Організація-розробник:
Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України

Укладачі:
П.В.Волошин, Л.Ф.Шестопалова, В.С.Підкоритов, Н.О.Марута, А.М.Бачеріков, О.А.Панченко, Г.С.Рачкаускас, Д.М.Болотов, В.А.Кожевнікова

The main institute - elaborator:
Institute of neurology, psychiatry and narcology of Ukraine AMS

Compilers:
P.V.Voloshin, L.F.Shestopalova, V.S.Pidcorytov, N.O.Maruta, A.M.Bacherikov, O.A.Panchenko, G.S.Rachkauskas, D.M.Bolotov, V.A.Kozhevnikova

Різні екстремальні ситуації, стихійні лиха і катастрофи, як правило, здійснюють виражений негативний вплив на психіку постраждалих людей. Посттравматичні стресові розлади (ПТРС) є однією з найбільш частих і несприятливих форм психічних порушень у осіб , що пережили життєвонебезпечні ситуації, і займають центральне місце в числі так званих нових пограничних психічних розладів, що виділяють в останні десятиліття.

Поширеність ПТРС серед популяції залежить від частоти травматичних подій. Так, можна говорити про травми, типові для певних політичних режимів,. Географічних регіонів, у яких особливо часто відбуваються природні катастрофи, і т.п. У 90-і роки показники частоти виникнення ПТРС виразно зросли: якщо в 80-х роках вони становили 1-3 %, то зазраз, згідно з останніми дослідженнями, опублікованими у США – 7-8 % , причому існують виражені статеві розходження: 10,4 % - для жінок, 5,0 % - для чоловіків.

В цілому, за статистичними даними, ПТРС розвивається у 25-80% осіб, що постраждали в результаті тих або інших надзвичайних подій. Вважається, що цей розлад виникає протягом життя в 1-3 % усього населення земної кулі, а в 15% можуть виникати окремі його симптоми. Тривалість проявів ознак ПТРС може бути від декількох тижнів до 30-ти і більше років.

Вивчення поширеності ПТРС, проведене в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України, показало, що 100% осіб, що пережили важку психічну травму у вигляді насильства проти особистості (замах на вбивство, нанесення важких тілесних ушкоджень, згвалтування, торгівля людьми та ін.), мали порушення психічного здоров’я у вигляді повного варіанту ПТРС (56% обстежених), або його окремих ознак (44%). Серед симптомів ПТРС переважали симптоми вторгнення і гіперактивації. У жінок – жертв торгівлі людьми ці показники були найвищі: у 60% - ПТРС, у 40% - окремі симптоми.

Дослідження осіб, що у минулому брали участь у бойових діях або у ліквідаціїї аварії на ЧАЕС, свідчать про те, що в 19% ветеранів війнив Афганістані був виявлений клінічний варіант ПТРС, окремі симптоми – у 25%. Відповідно, у 14% ліквідаторів аварії на ЧАЕС було діагностовано ПТРС, у 21% - окремі симптоми.

Згідно з МКХ-10 , у розділі F 43 “ Реакція на тяжкий стрес і порушення адаптації” виділяються наступні діагностичні рубрики:

F 43.0 гостра реакція на стрес

Включаються:

  • кризовий стан;
  • гостра кризова реакція;
  • бойова втома;
  • психічний шок.

F 43.1 Посттравматичний стресовий розлад

Включається:

  • травматичний невроз.

F 43.2 Розлади адаптації

Включаються:

  • культуральний шок;
  • реакція горя;
  • госпіталізм у дітей.

F 43.20 короткочасна депресивна реакція

F 43.21 пролонгована депресивна реакція

F 43.22 змішана тривожна і депресивна реакція

F 43.23 з переважанням порушення інших емоцій

F 43.24 з переважанням порушення поведінки

F 43.25 змішаний розлад емоцій і поведінки

F43.28 інші специфічні переважаючі симптоми

F 43.8 Інші реакції на тяжкий стрес

F 43.9 Реакція на тяжкий стрес, неуточнена

F 62.0 Хронічні зміни особистості після переживання катастрофи.

