Кожен, хто збирається одружитися, переконаний, що саме його сім'я буде щасливою і успішною. І хоча світ довкола сповнений сумних реальних історій, де у сімейних стосунках фігурують зрада, підлість, зневага на тлі взаємного кохання двох, що укладають шлюб, усі ці історії здаються далекими і чужими. Аж поки не починається подружнє життя... То чи є на світі щасливі сім'ї і в чому секрет їхнього щастя? По відповідь на це запитання ми звернулися до фахівця з сімейної системної психотерапії відділення психосоматичних розладів Київської міської клінічної лікарні №8 Олександра Берчуна

.

Сила внутрішнього "хочу"

Будь-яка гармонійна сім'я - це передовсім команда однодумців. Ця істина на перший погляд здається банальною. І, мабуть, через цей "перший погляд" до її глибинного змісту мало хто дослухається. А тим часом саме у спорідненості думок і полягає секрет успіху сімейного життя.

Але дуже часто невдовзі після одруження у когось із членів сім'ї починає виникати спочатку незадоволення вчинками чи позицією іншого, потім воно переростає у серйознішу емоцію - напруження, тривогу, образу, а то й агресію. Ці "монстри" поселяються у сім'ї, поступово руйнуючи її.

А все тому, що кожний з нас приносить у сім'ю своє "его". І хоче, щоб із ним безапеляційно рахувалися. Потреби "его" часто не є суто матеріальними. Щасливі сім'ї можуть жити в гуртожитку, шестеро в одній кімнаті, а нещасні - у триповерхових особняках. Йдеться про внутрішні потреби, про ту "дитинку" в душі, котра хоче, щоб її любили, жаліли і поводилися з нею саме так, як їй хочеться.

Доки ми плекаємо власне "хочу", важливо пам'ятати, що "хочу" є і у партнера. Щаслива сім'я - це коли є паритет у задоволенні "хочу" обох. І не обов'язково при цьому ділити обов'язки й увагу "50 на 50". Бувають моменти, коли хтось один не може бути уважним до задоволення потреб іншого через кар'єрні питання або через стан здоров'я. У щасливій сім'ї це не вважають недоліком і не картають людину за тимчасовий дефіцит уваги. Є багато людей, які все життя у сім'ї дають партнеру більше, ніж отримують від нього, і не відчувають при цьому жодного дискомфорту.

Отже, якщо сім'я здатна тримати баланс задоволення потреб одне одного, коли немає стану дискомфорту від того, що один дав менше, коли немає внутрішньої "жаби", яка душить за те, що дав більше, аніж узяв, тоді можна говорити, що стан щастя сім'ї є реальним.

Болить в мені бабуся

"Жаби" у кожного свої. Вони поселяються в нас з моменту зачаття, а то й раніше. Дитина енергетично відчуває все - чи хотіли її батьки, чи чекали з нетерпінням, чи принесла вона радість своїм народженням. Якщо так, то майже напевно вона в дитинстві отримала тепло, ласку, турботу, котрі вилилися в її позитивне емоційне наповнення, життєрадісність.

Усе, чим живуть батьки, становить емоційний багаж дитини. Прикро буває за дітей, котрі волею долі стають екраном проекції проблем і переживань своїх батьків, неповноцінності їхнього шлюбу. Інколи цей багаж передається й через покоління. Чаклуни й ворожки назвали б це "прокляттям роду" чи якось інакше... Психотерапевти ж мають для цього поняття вельми прагматичну назву - "метод гарячої картоплі". Ось, до прикладу, історія однієї жінки, вік котрої наближався до тридцяти, а сімейне життя ніяк не складалося. Три шлюби (з них - один офіційний) розпалися. Причиною була депресія, котра починала виставляти свої хижі пазурі у напрямку кожного чоловіка, котрий зазіхав на інтимний простір цієї жінки.

Під час сеансу з'ясувалося, що депресія коріниться ...у нещасній жіночій долі її бабусі. Чоловік ще під час війни покинув бабусю з маленьким сином на руках. Син, котрий пізніше став батьком цієї жінки, зростав у суто жіночому колективі - з мамою, тіткою й бабусею. Навіть якщо його емоційний світ дуже берегли від усіляких негативів, він не міг не відчувати нещастя матері і її пекучої образи на всіх чоловіків. Згодом хлопець виріс, одружився, має двох доньок і живе, як усі. Але одна з його доньок носить у собі бабусин біль. Ніби гарячу картоплину, батько перекинув цей біль від однієї близької людини іншій, щоб не тримати самому. Найчастіше в житті трапляється саме так. Добре, що існують психотерапевтичні методики, які дають можливість визначитися з цим болем, пережити його штучно раз і назавжди, а потому почати нове життя.

Терапія розлученням

Хочете перевірити, наскільки щаслива ваша сім'я? Немає нічого простішого. Приведіть свою дитину до психотерапевта. Той дасть їй фарби, олівці, папір і попросить помалювати. Якщо на малюнку будуть гострі кути, переважатимуть червоні фарби, чорні вкраплення, навіть за відсутності агресивних сюжетів можна говорити про наявність певної константи незадоволення, а значить негараздів у ваших стосунках, негараздів, які ви, можливо, й самі ще не усвідомлюєте. Дитина немов лакмусовий папірець тестує сім'ю на "справжність". І все, що вбирає в себе у батьківському домі, несе у майбутнє. Якщо у тата з мамою є проблеми у спілкуванні, то сімейне майбутнє такої дитини спрогнозувати нескладно. Скоріш за все, дитина згодом продовжуватиме гру батьків, вважаючи це єдино правильним сценарієм, а значить, також навряд чи буде щасливою.

Ось одна з яскравих ілюстрацій до питання, чи потрібно шукати правди у стосунках? Нещодавно курс психотерапії закінчила одна сімейна пара. Двадцять років у шлюбі, дорослі діти, а жінка постійно хворіє. З цілим комплексом симптомів вона потрапила на лікування до відділення психосоматичних розладів. Скаржилася на постійний головний біль, тривогу, відчуття печіння у різних частинах тіла, підвищений тиск, гінекологічні проблеми. Лікарі діагностували у неї депресію. Понад місяць лікували жінку медикаментозно і за допомогою сімейної психотерапії. На сеанси вона приходила разом зі своїм чоловіком. Щоразу глибше вони занурювалися у свої почуття, і одного дня настав переломний момент - подружжя постало перед питанням: як ми, такі різні люди, могли зійтися і прожити 20 років? Комусь може видатися дивним, але для психотерапевта це вельми закономірний результат: протягом двох тижнів після цього "переломного моменту" у жінки зникли всі симптоми хвороб, скарги на погане самопочуття і настрій, відпала потреба в медикаментах. Причину було знайдено. Хочеться вірити, що двоє цих ще молодих людей зуміють прийняти для себе правильне рішення. І, можливо, хтось із них ще на власному досвіді зуміє пізнати, що воно таке - щаслива сім'я.