П-Хмельницький район,
с. Циблі, вул. Шевченко, 28
8-267-24148
Дитячий будинок змішаного типу "Юрасик"

Організатор свята, Люда (в форумі kosmos):
Одного дня я їхала в трамваї, побачила рекламу універмагу «Україна» про акцію (там треба було написати своє бажання, але воно має бути не для мене, а зробити комусь добро), якось само собою в голову закралась ідея – може написати їм щоб зробили в Дб ранок, чи привітали їх з НР.

Думка там і залишилась в трамваї, але за кілька днів ще не зовсім прокинувшись я подумала, а чому я не можу цього зробити, це ж не так вже й важко! Написала темку на форумі «Подаруйте дітям казку 2» з надією на те, що мені допоможуть наші форумчанки, допоможуть в першу чергу грошима – на подарунки дітям, але коли 2 дні ніхто нічого не писав з приводу допомоги мене почала лишати ідея і надія на те, що все вийде…

Але вже за кілька днів добру половину дітей розібрали, знайшлись спонсори, я отримала моральну підтримку і схвалення, а це для мене немало.
Тут були свої труднощі, я не пам`ятала майже всіх імен, та що там казати я деяких облич не могла згадати, але раз взялася – маю продовжувати…

Облишимо ту частину розповіді – де йдеться про збір подарунків і коштів, хоча мушу сказати я вдячна всім, хто відізвався, хто допоміг, але про це, потім…
За півтора тижні до запланованого свята я їздила до ДБ, але так і не запам`ятала всіх імен, тепер я розумію, що треба було просто фотографувати дітей по списку і все, але ця помилка коштувала мені, чи нам того, що деяким дітям сплутали подарунки.

16-те грудня наближалося, часу залишалось все менше, а справ не зменшувалось. 15-го я купила зимове взуття Сергію Когутницькому, куртку Вані Безнощенко, зубні щітки, мочалочки, фрукти, солодке.
Ввечері вклавши своїх дітей я почала приготування – попереносила всі подарунки в зал, ще раз перевірила їх по списку, всі на місці. Вночі я вирішила не лягати спати – дуже хотіла спекти дітям торти, та й так приготуватись, спочатку жалкувала про те, що вдягла спідницю, думала, намучусь, але коли чула компліменти від дітей, заспокоїлась.

Вранці приїхав мій брат, з Наташею (Солнце) ми погрузились в машину (маю сказати, що якби у мого батька була менша машина, подарунки б не помістились), потім ми поїхали на Нивки за ДМ, по дорозі виявилось що треба тримати дошку з тортами, бо вони можуть випасти в салон. Побачивши ДМ, вирішили що це не Дід мороз, а внук мороз.

Потім ми поїхали далі, за нашою форумчанкою Оксаною, перегрузили в іншу машину частину подарунків, вирушили на Оболонь за спонсором , а Наташа з Оксаною на Ленінградську площу, за клоуном.

По дорозі через мене заблукали і проїхали зайвих км 50, каюсь, це я винна, але проскочили ми поворот і я брату сказла про це, навіть ще не проїхавши 20м, він сказав: „Люд, ти не могла раніше сказати”, і поїхав далі, тоді ми жалкували що не розвернулись, але вже що поробиш…

Ось, Ось нарешті Циблі! Ура, доїхали! Я від радості аж заплескала в долоні. Під`їхали до ДБ, я вийшла з машиниі почула радісні крики дітей: «Люда приїхала, Люда приїхала…» Чи треба казати, що я була дуже схвильована… Діти, хто був одягнений, бігли назустріч обійматись, хлопці відкривали ворота, дехто почав запитувати, а де ж клоун, а де ж ДМ, коли вони приїдуть – кажу на НР, ці що старші все зрозуміли і сказали малим, що вони переодягнуться.

Діти з нетерпінням чекали тих півгодини, поки готувались клоун і ДМ – переодягались, надували кульки, гримувались. Ми тим часом пішли в ігрову кімнату фотографувати дітей.

Дітки сидять на стільчиках, чекають коли ж розпочнеться свято, і ось я кажу: «Діти, ми приїхали до вас на свято, але щоб його розпочати, треба щоб ви нам заспівали!»

UAUA праздник для детей ДД UAUA праздник для детей ДД

І ось починає лунати музика, діти співають гімн Юрасика. Мені так приємно, я навіть схвильована, не знаю на кого дивитись і переводжу погляд з однієї дитини на іншу, хтось зосереджено співає , хтось соромиться, хтось дивиться на мене і всміхається, хтось дивиться на дівчат, хтось на двері - чекаючи, коли зайде клоун.

- З нами приїхав клоун, але для того щоб він зайшов, ви маєте його покликати, звати його Кузя.

«Кузя, Кузя, Кузя!» - кричать діти (маю помітити, коли старші дізнались що з нами приїде клоун, дуже сміялись, казали, ми тут самі як клоуни), але кликали його всі, навііть найстарші. Маю ще помітити, що вперше в житті я була задоволена клоуном, вперше я сміялась, тому , що він відпрацював свою програму на 5+! Не було дурненьких жартиків, він розважав дітей, грав з ними в ігри – грала музика, діти всі стояли в резинці, коли зупинялась – діти мали вискочити – хто залишався – отримував приз (тут був ще один мій прокол, я заготувала призи, яким раділи лише дівчата, хлопчикам було лише 4 маленьких конструктори, і коли хлопцям давали приз фломастери чи олівці, вони не дуже раділи).

Ще грали в таку гру – клоун крутив канат, діти стояли по кругу і підстрибували, ще передавали м`ячик –старші між ногами, молодші над головою, малювали на повітряних кульках клоуна Кузю, танцювали, дули мильні бульбашки, тікали від Кузі, та ще багато чого робили.

