбачає щасливого фіналу.

Особиста відповідальність перш за все лежить на мамі. Вона зобов’язана цілковито та щосекундно контролювати лікарів до, під час та після пологів. Мама має бути максимально проінформована, вона має сама шукати потрібну інформацію користуючись максимальною кількістю джерел інформації, а не бути пасивним споживачем того, що їй нав’язують СМІ та інші люди. Майбутня мама має право знати в тому числі об’єктивну правду про тих хто згодом розділить з нею відповідальність за своє життя і життя найдорожчої людини на світі – її дитини.

Об’єктивно, моя історія про те до чого приводить звичайна вже у нас в країні лікарська халатність. Лікарі, так би мовити чинять “природній відбір”, якщо ти відносно не з “сильних світу цього” і під час родів виникають ускладнення – ти приречений. Я знаю це вже с свого власного досвіду і з досвіду своїх близьких і не дуже близьких знайомих. Треба тільки поширшне відкрити очі і ти зрозумієш, що неоднозначна інформація з’являється тільки про певних лікарів і певні заклади. Неоднозначна значить те, що у них можуть бути варіанти.

Мені 25, чоловіку 33. Це була моя перша вагітність і проходила вона ідеально. Ми так чекали на цю дитину... Неможливо словами передати, що переживаємо ми в цей час – наше безмежне щастя перетворилося на безмежне горе.

1 грудня 2006 року, 7 днів після пологів, моя новонароджена дівчинка загинула, що було наслідком гострої внутрішньоутробнї гіпоксиї що виникла у неї під час пологів, через обвиття пуповиною у 5-му роддомі міста Києва. Нічого незвичайного в даному ускладненні пологів немає. Кожна друга дитина народжується з обвиттям. З цим ускладненням легко справляється досвідчений акушер (ніяких супутніх діагнозів, що могли б загрожувати чи привести до таких наслідків визначено не було, це підтверджено документами). Однак в 5-му роддомі міста Києва, розкрученому, де масмедіа повідомляють (заклад багатий – може собі це дозволити) справляються (згідно слів його адміністрації гол. лікар Макаренко, зам. головного лікаря Говсеев) з найскладнішими пологами, словом в одному з найліпших закладів з таким елементарним випадком “не справились”.

Врешті, одному Богу відомо що послужило цьому причиною. Не заплатили тому кому треба було, тому від кого залежав результат, хто приймав рішення? Адже, чому нас не було про це попереджено? Винні, що самі не здогадались домовитись не тільки з лікарем (доречі, сам лікар відмовився від розрахунку наперед) а й з всією адміністрацією роддома? Може тому, що власні амбіції керівництва не дозволяють їм приймати рішення згідно з об’єктивних рекомендацій рядового лікаря шо приймає роди? Або те що весь родзал “стояв тоді на вухах” через те, що рожала жінка одного з помічників В. Литвина, про що повідомляли всі: від санітарки до лікаря (Так, там дуже круто! Там рожала Подкопаєва, Сумська, Литовченко, жінка міністра Бойка і т.д. Лікарі там дуже люблять повідомляти про це “по секрету”).

Пам’ятаю, тоді мене вкрай здивувало і насторожило що керівництво роддому не виходить з стін закладу без воєнізованої охорони. Наступного дня після пологів, зам. головного лікаря Говсеев сказав моєму чоловіку: Думаєте я тюрми боюсь? По- перше, максимум 4 роки, а по-друге, камера, як готельний люкс.... Думаю, і не те і не друге. Мафія не судить мафію.

Лікар з яким домовлялися, як виявилось, не мав права згідно з внутрішніми правилами роддому сам приймати рішення про екстренний кесарив розтин. Вже пізніше дізналася, така ієрархія існує у всіх медичних закладах України. Навіть якщо лікар досвідчений і порядний, це не значить, що він незалежно приймає рішення і над ним не стоїть людина непрофесійна або аморальна. Отже, якщо в родах виникли показання до екстренного кесареревого, то воно має бути виконане якнайшвидше, - не довше ніж на протязі 15 хвилин. Одним з таких абсолютних показань є гостра внутрішньоутробна гіпоксия плода. В моєму випадку, монітор ЕКГ свідчив про виникнення даного ускладнення. Будучі проїнформований лікарем, що приймав роди про дане ускладнення, вищезгаданий зав. головного лікаря з’явивишись в передродовій палаті тільки махнув рукою, з словами “сама народить!”- ось так брутально було вирішено долю нашої родини. В результаті між тим моментом як почалися проблеми з серцем, та моментом розрішення пологів пройшло більше години. До операції почали готуватися, тільки тоді коли пульс ледве прослуховувався, а сама підготовка після відключення монітора ЕКГ зайняла близько 20-ти хвилин...Тоді фактично, вже було неможливо щось змінити.

Не бажання помсти керує мною. Не поверну вже я своєї дитинки. Але знаю те, що маючи повну і достовірну інформацію, з Божою допомогою ми уникнули би трагедії. Можливо мій страшний досвід допоможе хоча б комусь минути такє лихо. Проінформованість тут дорівнює життю.

P.S. В серпні 2006 в 7 –му роддомі загинула невістка наших близьких знайомих. Хлопчик великий – 5 кг. Кесареве не дозволяли, лишили в палаті саму, без нагляду на 2 години. Згодом вона попросила дівчину, що лежала поряд покликати лікаря, тому що їй різко стало погано. Коли лікарі прийшли, Інни вже не було. Вона померла від розриву матки. Але чудо Господнє – дитину врятували. 20 днів реанімації, інсульт. Їм зараз дуже важко. В цій дитині майбутнє родини. Моя мама приховувала від мене все це коли я ходила вагітна. А чи справді варто було?

Valeriya Vrublevskaya

Форум для родителей

Ждем ваши рассказы о родах! Пишите:
администратору форума