В рекомендаціях наведено сучасні дані щодо діагностики критеріїв означених груп захворювань, клінічної симптоматики. Підкреслено, що при проведенні диференційної діагностики необхідно пам’ятати, що в хворих поряд із клінічною картиною ПТРС найчастіше мають місце порушення, що відносяться до інших психічних розладів. У таких випадках може йти мова про сполучену (коморбідну) патологію. Особливо часто спостерігається сполучення ПТРС із панічними, обесивно-компульсивними, тривожно-фобічними розладами, суїцидальною поведінкою та інш. Ці обставини повинні враховуватися не тільки при постановці діагнозу і проведенні диференційної діагностики, але й при призначенні медикаментозного і психотерапевтичного лікування.

У першу чергу диференційна діагностика здійснюється між ПТРС та гострою реакцією на стрес і розладами адаптації. Розмежування між ними проводять на підстава особливостей клінічної картини, а також часу виникнення і тривалості розладів, що спостерігаються.

Проаналізовано професійні, соціально-демографічні та індивідуально-психологічні фактори формування ПТСР. В роботі подано узагальнені дані щодо сучасних методів лікування означеної патології – система лікувально-реабілітаційних заходів для потерпілих повинна мати комплексний характер і містити в собі психотерапію, психологічну корекцію, медикаментозну терапію

Вибір фармакологічних препаратів і психотерапевтичних методик визначається змістом і особливостями перебігу клінічної картини, а також особистісними і фізіологічними особливостями хворого.

Фармакотерапія в більшості випадків має тривалий характер і полягає в переважно-комбінованому застосуванні антидепресантів, транквілізаторів, тимостабілізаторів, ноотропних препаратів, b-адреноблокаторів, антипсихотичних засобів та ін., причому, основна роль в ній належить антидепресантам. Наголошується, що призначення таким хворим транквілізаторів має тимчасовий характер. Воно обумовлено їх швидкою седативною та анксіолітичною дією, на відміну від антидепресантів, ефект від вживання котрих зазвичай натає не раніше ніж через 10-14 днів.Тривалість застосування транквілізаторів складає, як правило, 3-4 тижні, в особливих випадках – не більше 3 місяців. Застосування снодійних засобів рекомендується виключно короткими курсами і у тих випадках, коли у клінічній картині є поєднання симптомів порушень сну з афективними розладами. b-адреноблокатори призначаються малими дрібними дозами. Нейролептичні засоби застосовуються виключно в тих випадках, коли тривога супроводжується вираженим психомоторним збудженням та /або дезорганізацією мислення, а також у випадках неефективності інших анксіолітичних та седативних засобів.

Характеристика препаратів зазначених груп, а також добові дози , кратність і тривалість застосування перерахованих вище препаратів зазаначених груп надані в зведеній таблиці з урахуванням вікових особливостей пацієнтів (див. Рекомендації).

Найбільш розповсюдженими методами психотерапії ПТРС є біхевіоральна, когнітивна (або їх сполучення) і психодинамічна. За формою прведення психотерапевтичні впливи підрозділяють на індивідуальні, групові або їх поєднання.

Основними психотерапевтичними стратегіями сьогодні вважається підтримка адаптивних навичок “Я”, формування позитивного ставлення до симптому, зміна атрибуції змісту.

Основними принципами проведення психотерапії ПТРС є : 1) обов’язковість психотерапевтичного втручання; 2) максимально ранній початок після психотравми з метою запобігання розвитку і хронізації ПТРС; 3) комплексне тривале лікування в поєднанні з фармакотерапією.

Рекомендації розраховані на лікарів психіатрів та психотерапевтів, а також медичних психологів “, сімейних лікарів, фахівців соціальної психіатрії.