Пори року

ЯКА ПОРА?

Все у зелені довкола:
Пасовище, і поле.
Мчать струмочки до ріки,
Ліплять гнізда ластівки.
І в сороки новина,
Сповіщає всіх вона:
Наближається
ВЕСНА!

ЯКА ПОРА?

В небі ластівка летить,
З вітром листя шелестить,
Воду п’є лелека.
Сонце палить.
Спека.
Дозріває жито.
Яка пора?
ЛІТО.

ЯКА ПОРА?

В зеленім лісі побував
Якийсь художник – і поволі
Дерева перефарбував
У золотисто-жовтий колір.
– Ти хто такий? – я здивувавсь‚ –
Чому тебе не бачив досі?
– То придивися‚ – хтось озвавсь‚ –
І ти тоді побачиш
ОСІНЬ.

ТО ІШЛА ВЕСНА

Щось на землю гуп та гуп –
Падає із даху.
Підійнявсь у Гриця чуб,
Весь тремтить від страху.
Хлопчик страх свій переміг,
Визирнув з вікна:
З даху падав мокрий сніг –
То ішла весна.

Місяці

СІЧЕНЬ

– Я народивсь на Рік Новий,
Люблю мороз і сніг,
І тчу я килим зимовий –
Дарунок мій для всіх.

Я холод не послаблюю,
З хурделицями мчу,
Морозом, наче шаблею,
Січу! Січу! Січу!

ЛЮТИЙ

Із братом Січнем схожі ми,
Хоча і не близнята.
Без нас не буде і зими,
Як нас без мами й тата.

Зима відходить. Їй сліди
Я замітаю вчасно!
Лечу – туди, біжу – сюди,
Тому й лютую часто.

БЕРЕЗЕНЬ

Що вище сонце – довші дні.
Зима ховається в барлогу,
А я сестрі своїй весні
Встеляю травами дорогу.

Ще не прокинусь ліс від сну,
Ще ручаї стежки вивчають,
А вже берізоньки весну
Пташиним співом зустрічають.

КВІТЕНЬ

Я змалечку квіти люблю, як життя.
Їх знаю напам''ять, на дотик.
Вирощую, пещу, як мама дитя,
І дня не сиджу без роботи.

У домі без квітів, як без немовля.
Батьки в ньому, наче сирітки...
Я хочу, щоб наша планета Земля
Була дуже схожа на квітку.

ТРАВЕНЬ

– Я у весни – останній місяць.
Її я славлю, як поет.
І, мов художник-живописець,
Малюю травами портрет.

Ще й покриваю ніжним цвітом
Закучерявлені сади,
Щоб працьовиті бджілки дітям
Збирали сонячні меди.

ЧЕРВЕНЬ

– Я відкриваю двері в літо,
Де теплим сонечком зігріто
Повітря, небо, землю, води,
Де все росте і плодородить.

Й мені дістанеться роботи:
Лише встигай бур’ян полоти
І проганяти без перерви
З плодів жуків, пташок і черви.

ЛИПЕНЬ

Від спеки можна закипіти.
Я ж в холодочку не лежу.
Що брат не встигне доробити,
Те я йому допоможу.

Цвітуть довкола густо липи
І бджоли мед несуть в село...
Узимку чаю з цвітом випий –
Простуди – наче й не було!

СЕРПЕНЬ

Я – завершальний місяць літа.
Мені в цей час – не заважай.
Не можу й хвильки відпочити –
Спішу зібрати урожай.

Колись жита серпом косили,
Від того й Серпнем звуть мене.
Тепер комбайни мчать стосилі,
Їх дядько Серп не дожене.

ВЕРЕСЕНЬ

Про осінь кажуть: золота.
А я додав би: ще й багата.
Йдучи по селах і містах,
Вона несе з собою свято.

І я за щедрий урожай,
Який зібрати нам вдалося,
Вручу їй теплий коровай
І верес, вплетений в колосся.

ЖОВТЕНЬ

Не встигла осінь відпочити,
Пройтись лісами і садами,
Все листя їй позолотити,
Намилуватися плодами,
А вже земля про літо мріє
І я спішу її зорати,
Щоб золотим зерном засіять
Поля на урожай багаті.

ЛИСТОПАД

Пожовкло листя і трава –
І я вступив в свої права.
З дитинства до роботи звик:
Я садівник, орач, двірник.
Шаную дуже чистоту –
Зриваю листя і мету
З своїми друзями-вітрами
Бо вже зима не за горами.

ГРУДЕНЬ

Зима. І як тут не радіти –
Її давно чекають діти.
І я спішу з морозом, снігом,
Переробляю воду в кригу.
Під снігом спить промерзле груддя,
Воно збирає силу в груддях.
У кожній грудочці вважай
Живе майбутній урожай.

***
Січень січе, Лютий лютує,
Березень плаче, Квітень квітує,
Травень під ноги стелить травицю,
Червень складає сіно в копиці.
Липень медовий бджілок чарує,
Серпень чудовий булки даруює,
Вересень трусить груші в садочку,
Жовтень гаптує клену сорочку,
Йде листопад - застеля килими,
Грудень приходить - початок зими...