ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФЕЛОДИП

(FELODIP)

фелодипCклад:

діюча речовина: felodipine;

1 таблетка містить 2,5 мг або 5 мг, або 10 мг фелодипіну;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, повідон, пропілгалат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксин (Е 171), тальк, пропіленгліколь.

Лікарська форма. Таблетки з модифікованим вивільненням.

Фармакотерапевтична група. Cелективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини.Код АТС C08CA02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Ессенціальна гіпертензія. Профілактичне лікування хронічної стабільної стенокардії.

Протипоказання.

– Алергічна реакція на фелодипін та інші дигідропіримідини (теоретичний ризик перехресної реактивності) або на інші складові препарату.

– Нестабільна стенокардія.

– Клінічно значущий аортальний стеноз, декомпенсована серцева недостатність, а також під час або протягом 1 місяця після інфаркту міокарда.

– Кардіогенний шок.

– Вагітність або період годування груддю.

– Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Артеріальна гіпертензія.

Дорослі (у тому числі пацієнти літнього віку):

Режим дозування завжди визначається індивідуально.

Терапія починається з дози 5 мг 1 раз на день. У разі необхідності дозу можна збільшити чи додати інший антигіпертензивний препарат. Як правило, підтримуюча доза становить 5-10 мг 1 раз на день.

Для осіб літнього віку початкова доза в 2,5 мг 1 раз на день може бути достатньою.

Стенокардія.

Режим дозування завжди визначається індивідуально.

Терапія починається з дози 5 мг один раз на день. У разі необхідності цю дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на день.

Максимальна доза становить 20 мг на добу.

У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни фармакокінетики незначні, тому корекція дози не потрібна.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та стенокардією з тяжкими порушеннями функції печінки терапевтичну дозу Фелодипу необхідно зменшити (рекомендована початкова доза 2,5 мг на день).

Спосіб застосування:Препарат краще приймати вранці, перед їжею або після легкого сніданку. Таблетки не можна розжовувати, ділити чи роздавлювати. Таблетки необхідно ковтати цілими і випити 0,5 склянки води.

Побічні реакції.

Як і інші блокатори кальцієвих каналів, препарат може спричиняти почервоніння обличчя, головний біль, відчуття серцебиття, запаморочення і втомлюваність. Ці реакції є тимчасовими і найчастіше виявляються на початку лікування та/або при підвищенні дози. Також можуть виникнути, залежно від дози, набряки у ділянці щиколоток, які є наслідком прекапілярної вазодилатації, а не схильністю до затримання рідини в організмі. У пацієнтів із запаленням ясен чи з періодонтитом може виникнути абсцес ясен. Цьому можна запобігти при дотриманні ретельної гігієни ротової порожнини. Як і при застосуванні інших дигідропіридинів, у рідких випадках спостерігалися погіршення проявів стенокардії, в основному на початку лікування.

Такі побічні ефекти були зареєстровані у клінічних дослідженнях і в постреєстраційний період моніторингу лікарського засобу:

Порушення з боку імунної системи:реакції гіперчутливості (наприклад, кропив’янка та ангіоневротичний набряк).

Порушення з боку нервової системи:головний біль, порушення сну, сонливість, запаморочення, парестезія, неспокій, дратівливість, сплутаність свідомості, депресія.

Порушення з боку респіраторної системи: задишка, носова кровотеча.

Порушення з боку серцевої діяльності: погіршення проявів стенокардії (особливо на початку лікування). Переважно у пацієнтів із симптоматичною ішемічною хворобою серця, синкопе, відчуття серцебиття, тахікардія, інфаркт міокарда.

Судинні порушення: периферичний набряк (ступінь набряку у ділянці щиколоток залежить від дози), артеріальна гіпотензія, лейкоцитокластичний васкуліт.

Репродуктивні органи: сексуальна дисфункція.

Сечовидільна система:часте сечовипускання.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, гінгівіт, гіперплазія ясен, біль у черевній порожнині, блювання, періодонтит, діарея, запор, сухість у роті.

Порушення з боку функціонування печінки та жовчного міхура: підвищення рівнів печінкових ферментів, холестатичний гепатит.

Шкірні та підшкірні реакції: гіперемія, припливи (особливо на початку лікування, коли підвищується доза або вводиться висока доза), шкірний висип, свербіж, чутливість до світла, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, вузлова еритема.

Порушення з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: артралгія, міальгія, м’язовий тремор.

Системні порушення та місцеві реакції: втомлюваність, підвищення температури тіла.

Передозування.

Передозування може спричиняти надмірну периферичну вазодилятацію з вираженою артеріальною гіпотензією, яка іноді може супроводжуватися брадикардією.

Лікування.При тяжкій артеріальній гіпотензії показано симптоматичне лікування. Слід надати пацієнту горизонтальне положення із піднятими догори ногами. При брадикардії внутрішньовенно вводять атропін 0,5-1 мг. Якщо цього недостатньо необхідно поповнити об’єм плазми за допомогою інфузії, наприклад, глюкози, 0,9 % розчину натрію хлориду, декстрану. Можна дати симпатоміметики з основною дією на α1-адренорецептор.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фелодип протипоказаний під час вагітності.

