Дельфінотерапія, як показує практика, найчастіше призначається дітям і підліткам з різними психоневрологічними розладами, які діагностуються і лікуються фахівцями психіатрами і невропатологами поза дельфінарієм. Дельфінотерапія в цьому випадку є завершальною реабілітаційною процедурою.

Знайомство хворої дитини з дельфінами
слід починати до перших відвідин дельфінарію. Психолог повинен інформувати батьків про необхідність введення в повсякденні ігри дитяти іграшкових і інших зображень дельфінів (зокрема, надувних макетів дельфінів), розповідати казки, в яких згадувалися б позитивні образи дельфінів. Бажаний перегляд відеофільмів про життя дельфінів і їх ігри з дітьми.

У перший сеанс далеко не завжди вдається наблизити дитину до дельфіна. Вже вихід на поміст і незвичайна поведінка тварин є хвилюючим моментом для дитини. Деякі діти плачуть, прагнуть піти з помосту. Досвід роботи психолога з маленькими пацієнтами дозволяє, як правило, долати виникаючі труднощі.

Знявши напругу дитини та одягнувши на неї рятувальний жилет і нарукавники, в холодний час, одягнувши її в гідрокостюм, потрібно залучити дитину в гру з дельфіном. Дитина або сама, або за допомогою дорослих кидає дельфінові іграшку, або м'яч, або кільця, які дельфін тут же повертає їй. Наступним етапом може бути наближення до дельфіна і його погладжування. В ході першого заняття, таким чином, психолог і батьки використовують поведінкові, сугестивні і ігрові елементи, що б привчити дитину до ігор з незвичайною, раніше небаченою твариною.

Так само в цьому занятті проводиться психологічна підготовка дитини до проходження сеансу у воді. Після тактильного контакту з водою і дельфіном дитину просять сісти на поміст і опустити ноги у воду. В цей же час тренер визначає завдання дельфінові, керуючись прагненням максимально сформувати візуальні, тактильні, акустичні, біоенергетичні і комунікаційні зв'язки «дельфін - дитина».

При загальній тривалості сеансу 25-30 хвилин не менше 70% часу відводиться на безпосереднє спілкування з дельфіном, його погладжування, опускання ніг з платформи у воду, торкання ногами до рострума тварини.

Другий сеанс проводиться з метою формування активної мотивації до занять з дельфіном, зняття страху перед водним середовищем і дельфіном. Дитину привчають вітати дельфіна, повторюють прийоми і жести, розучені на першому сеансі, проводять з помосту тактильний контакт руками і ногами з дельфіном. Вже на цьому сеансі дитина опускається у воду (якщо це не вдалося на першому сеансі), всі його рухи контролюються і спрямовуються тренером. Ці рухи концентруються на контакті з дельфіном, в т.ч. заохочується спільне з дельфіном плавання.

 

Українська асоціація народної медицини Київський Медичний Університет Національна медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л.Шупика