Організація-розробник:
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика

Укладачі:
Зерова-Любимова Т.Е., Горовенко Н.Г.

The institute-elaborator:
P.L.Shupyk Medical Academy of Post-Graduate Education, Kyiv

Compliers:
Zerova-Liubimova T.E., Gorovenko N.G.

В останні десятиріччя був показаний значний внесок хромосомних аномалій в патології людини, зокрема множинних вад та/або мікроаномалій розвитку (до 30 %), непліддя, репродуктивних втрат, невиношування вагітності, деяких форм розумової відсталості та інших порушень розвитку, злоякісних новоутворень та ряду інших хвороб.

В усьому світі система охорони здоров’я передбачає можливість обстеження пацієнта з підозрою на хромосомну патологію, включаючи внутрішньоутробний плід, iз застосуванням цитогенетичних та молекулярно-цитогенетичних методів. До цього часу в Україні не було затверджених стандартів діагностики в цитогенетиці, а останні методичні рекомендації були видані в 1991 році в Москві. На сьогодні в більшості лабораторій України високочутливі цитогенетичні методи взагалі не застосовуються. Відсутність уніфікованих методик та вимог до проведення цитогенетичних досліджень в Україні призводить до неякісного їх проведення та виникнення великої кількості помилкових діагнозів. За міжнародними правилами обов’язковим при проведенні цитогенетичного аналізу є застосування стандартних методів з використанням диференційного забарвлення препаратів хромосом. Для уточнення складних хромосомних перебудов застосовуються високочутливі методи, які передбачають аналіз ранніх метафазних та профазних препаратів хромосом.

На теперішній час в Україні дослідження хромосомної патології здійснюються в цитогенетичних лабораторіях медико-генетичних центрів. Якість таких досліджень не відповідає світовим стандартам та потребує уніфікації. В більшості лабораторій проводиться аналіз хромосомної патології лише стандартними методами із застосуванням переважно рутинного забарвлення, які за даними літератури дозволяють виявити не більше, ніж 30 % від наявної хромосомної патології. Тільки деякі лабораторії проводять цитогенетичний аналіз диференційно-зафарблених препаратів хромосом, що підвищує рівень виявлення патології до 60 %. Практично не використовуються високочутливі методи дослідження хромосом та молекулярно-цитогенетичні дослідження, хоч їх використання збільшує частку ідентифікації хромосомних аномалій відповідно до 75 % та 95-99 %.

Видання даних методичних рекомендацій обумовлено відсутністю в Україні єдиних правил та стандартів при дослідженні хромосомної патології, а також необхідністю підвищення рівня якості цитогенетичних досліджень в поточній роботі медико-генетичних центрів. У роботі висвітлено сучасні дані щодо методів проведення цитогенетичного аналізу, який базується на дослідженні каріотипу людини, специфічність якого визначається загальним числом хромосом, їх розміром та формою, а числова і структурна стабільність хромосом є найважливішою умовою формування фенотипічно нормального організму людини в ході індивідуального розвитку. У людини диплоїдне число хромосом в соматичних клітинах становить 46. Мета хромосомного аналізу в клінічній цитогенетиці – оцінка каріотипу з виявленням можливих кількісних або структурних аномалій хромосом шляхом аналізу метафазних або прометафазних препаратів хромосом та правильного запису каріотипу, згідно уніфікованої системи опису та символізації. Методи, що отримали назву „стандартних методів хромосомного аналізу” базуються на специфічній постфіксаційній обробці готових препаратів хромосом та вивченні структури хромосом на рівні 200-400 сегментів на гаплоїдний набір. З початку 80-х років в практику цитогенетичних лабораторій були введені нові методи дослідження прометафазних та профазних препаратів хромосом, які отримали назву ”високочутливих”, і дозволяють вивчати структуру хромосом на рівні 850-1000 сегментів на гаплоїдний набір. Отримання прометафазних хромосом вимагає проведення високотехнологічних методик культивування клітин і приготування препаратів, а також високої кваліфікації цитогенетика. На сьогодні практично всі цитогенетичні лабораторії світу проводять за показаннями аналіз прометафазних хромосом.

Використання з початку 90-х років молекулярно-цитогенетичних методів, зокрема, FISH-методу (флюоресцентна in situ гібридизація) з його модифікаціями, започаткувало новий етап у дослідженні хромосомної патології. Такі дослідження можуть виконуватись в лабораторіях, забезпечених спеціальним мікроскопічним і лабораторним обладнанням та високоякісними реактивами.

У Рекомендаціях докладно охарактеризовано принципи та конкретні методики отримання хромосом людини, принципи диференційного забарвлення та сфери його застосування, методи виявлення та оцінки індивідуальної мінливості хромосом, непрямі методи отримання препаратів хромосом, найбільш вживані модифікації диференційного забарвлення хроиосом тощо.
Останній розділ присвячено основним принципам та критеріям проведення хромосомного аналізу, який передбачає наступну послідовність дій:

  1. візуальний кількісний аналіз препаратів під мікроскопом, що означає підрахунок про- або метафазних хромосом в межах пластинки та відповідний запис в протоколі цитогенетичного аналізу – 20 клітин. У випадку можливого виявлення мозаїцизму збільшити аналіз до 30 клітин;
  2. повний аналіз хромосом в пластинці, що означає підрахунок хромосом в пластинці та співставлення сегмент-до-сегменту гомологів кожної пари хромосом – 5 клітин з проаналізованих 20 клітин;
  3. аналіз хромосом в пластинці за допомогою ідеограми, отриманої за рахунок комп’ютерної програми або фотографування – 4 клітини з проаналізованих 5 клітин;
  4. каріотипування за допомогою співставлення отриманої розкладки (ідеограми) з зображенням під мікроскопом – 2 клітини з проаналізованих 4 клітин. У випадку виявлення мозаїцизму проводити процедуру каріотипування мінімум 1 клітини кожного клону.

Під час візуального аналізу слід дотримуватись наступних правил: при виборі для аналізу мета- або прометафазна пластинка повинна бути ціла, пластинки повинні бути відособлені одна від іншої, в пластинці хромосоми повинні розміщуватись окремо або може спостерігатись невелика кількість взаємних накладень хромосом одна на іншу. Дотримання цих умов полегшує роботу цитогенетика по ідентифікації хромосом. Остаточне заключення видається після розкладки хромосом за допомогою фотовідбитків або комп'ютерних програм. Заключення виписувати та видавати тільки лікарю, який направив на цитогенетичний аналіз.

Методичні рекомендації по цитогенетичним методам дослідження хромосом людини підготовлені вперше в Україні. Матеріал, викладений в методичних рекомендаціях, призначений для лікарів лаборантів-генетиків, лікарів-генетиків.