Фелодип може проникати у грудне молоко, але невідомо, чи здійснює він негативний вплив на новонароджених. Однак через обмежені дані щодо безпеки препарату для немовлят, якізнаходятьсяна грудному вигодовуванні, Фелодип не можна використовувати під час годування груддю.

Діти.Препарат не призначають дітям.

Особливості застосування.

Як і у випадку з іншими судинозвужувальними препаратами, препарат Фелодип може спричиняти у рідких випадках сильну артеріальну гіпотензію з тахікардією, що у чутливих пацієнтів може призвести до ішемії міокарда. Відсутні дані щодо ефективності Фелодипу у вторинній профілактиці інфаркту міокарда.

Ефективність і безпека фелодипіну у лікуванні злоякісної гіпертензії не вивчались.

Фелодип з обережністю призначають пацієнтам з тяжкою дисфункцією лівого шлуночка.

грейпфрутовий сік підвищує пікові плазмові рівні та біодоступність препарату, можливо, через взаємодію з флавоноїдами у фруктовому соку.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або при мальабсорбції глюкози-галактози не можна застосовувати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

У випадках, якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення та інші побічні ефекти з боку нервової системи, слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Одночасне застосування речовин, які взаємодіють з ферментною системою цитохрому P450 3A4, може вплинути на рівні фелодипіну у плазмі.

Інгібітори ензимів, такі як циметидин, ранітидин, еритроміцин, ітраконазол, кетоконазол, ритонавір, саквінавір і хінідин, підвищують концентрацію фелодипіну в плазмі, тому може виникнути потреба у зменшенні його дози при одночасному застосуванні з цими препаратами.

Індуктори ензимів, такі як фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, барбітурати і звіробій (hypericum perforatum) можуть знижувати концентрацію фелодипіну у плазмі крові, тому можуть бути потрібні дози вищі за звичайні, пацієнтам, які приймають ці ліки.

Фелодипін може підвищувати концентрації такролімуса. У випадку одночасного застосування фелодипіну і такролімуса необхідно контролювати концентрації такролімуса у плазмі і відповідно відкоригувати дозу.

Грейпфрутовий сік підвищує плазмовий рівень і біодоступність фелодипіну через наявність у ньому флавоноїдів, тому його не можна застосовувати разом з Фелодипом.

Антигіпертензивні препарати пролонгують гіпотензивну дію фелодипіну. Симпатоміметики знижають ефект фелодипіну.

Коригування дози не потрібно при одночасному застосуванні Фелодипу з дигоксином.

Фелодипін не вливає на частку вільних фракцій інших ліків, які характеризуються значним зв’язуванням з білками плазми, наприклад, варфарин.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Фелодип – вазоселективний блокатор кальцієвих каналів з переважною дією на судини на зразок дигідропіридину, що знижує артеріальний тиск шляхом зменшення периферичного судинного опору. У терапевтичних дозах фелодипін вибірково впливає на гладкі м’язи артеріол, не здійснює безпосереднього впливу на скоротність міокарда і проведення імпульсів через систему транспортування серця. Препарат не впливає на гладкі м’язи вен та адренергічних вазомоторних механізмів, і, відповідно, прийом фелодипіну не пов'язаний з симптомами ортостатичної гіпотензії. Фелодип має свій власний помірний натрійуретичний та діуретичний ефект, і, відповідно, не відбувається затримка рідини в організмі.

Фелодип є ефективним при різних ступенях артеріальної гіпертензії. Він може використовуватися в якості монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами, наприклад: β - блокатори, діуретичні засоби або інгібітори АПФ для підвищення антигіпертензивної дії. Фелодип знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск і його можна призначати у випадку ізольованої систолічної гіпертензії. Фелодип зберігає свою антигіпертензивну ефективність також у комбінації з нестероїдними протизапальними препаратами.

Фелодип справляє антиангінальну та протиішемічну дію завдяки впливу на баланс між споживанням і постачанням міокарда киснем. Фелодип зменшує судинний опір коронарних судин. Кровотік через коронарні судини і насищення міокарда киснем також підвищуються завдяки дилатації епікардіальних артерій та артеріол. Фелодип ефективно попереджає утворення і розвиток спазму коронарних судин. Зниження системного артеріального тиску послаблює постнавантаження на лівий шлуночок і знижує потреби міокарда в кисні.

Фелодип поліпшує переносимість навантаження і зменшує частоту виникнення нападів у пацієнтів зі стабільною стенокардією навантаження. Фелодип зменшує частоту симптоматичної та латентної форми ішемічної хвороби серця у пацієнтів з вазо- спастичною формою стенокардії.

