Установа-розробник:
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України

Установа-співрозробник:
Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України

Укладачі:
В.О. Бобров – член-кореспондент НАН і АМН України, д-р мед. наук, професор
В.В. Коломієць – д-р мед. наук, професор
О.Й. Жарінов – д-р мед. наук, професор
О.В. Боброва – д-р мед. наук, старший наук. співр.
А.П. Степаненко – к. мед. н., старший наук. співр.
Б.А. Півнєв – к. мед. н.
К.А. Бобришев – к. мед. н.
С.Н. Тюріна – аспір.
І.З. Зейдан – аспір.

The institute - elaborator:
P.L.Shupyk Medical Academy of Post- Graduate Education, Kyiv

The main institute – coexecutor:
M.Gorkii State Medical University, Donetsk

Compilers:
Member-Correspondent of NAS and AMS of Ukraine, Doctor of Med.Sci, Professor Bobrov V.O.

Doctor of Med.Sci, Professor Kolomiets V.V.
Doctor of Med.Sci, Professor Zharinov O.I.
Doctor of Med.Sci, sen. research worker Bobrova O.V.
Candidate of Med.Sci , sen. research worker Stepanenko A.P.
Candidate of Med.Sci , Pivnev B.A.
Post-graduate student Tiurina S.N.
Post-graduate student Zeidan I.Z.

Препарати магнію досить давно, але нерідко емпірично, застосовуються для корекції електролітного дисбалансу у пацієнтів з різними серцево-судинними захворюваннями і синдромами, а також як засоби ургентної та невідкладної допомоги. Водночас, можливості їх лікувального та профілактичного застосування використовуються не повною мірою. Недостатня увага приділяється також клініко-лабораторній діагностиці порушень магнієвого обміну. Незважаючи на ряд закінчених протягом 90-их років контрольованих досліджень, існує очевидна потреба в систематизації даних, отриманих згідно з принципами “доказової медицини”.

Магній – обов’язковий макроелемент, який відіграє надзвичайно важливе значення в основних клітинних реакціях, включаючись у 300 ензиматичних реакцій проміжного метаболізму. Магній є фізіологічним модулятором збудження, дії нейротрансмітерів і ферментів на рецептори, активації протеїнів та різних типів іонних каналів, скорочень міокарда і гладеньких м’язів артерій. Іони магнію здатні пригнічувати вазоспазм і зменшувати судинний опір [Delva Р. et al., 1995]. Виділяють три основні групи ефектів магнію: 1) вплив на енергетичні процеси в клітинах; 2) зв’язок з синтезом ДНК, РНК і білку; 3) запобігання токсичним ефектам деяких сполук, посилення метаболізму NO.

Обмін магнію тісно пов'язаний з багатьма життєво важливими процесами в організмі людини. Оцінка стану обміну магнію повинна враховувати його визначальні фактори: дієтичне споживання, кишкову абсорбцію, гормональну регуляцію, нирковий транспорт, рівень внутрішньо- і позаклітинного магнію. У Рекомендаціях наведені узагальнені сучасні наукові дані щодо вищеозначених ланок обміну в організмі людини. Інтегральним показником гомеостазу магнію, являється магніємія, тому її оцінка принципово важлива.

Для адекватної узагальненої характеристики гомеостазу магнію у хворих в клінічних умовах слід використовувати магнійтолерантний тест – внутрішньовенний або пероральний. Внутрішньовенний тест здійснюється шляхом введення 0,1 ммоль магнію сульфату на 1 кг маси тіла і визначення рівня магніємії через 20 і 150 хвилин після введення. При проведенні перорального магнійтолерантного тесту після взяття крові з вени обстежуваний приймає сіль магнію з розрахунку 0,1 ммоль магнію на кг маси тіла, запиваючи її 100 мл дистильованої води. В нормі навантаження повністю зникає з крові через 150 хвилин після внутрішньовенного і 240 хвилин після перорального прийому.

На підставі аналізу та експериментальних даних, що підтверджують значення гіпомагніємії в розвитку серцево-судинних захворювань, а також кардіопротекторний вплив іонів магнія, сформульовано рекомендації щодо застосування пероральних та внутрішньовенних форм препаратів магнію при артеріальній гіпертензії, ішемічній хвороб серця, інфаркті міокарду, а також багатьох видів пароксизмальних аритмій. Підкреслено, що, зокрема, при поліморфній шлуночковій тахікардії на фоні подовження інтервалу QT і аритмогенній дії антиаритмічних засобів, введення магнію сульфату паралельно з відміною провокуючого препарату та корекцією рівня електролітів, слід вважати обов’язковим компонентом терапії нападу пароксизмальної тахіаритмії.

В таких випадках магнію сульфат застосовують у дозі 4-12 мл 25% розчину протягом 1-2 хвилин, після чого здійснюють тривалу інфузію препарату із швидкістю 3-20 мг на хвилину. У випадку збереження пароксизму наступне болюсне введення розчину магнію сульфату можливе через 5-15 хвилин після першого.

При внутрішньовенному застосуванні препаратів магнію не спостерігали небажаних ефектів. Дуже рідко виникають почуття жару, пітливість, дихальний дискомфорт, запаморочення, запобігти яким можна шляхом зменшення швидкості введення препарату магнію.

Перелік протипоказань до препаратів магнію досить обмежений: виражена брадикардія, порушення атріовентрикулярної провідності, а також стани, які супроводжуються гіпермагніємією (ниркова недостатність, гіпотиреоз, діабетичний ацидоз).

Докладні дані щодо алгоритмів використання препаратів магнію при окремих формах означеної серцево-судинної патології, а також інструкції для медичного застосування наведено у рекомендаціях.

Робота спирається на досвід клінік Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України і Донецького державного медичного університету ім. М.Горького.

Методичні рекомендації розраховані на широке коло лікарів-терапевтів, кардіологів, сімейних лікарів, лікарів швидкої медичної допомоги.