С.І.Табачніков, М.Ю.Ігнатов, М.В.Маркова
Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України
“Охорона здоров’я України” - №1(4) – 2002

(S.I.Tabachnicov, M.Yu.Ignatov, M.V.Marcova
Ukrainian scientific-research institute of social and forensis psychiatry and narcology of Public Health Ministry)

Минулий рік став переломним щодо забезпечення соціального захисту населення України. Психіатрична служба системи охорони здоров'я почала повноцінно функціонувати на новій нормативній базі. Закон України «Про психіатричну допомогу», прийнятий у лютому 2000 р., заклав основу для подальшого розвитку психіатрії. Конкретизації напрямків розвитку системи охорони здоров'я та психіатрії сприяли укази Президента «Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України» від 08.08.2000 р., «Про концепцію розвитку охорони здоров'я населення України» від 07.12.2000 р. та постанова Кабінету Міністрів «Про комплексні заходи по впровадженню сімейної медицини в систему охорони здоров'я» від 20.06.2000 р. На апаратній нараді МОЗ України 25 травня 2001 р. вперше у вітчизняній історії було розглянуто питання розвитку та удосконалення соціальної психіатрії.

Розроблення нового законодавства, безумовно, стимулювало переоцінку місця і ролі соціальне орієнтованих інститутів, до яких належить, зокрема, судова психіатрія. За роки незалежності держави показники поширеності та захворюваності на рохтади психіки і поведінки серед населення України дещо підвищились: поширення 2271,0 — у 1990 та 2430,9 — у 2000 р.; захворюваність 248,0 та 260,7 відповідно, проте з 1997-1998 pp. відзначають помітне зниження обох показників. Сьогодні в Україні працює 4028 (8,3 на 100 000 населення) психіатрів та близько 500 психотерапевтів. Гостра нестача медичних психологів і соціальних працівників, нормативно-правова незабезпеченість їх діяльності призводять до практичної відсутності у державі соціально-психологічноїта соціально-реабілітаційної служб у галузі охорони психічного здоров'я.

У три останні роки проведена значна робота щодо створення умов для ліквідації дефіциту кількості медичних психологів, але проблема підготовки кадрів із соціальної психіатрії ще не вирішена. Науковці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України (УНДІССПН), провідні вітчизняні фахівці розпочали роботу зі створення посібника з соціальної психіатрії.

Сучасна психіатрія переживає етап реформ, спрямованих на демократизацію допомоги, забезпечення її доступності. Разом з тим реформування психіатричної допомоги неможливе тільки в рамках існуючих психіатричних служб. Очевидна необхідність взаємодії з загальною системою охорони здоров'я, зокрема інтеграція окремих форм психіатричної допомоги у практику закладів загальної медичної мережі.

Зважаючи на світову тенденцію до збільшення числа техногенних аварій і природних катаклізм, які, крім безпосередніх людських жертв і величезних матеріальних збитків, спричинюють серйозні віддалені медико-соціальні наслідки та негативно впливають на стан психічного здоров'я населення, в У країні починає розвиток новий науковий напрямок — «Психіатрія катастроф».

Техногенні аварії та катастрофи становлять 76% усіх надзвичайних ситуацій. Тільки у 2000 p. внаслідок техногенних аварій у вугільній промисловості загинули близько 200 осіб. Разом з тим, психологічним та психіатричним наслідкам аварії чи катастрофи досі не приділялось належної уваги, що призвело до зростання серед постраждалих та їх оточення частоти виникнення граничної психічної патології, психосоматичних та соматопсихічних розладів, алкоголізації тощо.

Посттравматичні стресові розлади (ПТСР), щоівиникають внаслідок тривалої дії емоційно-стресових чинників, як правило, в екстремальних умовах навколишнього середовища і напруженої діяльності, характеризуються різноманітністю проявів, які інтерферують з емоційно-афективними порушеннями. Слід зазначити, що ПТСР можуть розвиватися не лише

в учасників або жертв екстремальних чи насильницьких дій, але й у членів їх сімей, свідків, а також серед персоналу спеціальних підрозділів і спецслужб — рятувальників системи надзвичайних ситуацій. Вкрай важливими є також проблеми вікової психіатрії. Україна належить до «демографічне старих» країн світу. Кількість осіб пенсійного віку в структурі населення України збільшилася з 22,4% у 1995 р. до 29,2% у 2000 р. Серед захворювань цього контингенту значне місце займають розлади психічної сфери. Поширеність захворюваності на розлади психіки та поведінки серед дітей та підлітків за останні 10 років зросла більш помітно, ніж серед дорослого населення (відповідно: 2408,1 та 3196,1 у 1990 р.; 2563,1 та 3429,1 у 2000р.; 426,0 та 406,0 у 1990р.; 434,5 та 552,9 у 2000 р.). Крім того, набуває сили тенденція до збільшення випадків самогубства серед дітей та підлітків. Так, у 1998 р. ними було скоєно 0,5% загальної кількості суїцидів серед населення. Збільшення кількості самогубств характерне практично для всіх вікових груп населення. Надто неблагополучною є наркологічна ситуація. В Україні зареєстровано понад 700 000 хворих з алкогольною і близько 70 000 осіб з наркотичною залежністю, кожний другий чоловік і кожна п'ята жінка нікотинзалежні. У 2000 р. захворюваність психічними розладами внаслідок вживання наркотичних речовин в Україні становила 21,6 на 100 000 населення (у 1990р. — 6,2), а внаслідок токсикоманії за 10 років — зросла на 57%. Все більше поширюються «важкі» наркотики, реєструються випадки нових видів наркотичної залежності, що призводить до швидкої інваліднзації та загибелі хворих. Тому проблеми вивчення зловживання психоактивними речовинами, реабілітації та соціально-психологічної адаптації цього контингенту є першочерговими. Тільки поступовий, науково обгрунтований перехід до біопсихосоціальноі моделі допомоги, розвиток системи психосоціальних впливів, використання ресурсів суспільства для підтримки пацієнтів у спільноті, дозволить спрямувати розвиток психіатрії по інтенсивному, близькому до світових стандартів, шляху розвитку.