Фелодип є ефективним препаратом, який добре переноситься дорослими пацієнтами, незважаючи на вік, расу, а також пацієнтами з супутніми захворюваннями, такими як застійна серцева недостатність, бронхіальна астма та інші обструктивні захворювання легень, ниркова недостатність, цукровий діабет, подагра, гіперліпідемія, феномен Рейно, а також пацієнтами після трансплантації нирок. Фелодип не впливає на глікемію і ліпідний профіль.

Місце і механізм дії.Основна фармакодинамічна риса фелодипіну полягає у високому ступені судинної селективності. Міогенно активні гладкі м’язи резистивних артеріол особливо чутливі до дії фелодипіну. Фелодипін пригнічує електричну та скоротливу активність гладких м’язів судин, впливаючи на кальцієві канали у клітинній мембрані.

Гемодинамічні ефекти.Первинний гемодинамічний ефект фелодипіну полягає у зниженні загального периферичного судинного опору, що призводить до зниження артеріального тиску. Цей ефект залежить від дози. Загалом зниження артеріального тиску спостерігається через 2 години після однократного прийому і триває щонайменше

24 години, а співвідношення Т/Р (trough/peak – співвідношення кінцевого і пікового ефекту) досягає величин значно вищих, ніж 50 %. Існує позитивне співвідношення між концентрацією препарату у плазмі, рівнем зниження периферичного судинного опору і зниженням артеріального тиску.

Серцеві ефекти.У терапевтичних дозах фелодипін не впливає на скоротливість серця, атріовентрикулярну провідність та рефрактерний період атріовентрикулярного вузла. Фелодипін позитивно впливає на функцію лівого шлуночка, що підтверджується вимірюваннями фракції викиду і систолічного об’єму у пацієнтів з серцевою недостатністю. Прийом фелодипіну не пов'язаний з нейрогуморальною активацією. Певно, фелодипін не впливає на час життя пацієнтів. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією можливе застосування фелодипіну у випадку дисфункції лівого шлуночка. Гіпотензивна терапія фелодипіном пов’язана зі значною регресією існуючої гіпертрофії лівого шлуночка.

Ниркові ефекти.Фелодипін має незначну натрійуретичну та діуретичну дію, оскільки знижує тубулярну реабсорбцію натрію. Затримання натрію та води має місце у разі прийому інших судинозвужувальних препаратів. Фелодипін не впливає на добове виведення калію або альбуміну. Судинний опір нирок зменшується після прийому фелодипіну. Нормальна швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) не змінюється. У пацієнтів з порушеною функцією нирок у процесі лікування фелодипіном ШКФ може підвищуватися.

У пацієнтів, які приймають циклоспорин після трансплантації нирок, фелодипін знижує артеріальний тиск, покращує кровотік у нирках і ШКФ. Фелодипін може покращувати функціонування трансплантату на ранніх стадіях після трансплантації.

Ефективне зниження високого артеріального тиску особливо корисне у підгрупі пацієнтів з цукровим діабетом.

Фармакокінетика.Всмоктування і розподіл.Фелодип повністю всмоктується у травному тракті після перорального прийому таблеток з модифікованим вивільненням. Біодоступність становить приблизно 15 % у людей і не залежить від прийнятої дози протягом усього терапевтичного інтервалу. 99 % фелодипіну зв’язується з плазмовими протеїнами, переважно з альбумінами. Завдяки особливостям лікарської форми модифіковане вивільнення фелодипіну подовжує фазу всмоктування та забезпечує його рівномірну концентрацію у плазмі протягом 24 годин.

Метаболізм та виведення.Фелодип головним чином метаболізується у печінці, всі його метаболіти неактивні. Період напіввиведення фелодипіну становить 24 години. При тривалому застосуванні акумуляція діючої речовини не відбувається.

У пацієнтів літнього віку та пацієнтів з порушенням функції печінки концентрація фелодипіну у плазмі вища, ніж у молодих пацієнтів. Фармакокінетика фелодипіну не змінюється у пацієнтів з порушенням функції нирок, у тому числі пацієнтів на гемодіалізі. Приблизно 70 % прийнятої дози препарату виводиться з сечею, а 30 % – з калом у формі метаболітів. У незміненому вигляді із сечею виводиться менше 0,5 % прийнятої дози.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

2,5 мг: таблетки круглої форми, вкриті оболонкою, двояковипуклі, жовтого кольору; з відбитком «2,5» з одного боку таблетки.

5 мг: таблетки круглої форми, вкриті оболонкою, двояковипуклі, світло-рожевого кольору; з відбитком «5» з одного боку таблетки.

10 мг: таблетки круглої форми, вкриті оболонкою, двояковипуклі, червоно-коричневого кольору; з відбитком «10» з одного боку таблетки.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ˚C у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 або по 10 блістерів у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.Тева Чех Індастріз с.р.о.

Місцезнаходження. Вул. Остравска 29, 747 70 Опава-Комаров, Чеська Республіка.

Р.П. МОЗ України № UA/4378/01/01, № UA/4378/01/02, № UA/4378/01/03 від 14.02.2011 р.