Організація-розробник:
Інститут Фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України

Укладачі:
Ю.І.Фещенко, В.М.Мельник, Л.І.Миколишин, В.П.Костроміна

The main institute – elaborator:
F.G.Yanovskyi Institute of phthisiology and pulmonology of Ukraine AMS

Compilers:
Yu.I.Feshchenko, V.M.Melnik, L.I.Mikolishin, V.P.Kostromina

З початку 90-х років CC сторіччя зафіксована несприятлива тенденція в епідеміологічній ситуації з туберкульозу в Україні та інших країнах. Серед померлих від інфекційних хвороб туберкульоз займає перше місце і становить 63,3% від загальної кількості автопсій з приводу інфекційних недуг. Останніми роками туберкульоз набуває все більшого розповсюдження серед дітей.

У віковій структурі захворюваності дітей на туберкульоз помітне підвищення відсотка дітей раннього віку з ускладненим перебігом хвороби, при цьому найчастіше спостерігається прогресування прогресу з розвитком менінгіту, міліарного туберкульозу та казеозної пневмонії. Особливо це стосується дітей грудного віку, в котрих імунна система є недосконалою і не має ефективного захисту від туберкульозу. Значну кількість дітей, які захворіли на туберкульоз, становлять особи дошкільного віку. З року в рік зростає число померлих від туберкульозу дітей. Вмирають не лише діти раннього віку, які є найчутливішими до туберкульозної інфекції, а й є випадки смерті дітей старшого віку.

Наукові дослідження показали, що обсяг і якість профілактичних заходів, в тому числі раннє виявлення туберкульозної інфекції та ефективність специфічної профілактики БЦЖ в Україні, особливо останніми роками, були недостатніми.

Вивчаючи причини несвоєчасного виявлення туберкульозу, встановлено недостатню настороженість педіатрів щодо цієї недуги, їх необізнаність з питань раннього та діагностики хвороби. Не налагоджено співпрацю між педіатрами і фтизіатрами. Про це свідчить тривале (від одного місяця до 1.5 року) помилкове лікування дітей, хворих на туберкульоз, нерідко у кількох лікарнях з приводу інших хвороб.

Після проведення туберкулінодіагностики не контролюється своєчасність обстеження на туберкульоз дітей з інтенсивними та гіперергічними реакціями на туберкулін. До того ж, значна кількість джерел інформації не виявляється або несвоєчасно виявляється, внаслідок цього багато дітей з невідомих вогнищ інфекції, які повинні спостерігатися фтизіатром, не знаходяться на диспансерному обліку і профілактичні протитуберкульозні заходи серед них не проводяться.

На основі багаторічних наукових досліджень розроблено заходи щодо організаційних форм виявлення та запобігання туберкульозу в дітей в умовах епідемії туберкульозу. Розроблені заходи щодо організації раннього та своєчасного виявлення туберкульозу відрізняються від існуючої тактики виявлення посиленням протитуберкульозних заходів у групах ризику, оскільки майже всі хворі на туберкульоз діти були з цих груп ризику, оскільки майже всі хворі на туберкульоз діти були з цих груп, а туберкулінодіагностика серед цього контингенту дітей проводиться нерегулярно. Другою особливістю є обов’язкове проведення туберкулінодіагностики дітям, котрі звернулись у поліклініку чи стаціонар з приводу будь-якої хвороби, за винятком протипоказаної. Це спричинено тим, що більшу кількість дітей, яких виявили при зверненні за медичною допомогою, тривало помилково лікували з приводу інших хвороб

Основними протитуберкульозними заходами серед дітей вважаються:

  1. профілактичні, до яких відносяться:
    • вакцинація і ревакцинація;
    • хіміопрофілактика;
    • ізоляція дітей із мікобактеріального вогнища;
    • оздоровлення дітей у дитячих колективах та сім’ях;
    • санітарно-освітня робота серед населення;
  2. раннє виявлення туберкульозу;
  3. організація диспансерного спостереження:
    • педіатром за дітьми груп ризику щодо туберкульозу;
    • фтизіатром за дітьми, які живуть в умовах контакту з хворим на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу (МБТ) та дітьми, хворими на туберкульоз;
  4. організація лікування хворих на туберкульоз дітей до їх одужання.

Протитуберкульозні заходи серед дітей здійснюються загальною медичною мережою, протитуберкульозною і санітарно-епідемічною службою.

Підкреслено, що для раннього та своєчасного виявлення туберкульозу в умовах епідемії хвороби протитуберкульозні заходи слід спрямовувати у таких напрямках:

  • серед здорового контингенту дітей;

  • груп ризику, що знаходяться на диспансерному обліку в дитячих поліклініках;

  • груп ризику, що спостерігаються в протитуберкульозному диспансері;

  • контингентів, що є під наглядом фтизіатра у протитуберкульозному диспансері (виявлення загострень процесу).

В окремих розділах Рекомендацій докладно висвітлена методологія проведення протитуберкульозних заходів серед дітей означених груп. Окремий розділ присвячено загальним принципам виявлення туберкульозу у дітей. Пропонуються алгоритми виявлення туберкульозу у дітей в лікувальних та дошкільних закладах загальної мережі та алгоритм виявлення туберкульозу у дітей в протитуберкульозному диспансері.

Укладаче рекомендацій підкреслюють, що дотримуючись розробленої методики організації протитуберкульозних заходів серед дітей в умовах епідемії туберкульозу, ефективність раннього виявлення туберкульозної інфекції підвищується у 2,8 раза.Запропонована методика у перспективі підвищить настороженімть педіатрів щодо туберкульозу, налагодить співпрацю між педіатрами та фтизіатрами.

За докладною інформацією звертатись до Методичних рекомендацій (Укрмедпатентінформ або медичні бібліотеки), або безпосередньо до їх авторів.