“Гой Іване, Іваночку,
Пусти до хати Маланочку…”
“Пустіть до хати погріти п’яти,
Пустіть до груби погріти зуби,
Пустіть до печі зігріти плечі…”


Напередодні Старого Нового року (31 грудня за старим стилем, 13 січня за новим) або святого Василія Великого (14 січня), український народ визначає Маланку, або Щедрий вечір.


Під час Щедрої вечері накривають багатий стіл (щедрий вечір), де переважають м'ясні страви. Вдруге протягом зимових Святок готують кутю. Випікають і спеціальні хліби - «Маланку» та «Василя».

Назва свята походить від святої Меланії, день якої припадає на 13 січня (31. 12. — за ст. стилем). Дослідники української новорічної обрядовості вважають, що християнська свята Меланія замінила більш давній образ богині Макоші (Мокош). Богиня Мокош увійшла до пантеону найважливіших язичницьких богів Київської Русі, ідоли яких Володимир встановив на горі. Вона була покровителькою жінок, допомагала породіллям під час пологів, сприяла в жіночих справах - особливо прядінні. Вважалася також богинею дощу, сестрою Сонця.

Зазвичай маланкування розпочинається з появою першої зорі.
Маланка зі свитою не оминає жодної хати. Біля кожної співає щедрівку, вітає господарів з Новим роком та бажає їм усіляких гараздів.

Головними персонажами класичної Маланки є Дід і Баба, Молодий та Молода, вінчальні Батько й Матка, Ведмідь, Смерть, Дідько (Чорт), Коваль, Гуцул, Циган і Циганка, Турок, Пан та Пані, Жид і Солдат (москаль). Найбільше веселять народ Чорти: кидають перехожих у сніг, лякають дітей, жартують з дівчат. У давнину рядження виконувало важливі релігійно-магічні функції, але з часом цей звичай перетворився на веселу розвагу, маскарад.
Серед гуртів переважали парубочі громади ряджених, окремо ходили і гурти дівчат. Для щедрувальників, як і для колядників, не існувало статевих обмежень, проте дівоча Маланка здебільшого щедрувала під вікнами, а гурти ряджених парубків просилися до хати, та й персонажів у масках у парубочій Маланці було значно більше.

Маланка колядує до ранку. Уранці на Новий рік (день, присвячений Василію Великому), маланкувальники ходять посівати: зайшовши до хати, сиплють зерном і приказують:
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком всіх вітаю!


Господарі завжди раді таким гостям, бо вважається, що коли на Новий рік першим до хати увійде хлопець, та ще й засіє, то в домі увесь рік буде панувати добробут, щастя й радість.

Вважалося, що на Маланки, особливо в Новорічну ніч, рослини розуміють людську мову, а тварини навіть самі розмовляють по-людському. До речі, тварини в цю ніч могли поскаржитись Богові на господарів, якщо ті погано з ними обходяться. Тому в цей день худобу доглядають дуже ретельно, добре годують, чистять, пестять. Господарі лякали дерева в цей день, що погано родили останнім часом.

А ще на Маланки господині ретельно чепурять, підбілюють піч, адже в ніч напередодні Нового року вона танцює, віддається. Ось які пояснення стосовно вшановування печі в новорічну ніч, записані в різних регіонах України, приводить професор С.І.Килимник: "Тому то піч на Маланки мусить бути чисто вимащена, "щоб не кляла, що не вимащена". Ніхто у цю ніч не спить на печі, не сидить, нічого на неї не кладуть, бо тяжко їй танцювати"..."Нехай спочине"... "Василь з Маланкою приходить танцювати на печі - аби їм не перешкоджати"... На піч кладуть овес - "на коровай, так як у нас на весілля, і їй дається вівса, як ся віддає". "Аби мала чим коня годувати, бо вона їде в місто, на герць".

 Щедровечірні забави

Маланки ходили Василька просили

Маланки ходили Василька просили
Василечку Татку пусти нас у Хатку
Перед Столом стояли Чесний Хрест держали
Моліцця Богу люди Богу Свічу ставте
А нам Пиріг дайте !

  Відміни:

Маланка ходила Васильки носила
Я Жита не жала Золотий Хрест держала
Васильку Мій Батьку пусти мене в Хатку


Щедрик-щедрик Щедрівочка

Щедрик-щедрик Щедрівочка
Прилетіла Ластівочка
Тай почала щебетати
Ґазду з Хати викликати

Вийди-вийди Ґаздо з Хати
Маєш Радість коло Хати

Щедрик-щедрик Щедрівочка
Вже приходить Меланочка

Меланочка з Коломиї
Лагу мастить Припіч миє
Лагу мастить Припіч миє
Їсти зварить ще й накриє

Зварить їсти та нап'єцця
Та до Міста поведецця

Меланочка в Місті пила
Сухий Фартух замочила
Повій-Вітре Буйнесенький
Суши Фартух Тонесенький

Меланочка Наша-наша
Та спіймала в руки Пташа
Співаючи заблудилась
В Чистім Полі загубилась


Ой на Меланки із вечора

Пасла Меланка два качура.
Ой пасла, пасла – загубила.
Пішла шукати – заблудила.
Ой приблудила в чистеє поле,
Ой там Василько плужком оре:
- Ой ти Василю, Василечку,
Виведи мене на стежечку.
Я буду тебе шанувати,
По тричі на день поливати,
Що суботоньки проривати,
Що неділеньки милувати.


Весна-красна Маланочка

Весна-красна Маланочка,
А ще кращий Василюню.
Ой черчику Васильчику,
Посію я ті в городчику,
Буду я ті шанувати,
Три рази на день підливати,
І вершечки зщипувати,
Маланочку затикати.


Наша Меланка господиня


Наша Меланка господиня,
На ополонці ложки мила...
Ложку, тарілку упустила
Ложку, тарілку діставала,
Біленький фартух замочила.

Наша Маланочка в Дністрі була,
Дністрову воду пила,
На камені ноги мила,
Тонкий фартух замочила...

Тонкий фартух замочила.
Повій, вітре, буйнесенький,
Висуши фартух тонесенький.
Повій, вітре, з яру, з яру,
Висуши фартух краще жару.
Повій, вітре, із болота
Висуши фартух краще злота.
Повій, вітре, туди-сюди
Висуши фартух, піду між люди


Багато цікавої інформації можно прочитати:


http://www.sviato.in.ua
http://www.kosivart.com
www.library.vinnitsa.com
Б.А. Рибаков. Язичество древней Руси. М.: Наука, 1988. – 784 с.