Неспецифічна сезонна профілактика складається з низки заходів для підвищення резистентності організму до дії не лише збудників грипу, але й інших ГРІ та ГРЗ.

Ефективними фахівці відзначають наступні методи профілактики:

– повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;
– загартування;
– вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

На що необхідно звернути увагу:

• Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб, найчастіше – 1–2 доби.
• Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м’язовий біль, гіперестезія шкіри, порушується сон.
• Вже в перші години температура тіла сягає 39–40°С, утримується на такому рівні 2–3 доби і в подальшому знижується. Проте, якщо в подальшому розвивається друга хвиля гарячки, або ж вона триває довше 5–7 діб, це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.
• Вже на другу добу хвороби з’являється сухий кашель, починає турбувати біль за грудиною. На 3–5 добу кашель м’якшає, з’являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.
• Привертає увагу вигляд обличчя хворого: одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини.

Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових групах. У дітей молодшого віку на передній план можуть виступати симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми, менінгізм) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. В осіб похилого віку на тлі грипу загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.

За тяжкістю перебігу грипу виділяють легкий, середньотяжкий, тяжкий та блискавичний (гіпертоксичний) варіанти.

Наслідки грипу: в переважній більшості випадків хвороба закінчується повним одужанням. Летальність і смертність в останні десятиліття надзвичайно низькі. Однак, зважаючи на підвищений ризик смерті в осіб похилого віку та проблему глобального «постаріння» людської популяції, поява чергового нового підтипу може призвести до тяжких наслідків з високою летальністю.