Основна установа-розробник:
Міністерство охорони здоров’я України

Установа – співвиконавець:
Буковинська державна медична академія

Укладачі:
Н.Г.Гойда, тел. (044) 253-16-55 (Київ)
В.І.Чебан, тел. (03722) 2-52-75 (Чернівці)

The main institute - elaborator:
Public Health Ministry of Ukraine

The main institute – coexecutor:
Bucovinian State Medical Academy

Compilers:
N.G.Hoida, tel.(044) 253-16-55 (Kyiv)

V.I.Cheban, tel.(03722) 2-52-75 (Chernivtsi)

Методичні рекомендації присвячені актуальній проблемі – розробці сучасних підходів до аналізу дитячої інвалідності, методики розрахунку показників дитячої інвалідності та обгрунтуванню заходів щодо профілактики останньої. Актуальність означених проблем зростає, враховуючи несприятливі тенденції що спостерігаються в динаміці медико-демографічних показників стану здоров’я дитячого населення України, а саме: в даний час в оцінці динаміки показників здоров'я дитячого населення спостерігається несприятлива тенденція, а саме: підвищення частоти вроджених і спадкоємних захворювань; зростання питомої ваги дітей, народжених із травмами і патологією центральної нервової системи; прогресує зростання хронічних форм патології і хвороб алергічного походження; спостерігається збільшення частоти ускладнень вірусних і паразитарних захворювань (дифтерії, поліомієліту, туберкульозу тощо). Результат вищенаведених явищ - підвищення загальної кількості дітей-інвалідів. У структурі причин інвалідності серед дітей на першому місці хвороби нервової системи та органів чуття — 42,3%. Найчастіше причиною інвалідності є дитячий церебральний параліч — 38,8%. Порівняно з 1993 роком, інвалідність дітей від хвороб нервової системи в Україні зросла на 27,4%. На другому місці в структурі причин дитячої інвалідності психічні розлади — 19%, в тому числі розумова відсталість різних ступенів 84,1%. Травлення, порушення обміну речовин становить 4,2% від загального рівня і зумовлена, головним чином, цукровим діабетом на який припадає 61,8%. Розподіл дітей-інвалідів за віком такий: до 3 років — 5 -8%; 3-6 років - становлять 16,7%; 7 - 13 років — 58,1%; 14-15 років – 19,4%.

Вивчення вікової структури в динаміці свідчить, що 27,3% дітей інвалідів, які перебувають на обліку в лікувальних закладах держави, припадає на вікову категорію від 0 до 6 років, 62,1%, відповідно, на вікову групу 7 - 14 років, 10,6 % - на вікову групу 15– 16 років.

В Рекомендаціях докладно охарактеризовані 3 методичні напрямки вивчення дитячої інвалідності (ДІ):

  1. Статистичний, який включає встановлення та аналіз рівня, структури та причин ДІ.

  2. Медико-органіційний, – який допомагає вивчити якість надання медичної допомоги дітям-інвалідам, правильно проводити диспансерний нагляд, своєчасно починати реабілітацію медичну, побутову, педагогічну і соціальну. Суть медико - організаційного аналізу дитячої інвалідності полягає в експертизі попередження народження дітей з патологією, яка викликає інвалідність.

    Експертами в особі висококваліфікованих спеціалістів проводиться ретроспективний аналіз причин народження таких дітей. Для цього використовуються дані із наступної медичної документації: картки вагітності, історії пологів, історії розвитку новонародженого і дитини старшого віку, медичної карти стаціонарного хворого, даних генетичного центру.

  3. Соціально-гігієнічний, завдяки якому є вивчення факторів і умов, які впли­вають на дитячу інвалідність та її рівень.

В роботі наведено дані щодо сучасних вимог до організації обліку виявлених випадків дтиячої інвалідності, основним показником якого є частота розповсюдженості та біологічна характеристика захворювань, докладно викладений порядок видання медичного заключення на дитину інваліда віком до 16 років. Наведено методи розрахунку показників рівня ДІ по державі, регіону, а також за віком та нозологічними формами.

Серед показників, які характеризують роботу по диспансеризації дітей-інвалідів, найбільш важливими автори вважають: повноту об’єму диспансерним наглядом дорівнює числу хворих цим захворюванням, які стоять на диспансерному спостереженні на початку року, плюс знову взятті на догляд ті, що протягом року жодного разу не з’явилися на огляд помножити на сто і поділити на число зареєстрованих хворих даною хворобою; а також вчасне взяття хворих дітей на диспансерний облік (число хворих, які взяті під нагляд із числа дітей з перше встановленим діагнозом, помножене на сто і поділене на число хворих дітей, яким вперше в житті поставлений діагноз в цьому році).

Названі вище показники, насамперед, характеризують організацію диспансерного нагляду, але важливо оцінити ефективність диспансеризації дітей-інвалідів на основі вивчення повноти обстеження, регулярності спостереження, втілення комплексу лікувально-оздоровчих заходів і його результатів, основними критеріями якої є оцінка зрушень в стані здоров’я дітей-інвалідів (покращення, погіршення, без змін).

Однією з характеристик ДІ є поділ областей за рівнем ДІ. В Рекомендаціях наведені алгоритми розрахунку означеного показника методом варіаційної статистики.

Зазначено також фактори ризику народження дітей із патологією, що призводить до інвалідності по кластеру «Медико-соціальна характеристика матері» та «Медико-соціальна характеристика батька»

Підкреслено, що більшість перерахованих факторів ризику є керованими і переборними; при активному і своєчасному їхньому виявленні й усуненні медичними працівниками, а також при більш широкому використанні в роботі нових методів діагностики донозологічних станів можна домогтися значного зниження дитячої інвалідності.

Дані методичні рекомендації призначені для фахівців в галузі педіатрії, організації охорони здоров’я, медичної статистики тощо, та в істотній мірі заповнюють відомий дефіцит вітчизняної методичної літератури з даних проблем.