Організація-розробник:
Інститут дерматології та венерології АМН України,
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика,
Національний медичний університет ім. акад. О.О.Богомольця

Укладачі:
Мавров Г.І.,
Калюжна Л.Д.,
Степаненко В.І.,
Нагорний О.Є..

The main institutes-elaborators:
Institute of Dermatology and Venereology of Ukraine AMS,
P.L.Shupic Medical Academy of Post-Graduate Education, Kyiv,
O.O.Bogomolets National Medical University

Compliers:
Mavrov G.I.,
Kalyuzhna L.D.,
Stepanenko V.I.,
Nagornyi O.E.

В даних методичних рекомендаціях наведено структурні та функціональні характеристики Chlamidia trachomatis – збудника запальних захворювань сечостатевої сфери, показано епідеміологічні особливості хламідіозу на сучасному етапі, проаналізовано клінічні прояви хламідійної інфекції у чоловіків і жінок. Запропоновано методику лікування хворих на статеву інфекцію, спричинену C. Trachomatis. Лікування хворих на урогенітальний хламідіоз базується на загальних принципах комплексної й індивідуальної терапії захворювань, що передаються статевим шляхом. Проводяться лікувальні заходи етіотропного, патогенетичного і симптоматичного характеру. Якщо патогенетична і симптоматична терапія хламідійної інфекції базується на тих же засобах і методах, що застосовуються при запальних процесах іншої інфекційної природи, обумовлені біологічними властивостями збудника. При розгляді біологічних особливостей Chlamidia trachomatis був виявлений спектр чутливості урогенітальних штамів хламідій до різних препаратів антибактеріальної дії. Особливості етіопатогенезу хламідійної інфекції, вимагають застосування порівняно великих доз препаратів і більш тривалого терміну лікування. Ефективність методів лікування оцінюється по сумі клініко-лабораторних і мікробіологічних показників (зворотний розвиток і зникнення клінічних ознак захворювання, нормалізація цитологічних реакцій, стійка елімінація збудника інфекції за даними чуттєвих і специфічних тестів). Оскільки C. Trachomatis – внутрішньоклітинний паразит, то вибір препаратів, активних у відношенні цього мікроорганізму, обмежується тільки тими, які накопичуються внутрішньоклітинно. У цьому відношенні найкращими є макроліди, які найбільш часто використовуються при лікуванні бактеріальних інфекцій. Вони мають широкий спектр антимікробної активності і сприятливі фармакодинамічні властивості, об’єднують високу активність проти хламідій і гарну переносимість. Кращим для лікування хламідіозу є макролід джозаміцин. Він має 16-членне лактонове кільце, з’єднане з довгим боковим ланцюжком, що містить аміноглікозид, естерифікований з аліфатичною вугільною кислотою. Пік концентрації в сироватці крові відзначається приблизно через 1 годину після прийому препарату, а період напіввиведення складає близько 2 годин. Джозаміцин має більш сприятливий профіль безпеки, у порівнянні з іншими макролідами. Він не зв’язується з цитохромом Р-450 – важливим компонентом метаболічних систем і не пригнічує його. Крім того, не відмічено впливу джозаміцину на інший важливий печінковий фермент – НАДФ-цитохром С-редуктазу. Джозаміцин створює високі концентрації в сироватці крові й в тканинах. Він добре розподіляється в організмі, проникаючи в багато органів, тканин і середовища. Джозаміцин накопичується в органах малого тазу (включаючи передміхурову залозу), причому при запаенні проникність препарату у відповідне вогнище збільшується. Концентрації джозаміцину створені в цих органах і макрофагах периферичної крові, перевищують мінімальну інгібуючу концентрацію для хламідій. На відміну від багатьох інших антибіотиків джозаміцин добре проникає усередину клітин і створює високі внутрішньоклітинні концентрації, що має важливе значення при лікуванні хламідіозу. Джозаміцин розглядається як один із самих безпечних антибіотиків, що дуже рідко викликає побічні реакції. У системі комплексного лікування хворих на урогенітальні хламідіози значна роль належить лікувальним заходам, заснованим на загальних принципах патогенетичної і симптоматичної терапії запальних захворювань сечостатевих органів. Комплексна терапія, відповідно до клінічного і топічного діагнозу, стадії хвороби й особливостей патології в кожного конкретного хворого, передбачає диференційоване використання специфічних, болезаспокійливих, седативних, десенсибілізуючих і стимулюючих засобів, а також проведення цілеспрямованих місцевих процедур. При хронічній хламідійній інфекції значно пригнічується імунітет, тому доцільно призначення препаратів, що впливають на неспецифічну реактивність організму. Згідно алгоритму лікування, що пропонується авторами “Рекомендацій”, при лікуванні хворих на хламідіоз джозаміцин (вільпрафен) призначається в сполученні з ехінацином і легалоном протягом 20 днів: при масі тіла до 60 кг – вільпрафен по одній таблетці (500 мг) 2 рази на день, ехінацин по 1 таблетці (88,5 мг) 3 рази на день, легалон по 1 капсулі (140 мг) чи по 2 капсули (70 мг) 2 рази на день; при масі тіла понад 60 кг – вільпрафен по 1 таблетці (500 мг) 3 рази на день. З метою поліпшення проникнення антибіотика в зону запалення пацієнтам рекомендовано призначати фізіотерапію (ультрафіолетове опромінення крові, внутрішньовенну і надвенну квантову терапію, магнітотерапію, СМВ-терапію, фонофорез). За показаннями призначаються протигрибкові препарати і еубіотики. За результатами проведених досліджень встановлена висока клінічна і мікробіологічна ефективність та добра переносимість лікування. Клінічний ефект спостерігався у 93% хворих, мікробіологічний – у 96%. Новизна даної методики полягає в тому, що застосовується більш висока курсова доза джозаміцину, на відміну від рекомендацій інших авторів. Відомості щодо протипоказань до лікування, можливих побічних дій препаратів лікарської взаємодії та критеріїв виліковування наведено в Рекомендаціях. Робота призначається для лікарів інфекціоністів, дерматовенерологів, гінекологів, урологів, фахівців з сімейної медицини тощо.