У вашій сім’ї з’явився малюк, він ще зовсім безпомічний і повністю залежний від вас – своїх найдорожчих мами і тата. Немовляті, звичайно, все ново: незвичні голоси, запахи, власний одяг, дитяче ліжечко. Дуже скоро малюк звикає до оточення і робить спроби налагодити контакт з близькими. Згодом малеча починає впізнавати батьків, роздивлятися їхні обличчя, посміхатися у відповідь на звертання до нього... і казати перше «аґу!».

Дітки з синдромом Дауна проходять ті самі етапи розвитку, що і звичайні діти. Не дивлячись на особливості розвитку, вони так само будуть вміти перевертатися, повзати, сидіти, ходити, розмовляти. Потрібно лише пам’ятати, що адаптація таких діток до оточуючого світу може відбуватися уповільнено. Інакше кажучи, їм просто потрібно більше часу на розвиток певного навику.

В перші місяці життя немовляти мама і малюк налаштовуються один на одного. Досліджено, що процес взаємодії починає малюк – своїм видом і поведінкою він спонукає відгукнутися. Дітям з синдромом Дауна важко першим проявити цікавість до спілкування, тому ініціатива повинна іти від дорослих.

Найкраще немовлята відгукуються на, так би мовити, «дитяче мовлення». Зазвичай батьки інтуїтивно використовують цю манеру: піднімають брови, широко відкривають очі, витягують губи трубочкой, змінюють вираз обличчя.

- намагайтеся наслідувати і відображати поведінку дитини – міміку, звуки...
- говоріть повільно, короткими фразами, з повтореннями. Дуже добре підходять народні потішки, в яких вже враховані особливості сприймання немовлят;
- розмовляйте з дитиною, дивлячись їй в очі. Якщо дитина не дивиться сама, ловіть її погляд, а коли погляди зустрінуться, заговоріть, посміхніться і лагідно погладьте. Завдяки такому спілкуванню дуже скоро дитина буде шукати і фіксувати погляд на вас сама. Така гра стимулює розвиток зорового сприймання.

У діток з синдромом Дауна контакт очима може з’являтися на 2-2,5 місяці пізніше.

Емоційні стосунки в ранньому періоді мають велике значення у подальшому емоційному і загальному розвитку дитини. Значимою умовою є любов і довіра малюка до найближчих людей. Ніжне, шанобливе і щире відношеня до дитини формує в неї позитивне сприйняття себе як особистості. Саме в цьому віці необхідно допомогти дитині відчувати себе рівною з іншими, що пізніше інтуїтивно відчуватимуть і оточуючі, в яких також сформується відповідне відношення.

У відповідь на позитивне спілкування в дитини з’являється перша «соціальна» посмішка. Тим самим дитина ніби «говорить»: «Я тебе знаю», «Мені з тобою добре і комфортно». Це початок діалога з дорослим. Ваша дитина також готова до такого спілкування, лише варто пам’ятати, що в новонародженого немовляти з синдромом дещо знижений темп сприйняття і реагування. Тому мамі і близьким, які оточують дитину, варто набратися терпіння. Доброзичливо спілкуйтеся, лагідно говоріть, посміхайтеся, погладжуйте, носіть на руках, ніжно обнімайте, пограйтеся з ручками і ніжками. Якщо в цей момент ви будете посміхатися, розмовляти з ним, і зустрівшись поглядом, утримувати його, то поступово дитина впевнено почне вам посміхатися, вже без додаткової стимуляції.

Інколи буває, що батьки не активні у спілкуванні через те, що не помічають результату. Не залишайте спроб! Наберіться терпіння, і буде відповідь на вашу взаємодію.

Підготували Н. Вавілова, корекційний педагог