Пологи почалися в точно назначений день.

23 січня 2006 року вранці я відчула легкий біль внизу живота, а так як лікар сказала, що якщо на 40 тижні нічого не станеться, все-одно приходити, ми почали збиратися. Морози тоді буди страшні! Пам’ятаєте?

Живемо ми на Харківському, а пологовий будинок на Богговутовській. Подзвонили в таксі, нам сказали, що в мороз подвійний тариф 80 грн. Жаль мені стало цих грошей, і поїхали ми з чоловіком на метро. А потім пішком до лікарні. Чоловік до сих пір прикалується, що ми пішаки прийшли родити.

Поки нас поселили в палату вже було 15.00. Ми зразу домовлялися про окрему палату. Чоловік накупляв всяких вкусностей в Макдональдсу (я дуже люблю їхню їжу, щоб там не говорили). Ми їли гамбургери і сміялися, в мене почав боліти живіт вже періодично. Але особливого дискомфорту не відчували і ми і надалі шуткували.

Вже в 21.00 в палату заглянула чергова медсестра: «Ви, що вже другу дитину зібралися робити?», спитала вона з посмішкою, і вже хотіла виганяти чоловіка. На мою фразу: «В мене здається починається», вона подивилася як на несповна розуму: як можна сміятися і думати, що почалися пологи, але чоловіку дозволила залишитися, бо ми домовлялися про сумісні пологи з головним лікарем.

Ми ще посміялися, а потім лягли спати.
Десь о 00.00 мені вже було не смішно, і схватки були через 5 хв., але кликати медсестру не спішили, я засипала між схватками.
Потім десь о 3 ночі, Андрій наполіг покликати медсестру. Виявилося, що в мене вже активна родова діяльність і шийка на 3 см розширилася.
А потім почалося саме страшне: мені зробили клізму і я 2 години ходили з палати до унітазу, поки весь мій Макдональдс не вийшов :).
Добре, що зі мною був чоловік і водив мене туди-сюди.

Ми подзвонили Ларисі Андріївні і вона приїхала. Боялися, що шийка матки не відкриється (перед вагітністю робили кріо) і мені прийдеться робити кесареве.
Спочатку були болі як при місячних, тому я навіть не стогнала, а потім почалися сильніші, і в мене почалася істерика, я почала просити чоловіка забрати мене додому.

Зі спогадів саме найсильніше відчуття холоду, на вулиці мороз був -20С. Потім був род зал і ще більш дикий холод.

Дитина була обвита пуповиною, і потрібно було швидко рожати, мені практично виштовхнули кулаками нашу Аню о 7.50 ранку. І ввели наркоз, бо трошки різонули і треба було зашивати. Коли я прокинулася, мені так страшно було спитати чи жива моя дитина, я боялася.

Мене завезли в мою палату, мене чекав вже чоловік.
Аню привезли в 14.00 кормити, і перше враження в мене було: яка вона здорова! І не дивно 4650 г і 57 см. Після цього ми вже не розлучалися!

Mira Kray

Форум для родителей

Ждем ваши рассказы о родах! Пишите:
администратору форума