Потім позвали ДМ, і заспівали пісню, почали гратись в «сніжки», от тут було ще одне розчарування, ДМ не дуже викладався, в нього відпадала борода, та й взагалі якщо оцінювати його роботу то з дуууже великою натяжкою можна поставити 3-ку.

Ще гралися в гру – ДМ і клоун натягнули стрічку, а дітки мали пройти чи проповзти під нею, і Паша намагався всістись і проїхати на клоуні, всі сміялись, було дуже весело. Вихователі і муз.викладач весь час підходили до когось з нас і просили, щоб не було вже шумних і активних ігор, але що було робити, дітки так розійшлися, що не могли заспокоїтись.

UAUA праздник для детей ДД Настав час вручення подарунків, тут уже дітвора не могла стриматись - сиділи з таким нетерпінням, що якби вихователі дозволили, вони б побігли в ту кімнату де були подарунки.
Почали вручати подарунки і хотіли одразу ж фотографувати, але діти так швидко розбігались, що не встигали навіть зачитувати кому наступний подарунок (дуже дякую тим, хто приклеїв листівку чи листочок з прізвищем дитини на пакет).

Діти стрибали, раділи, і багато разів дякували, треба було бачити їхні очі, стільки радощів, стільки задоволення… а Когутницький Сергій не міг повірити, що туфлі привезли саме йому, 5 разів так точно, а то й більше він мене питав чи я його не сплутала, чи може то іншому Сергію.

Потім ми перейшли до їдальні, діти поїли страви, і ми їм почали роздавати торт, маленькі і правда багато не подоїдали, а зі старших дехто просив ще.

На виході з їдальні їм роздавали шоколадні яйця (спонсор), що ще більше їх радувало –свято так свято!

Дітки пішли по кімнатах, ми мали змогу побачити в яких умовах живуть всі, а не тільки старші хлопчики. Малі хлопці живуть в малюсінькій кімнатці метрів 5-ну може 6 кв. На цій площі аж 6 ліжок, ще й шафка примостилась – уявляєте собі!!!? Так як для мене це перший дитячий будинок де я була, я запитувала сьогодні у Наташі, чи справді вони бідно живуть чи це нормально і мені так просто здалось – і дізналась, що живуть вони бідно, набагато нижче середнього, і що їм реально не вистачає грошей на побут. У дівчат спальні більші, я навіть побачила їхню душову, там нещодавно був ремонт і все чистенько. А так, старенький ремонт, старенькі ліжка, покривала і постільна білизна і справді старі, зношені, і не зайвим би було їх замінити я думаю це все ще попереду.

Наташа (Солнце) з моїм братом, Гришею і Вітьою пішли за батарейками для машин. Оксана пішла до хлопчиків, я до дівчаток, всі хочуть уваги, хочуть щоб з ними поговорили.

Саша не знімав печатки, носив їх весь час, милувався, до речі розмір саме його, дівчата всі грались ляльками, Свєта дуже зраділа що їх подарували туалетну воду і показувала мені скільки вона вже вибризкала на себе. Маленькі хвалились ляльками, великі косметикою, Маринка запитувала, що таке скраб і для чого він, коли ним мазатись. Гриша не знімав з себе форму, і просив щоб на наступне свято йому подарували такі ж гетри. Альоша не міг розібрати як же зібрати прибор нічного бачення і що це взагалі таке, а коли дізнався дуже зрадів. Наді підійшли джинси, і дуже їй сподобались.

Я поверталася додому втомленою і щасливою, справді щасливою, я дуже рада що затіяла все це, дуже рада, що в дітей було свято, я вже ніколи в житті не забуду тих голосів і крику «Люда приїхала», мене ще ніколи не чекало стільки людей одразу, ніколи не було так багато обіймів, а ще, під час ранку мені доводилось реально стримувати емоції, щоб не заплакати… я щаслива з того всього…це буде ще один день якого я ніколи в житті не забуду!

Наташа, я згодна з тобою що так не можна, не можна до них так приростати, але я вже приростаю до них, я вже буду пам`ятати декого з них все життя, буду розповідати історії про них своїм дітям і онукам, по можливості буду навідувати їх, і якщо чоловік погодиться, братиму по черзі до себе додому хоч раз на місяць.
Хороші діти, дуже хороші, але їм не вистачає тепла і ласки, не вистачає простої розмови, не вистачає уваги, а з матеріального –не вистачає якихось ігор в які можна грати колективно, не вистачає шкарпеток, капців, одягу, дехто одягнений дуже бідно, в якесь лахміття, і якщо ми можемо, а я знаю що можемо – давайте їм допомагати!

Я буду продовжувати своє спілкування з цим ДБ, з цими дітьми. Хто хоче, може приєднатись.

Хочу висловити подяку всім, хто брав участь в цій акції
Galmik, Ellina, oksana_raz , Кимуля, uma, Витулька, tetyanka, maryushka, safoo, Еля (адмінфорум), Brera, zakytina, Olusya, YarK, Солнце, Marchik, Zhenia, olyarepki, якщо госоь пропустила – дайте знати, я внесу вас в список.

Особлива подяка Наташі (Солнце), Оксані (Marchik), і Тані (tetyanka) – дівчата, без вас би нічого не вийшло, дякую вам!

Дякую всім вам, дякую за подароване свято дітям!

Адміністрація сайту UAUA.INFO виражає особливу подяку Людмилі (kosmos) за підготовку свята!

А тепер головне – Фото свята!

Форум для батьків

Якщо ви хочете допомогти цьому Дитячому будинкунапишіть нам
админістратору форума для батьків