Ще півстоліття тому в Україні щороку реєстрували понад 150 випадків сказу, та завдяки вакцинації ця смертельна хвороба почала відступати - наприкінці 90-х спостерігались лише поодинокі випадки. Останнім часом вірус сказу нагадав про себе знову - минулого року від нього загинуло четверо осіб: у Одеській, Чернігівській, Кіровоградській та Донецькій областях. А цього року у Миколаївській області загинула дитина. Про ситуацію з захворюваністю на сказ в Україні ми розмовляємо з начальником управління профілактики інфекційних захворювань МОЗ Людмилою Мухарською .

Людмило Мирославівно, нагадаймо читачам, що таке сказ і які збудники спричиняють цю хворобу?

Сказ - гостра інфекційна хвороба, належить за міжнародною класифікацією до особливо небезпечних інфекцій, бо завжди закінчується смертю. Хворобу спричиняють віруси, які уражають центральну нервову систему теплокровних тварин і людини. Вірус сказу виділяється зі слиною хворих тварин і передається людині через укус або ослинення шкіри, коли на ній є макро- або мікротравми. Рідше спостерігається зараження під час знімання шкур з хворих на сказ тварин, особливо лисиць. Період інкубації (час від зараження до проявлення симптомів) триває від 10 діб до одного року і більше, найчастіше він становить 30-90 діб. Тривалість інкубаційного періоду значною мірою залежить від локалізації укусу. Короткий інкубаційний період спостерігається в разі укусів у ділянку обличчя, голови, пальців рук; найдовший - у разі поодиноких укусів легкого ступеня або ослинення тулуба й ніг.

Ми звикли, що сказ пов’язаний з укусами собак, та от всі чотири випадки цього року спричинені котами...

Захворюваність на сказ серед тварин в Україні розподіляється приблизно таким чином: сільськогосподарські тварини - 32%, дикі - 38,5%, собаки - 12,2%, кішки - 17,3%. Оскільки сказ є зоонозною інфекцією, тобто спільною для людини і тварин, то всі профілактичні заходи спрямовані на ліквідацію джерела збудника інфекції серед тварин. У населених пунктах треба систематично виловлювати та винищувати бродячих собак та котів. Не лише собаки, а і кішки, яких утримують господарі, мають бути щепленими проти сказу. У Великобританії не існує проблеми сказу, тому що всі домашні тварини щеплені, а бродячих просто немає.

Боротьба з вірусом сказу в природних осередках передбачає регуляцію чисельності диких тварин, особливо вовків і лисиць, на екологічно виправданому рівні. Тварин, що загинули в природі, слід обов’язково обстежувати на сказ.

Людмило Мирославівно, розкажіть, що робити в разі укусу або ослинення твариною?

Для запобігання захворюванню на сказ після укусу людини або ослинення її шкіри чи слизових оболонок скаженою, підозрілою на сказ або невідомою твариною слід негайно звернутися до найближчого пункту невідкладної медичної допомоги. Рану після укусу ретельно промивають великою кількістю води з милом, а також дезінфікують йодом, спиртом, розчином калію перманганату, перекисом водню. Лікар призначає щеплення за схемою залежно від місця укусу і важкості ушкодження.

Вакцинація є єдиним способом врятувати життя потерпілого?

Саме так, специфічної терапії захворювання на сказ не існує у світі. Випадків одужання людей від сказу не зареєстровано. На сьогодні у всьому світі програма раціонального проведення щеплень проти сказу залишається пріоритетною.

Хочу ще раз нагадати, що вірус сказу може передаватись не лише через укус, а також і при ослиненні. Встановлено, що у тварин слина може бути заразною до появи клінічних ознак. Тобто можна заразитись від тварини, яка не є хворою, а є лише носієм вірусу. При цьому тварина не агресивна, а лагідно облизує того, кого любить. Достатньо зараженій слині потрапити на кон’юнктиву ока, у ніс, на губи, на ушкоджену шкіру, навіть при незначній подряпині цього вже досить, щоб вірус потрапив у кров. Отож - нещеплені домашні тварини створюють також великий ризик. Профілактичні рекомендації прості і їх неважко виконати - зробити щеплення домашнім улюбленцям і не гладити бродячих тварин. Важлива порада і для мисливців. В Україні основним джерелом збудника сказу у природі в останні десятиліття є лисиця. Лисиця добре пристосувалась до людського вірусу сказу, який все життя зберігається у її слинних залозах, що становить великий ризик зараження для людини, покусаної лисицею. До речі, за останні десятиліття чисельність лисиць збільшилась у 6 разів.

Броніслава Влазнєва ,
кандидат медичних наук.