Здоров`я жінок є однією з найважливіших характеристик розвитку суспільства, оскільки саме стан здоров`я жінок здебільшого обумовлює стан майбутніх поколінь. Доступ жінок до медичного обслуговування, зокрема в тому, що стосується планування сім`ї, здійснюється згідно з положенням Конституції України (ст.49) та основ законодавства України про охорону здоров`я. Статтею 49 Конституції передбачено надання безоплатної медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров`я, а також державне фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Необхідна медична допомога жінкам в період вагітності, пологів та в післяпологовий період надається у всіх випадках, коли жінка звертається за такою допомогою. Оплату за надання такої допомоги законодавством України не передбачено.

З метою захисту репродуктивних прав жінок і створення умов для безпечного материнства держава надає жінці відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною.

Відповідно до ст.179 Кодексу законів про працю України “на підставі  медичного  висновку  жінкам надається оплачувана відпустка  у  зв'язку  з  вагітністю  та  пологами  тривалістю  70 календарних  днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних  днів  після пологів, починаючи з дня пологів”. Протягом цього терміну за жінкою зберігається заробітна плата в повному обсязі.

Згідно з Кодексом законів про працю України жінки мають право на 3-річну неоплачувану відпустку по догляду за дитиною із збереженням робочого місця і трудового стажу. Крім того, жінці-матері при необхідності може бути надана відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичною висновку, до досягнення дитиною шестирічного віку.

Працюючим жінкам, які мають грудних дітей, статтею 183 КЗпП надаються спеціальні перерви для годування дитини :  “жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування,  додаткові  перерви для  годування  дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти  хвилин  кожна.  При наявності двох і більше грудних дітей тривалість  перерви встановлюється не менше години. Перерви для  годування  дитини  включаються  в  робочий час і оплачуються за середнім заробітком.”

Стаття 185 КЗпП передбачає надання вагітним жінкам і жінкам,  які  мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки  до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подання їм матеріальної допомоги.

Стаття 186 КЗпП регламентує обслуговування матері на підприємстві та в організаціях.

Питання безпеки праці жінок регламентується Кодексом законів про працю України (статті 174 та 175), статтею 14 “Охорона праці жінок” Закону України “про охорону праці”, згідно з якими забороняється використання праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. З урахуванням цих чинників розроблено і затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я від 29.12.93 р.

Щодо норм охорони праці жінок, пов`язаних з материнством, то вони передбачають:

  • встановлення полегшених умов праці (заборона залучати до роботи в нічний час, до понаднормових робіт, до роботи у вихідні, відправляти у відрядження тощо);
  • надання пільг у зв`язку з материнством (відпустка, перерва на годування дитини тощо);
  • використання праці жінок, що мають дітей, на роботі з неповним робочим тижнем, використання змінного графіку праці, надомної роботи.

Суттєвою проблемою, яка виникає у зв`язку з реалізацією жінкою її біологічної функції материнства, є забезпечення їй гарантій від звільнення з роботи або на працевлаштування на підставі вагітності або відпустки по вагітності та пологах. Правові норми стосовно цієї проблеми включені до Кримінального кодексу України. Стаття 172 зазначає: незаконне  звільнення  вагітної жінки чи  матері,  яка  має  дитину  віком  до  чотирнадцяти  років  або дитину-інваліда, - карається штрафом  до  п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні  посади  чи займатися   певною   діяльністю  на  строк  до  трьох  років,  або виправними роботами на строк до двох років.”

 

Юридична консультація ВЖНДО «Дія»