ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства охорони

здоров'я України

09.07.2004 № 354

Шифр МКХ-10 -

А39 Менінгококова інфекція

А39.0 Менінгококовий менінгіт

А39.2 Гостра менінгококцемія

А39.3 Хронічна менінгококцемія

А39.4 Менінгококцемія не уточненої етіології

А39.5 Менінгококова хвороба серця

А39.8 Інші менінгококові інфекції

А39.9 Менінгококова інфекція не уточненої етіології

Менінгококова інфекція - антропонозна гостра хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка викликається менінгококом і характеризується клінічним поліморфізмом від назофарингіту і простого носійства до генералізованих форм - гнійного менінгіту, менінгоенцефаліту і менінгококцемії.

НАЗОФАРИНГІТ

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:

КЛІНІЧНІ:

- початок захворювання гострий, температура від нормальної до фебрильних цифр, триває до 3-х днів;

- помірні симптоми загальної інтоксикацї;

- гіперемія слизових оболонок, зернистість задньої стінки горла, на задній стінці горла слиз.

ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

1. Загальний аналіз крові (помірний нейтрофільний лейкоцитоз).

2. Бактеріологічне дослідження слизу з носогорла.

ЛІКУВАННЯ

1. Антибактеріальна терапія: рифампіцин 10 мг/кг/добу 3-5 днів, або макроліди (еритроміцин, спіраміцин, азітроміцин), або левоміцетин.

2. Місцеві засоби: УФО, полоскання горла дезінфікуючими засобами.

ГНІЙНИЙ МЕНІНГІТ

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:

КЛІНІЧНІ:

- захворювання частіше починається гостро, раптово, з різкого підвищення температури, сильного головного болю, характерна повторна блювота, виражена гіперестезія;

- відмічаються симптоми Керніга, Брудзинського, Гієна, Гордона;

- у дітей ранього віку - симптом підвішування (Лесажа), стійке вибухання та напруженість тім'ячка, закидання голови назад;

- у дітей раннього віку часто спостерігаються загальномозкові симптоми: порушення свідомості, збудження, яке потім змінюється в'ялістю, адинамією, сопором;

- судоми частіше - клоніко-тонічного характеру. Вогнищеві ураження ЦНС спостерігаються рідко, частіше уражаються VIII, III, VI та VII пари черепних нервів.

ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

1. Виділення культури менінгокока з: носогорла, крові, спиномозкової рідини.

2. Візуальна мікроскопія мазку крові та ліквору - "товста крапля" крові та ліквору.

3. Латекс-аглютинація крові та ліквору (антигени менінгокока).

4. Загальний аналіз крові (нейтрофільоз із зсувом уліво, підвищена ШОЕ).

5. Дослідження спиномозкової рідини (плеоцитоз нейтрофільний, збільшення рівню білка, позитивні реакції Панді, Нонне-Апельта, зниження рівню глюкози, підвищений тиск.

ЛІКУВАННЯ:

Догоспітальний етап лікування:

1. Забезпечення венозного доступу.

2. Антибактеріальна терапія - левоміцетин сукцинат натрію по 25 мг/кг (разова доза) в/в.

3. Глюкокортикоїди 1-3 мг/кг по преднізолону.

4. Інфузійна терапія сольовими та колоїдними розчинами.

5. Антипіретики.

6. Фуросемід - 1-2 мг/кг.

7. При судомах - діазепам.

Стаціонарний етап лікування:

1. Антибактеріальна терапія: бензилпеніцілін 300000-500000 ОД/кг/добу, введення кожні 4 години. Антибіотики резерву: цефтриаксон 100 мг/кг/добу, цефотаксим - 200 мг/кг/добу. При наявності ІТШ - левоміцетін-сукцинат 100 мг/кг/добу.

2. Дезінтоксикаційна терапія при середньотяжких формах із застосуванням глюкозо-сольових розчинів.

3. Ацетазоламід (діакарб) + аспаркам. Доза підбирається в залежності від вираженості гіпертензійного синдрому.

4. По-синдромна терапія проводиться у відповідності з наявними синдромами, їхнє лікування проводиться згідно відповідних протоколів лікування.

5. У періоді реконвалесценції: ноотропні препарати, вітаміни групи В.

МЕНІНГОКОКЦЕМІЯ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:

КЛІНІЧНІ:

- гострий початок, раптово, з підвищення температури до 38-40 град. С;

- виражений інтоксикаційний синдром: загальна слабкість, головний біль, біль у м'язах, блідість шкіряних покривів;

- через декілька годин з'являється плямисто-папульозний, а потім геморагічний висип на шкірі, переважно на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі. Згодом у центрі елементів висипу з'являється поверхневий і більш глибокий некроз;

- можуть спостерігатися крововиливи в склеру, слизову оболонку ротогорла, носові, шлункові кровотечі;

- при блискавичних формах - швидко наростають прояви інфекційно-токсичного шоку.

ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

1. Бактеріоскопія "товстої" краплі крові (грамнегативні диплококи).

2. Бактеріологічне дослідження крові, слизу з носогорла (культура менінгокока).

3. Латекс-аглютинація крові (антигени менінгокока).

4. Загальний аналіз крові (нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом уліво, підвищена ШОЕ).

5. Коагулограма (гіперкоагуляція або коагулопатія).

ЛІКУВАННЯ:

Догоспітальний етап лікування:

1. Забезпечення венозного доступу.

2. Антибактеріальна терапія - левоміцетін сукцинат натрію по 25 мг/кг (разова доза) в/в.

3. Глюкокортикоїди - преднізолон, гідрокортизон або дексазон по 2-3 мг/кг по преднізолону - без ІТШ, 5 мг/кг - при ІТШ I ступеню, 10 мг/кг - при ІТШ II ступеню, 15-20 мг/кг - при ІТШ III ступеню.

4. Інфузійна терапія сольовими розчинами або реополіглюкіном для стабілізації ОЦК.

5. Інотропи (допамін) - для підтримки гемодинаміки.

Госпітальний етап лікування:

1. В залежності від тяжкості госпіталізація до відділення інтенсивної терапії та реанімації, або відділення нейроінфекції інфекційного стаціонару.

2. Антибактеріальна терапія: при наявності ІТШ препарат вибору - левоміцетин сукцинат в дозі 100 мг/кг/добу, при виведенні хворого з ІТШ призначають пеніцилін 200 мг/кг/добу, або цефалоспорини третьої генерації - цефатоксим 100-200 мг/кг/добу, цефтриаксон 100 мг/кг/добу.

При тяжкій формі та необхідності захисту від нозокоміальної інфекції додатково застосовують аміноглікозиди 3-го покоління - амікацин до 20 мг/кг/добу, нетілміцин 1,5-2 мг/кг кожні 8 годин.

3. Дезінтоксикаційна терапія при середньотяжких формах проводиться глюкозо-сольовими розчинами з обліком добової потреби в рідині і патологічних витрат.

4. По-синдромна терапія проводиться у відповідності з наявними синдромами, їхнє лікування проводиться згідно відповідних протоколів лікування.

УСКЛАДНЕННЯ:

(лікування проводиться згідно відповідних протоколів)

- Інфекційно-токсичний шок (ІТШ);

- Гострий набряк-набухання головного мозку;

- Ущемлення довгастого мозку у великий потиличний отвір;

- Епендиматит;

- Синдром дисимінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром);

- Поліорганна недостатність;

- Судомний синдром.

LIKAR.INFO по матерiалах МОЗ України