Атеротромботичний інсульт. 1. Початок – переважно переривистий, з поступовим наростанням симптоматики протягом годин чи доби. Частіше дебютує під час сну. 2. Наявність атеросклеротичного ураження екстра- і/або інтракраніальних артерій (виражений стенозуючий, окклюзивний процес, атеросклеротична бляшка з прилягаючим тромбом) відповідно до вогнищевого ураження головного мозку. 3. Часто передують іпсилатеральні транзиторні ішемічні атаки. 4. Розмір вогнища може вар’ювати від малого до значного. Кардіоемболічний інсульт. 1. Початок – як правило, раптова поява неврологічної симптоматики у активного пацієнта (під час неспання). Неврологічний дефіцит максимально виражений в дебюті захворювання. 2. Локалізація – переважно зона васкуляризації середньої мозкової артерії. Інфаркт – частіше середній чи великий, кірково-підкірковий. Характерна наявність геморрагічного компоненту (за даними КТ головного мозку). 3. Анамнестичні дані і КТ ознаки множинного вогнищевого ураження мозку (в т. ч. “німі” кортикальні інфаркти) у різних басейнах, що не є зонами суміжного кровопостачання. 4. Наявність кардіальної патології – джерела емболії. 5. Відсутність грубого атеросклеротичного ураження судини проксимально стосовно до окклюзії інтракраніальної артерії. Симптом “зникаючої окклюзії” при динамічному ангіографічному обстеженні. 6. В анамнезі – тромбоемболії інших органів. Гемодинамічний інсульт. 1. Початок – раптовий чи східцеподібний, як у активно діючого пацієнта, так і того, що знаходиться у спокої. 2. Локалізація вогнища – зона суміжного кровопостачання, в т. ч. коркові інфаркти, вогнища в перивентрикулярній і білій речовині семіовальних центрів. Розмір інфаркту – від малого до великого. 3. Наявність патології екстра- і/чи інтракраніальних артерій: атеросклеротичного ураження, деформації артерій (кутові вигини, петлеутворення), аномалії судинної системи мозку. 4. Гемодинамічний фактор: зниження АТ (фізіологічне – під час сну, а також ортостатична, ятрогенна артеріальна гіпотензія, гіповолемія), падіння хвилинного об’єму серця (зменшення ударного об’єму серця внаслідок ішемії міокарду, значне зменшення ЧСС). Лакунарний інфаркт. 1. Попередня артеріальна гіпертонія. 2. Початок – переважно інтерміттуючий, симптоматика наростає протягом годин чи доби. АТ звичайно підвищений. 3. Локалізація інфаркту – підкіркові ядра, прилягаюча біла речовина семіовального центру, внутрішня капсула, основа моста мозку. Розмір вогнища – малий, до 1-1,5 см в діаметрі, може не візуалізуватися при КТ головного мозку. 4. Наявність характерних неврологічних синдромів (суто руховий, суто чутливий лакунарний синдром, атактичний геміпарез, дизартрія і монопарез, монопарез руки чи ноги, ін. синдроми). Відсутність загальномозкових і менінгеальних симптомів, а також порушень вищих кіркових функцій при локалізації у домінантній півкулі. Перебіг – часто за типом малого інсульту. Диференційний діагноз. Найчастіше помилковий діагноз інсульту ставиться при: - епілептичних припадках (у дифдіагностиці допомагає ретельно зібраний анамнез, ЕЕГ, КТ мозку); - пухлинах мозку (поступове наростання симптоматики після появи перших ознак ураження неврологічної системи, КТ з контрастом дозволяє встановити правильний діагноз. Слід пам’ятати, що часто трапляється крововилив у пухлину чи інфаркт в зоні пухлини, котрі діагностувати можна за допомогою рентгено-радіологічних методів); - артеріовенозних мальформаціях (іноді епілептичні припадки в анамнезі, краніальний шум, геморагічна телеангіектазія, КТ чи МРТ, церебральна ангіографія); - хронічних субдуральних гематомах (на їх користь свідчить травма голови у останні тижні, важкий постійний головний біль, прогресуюче наростання симптомів, застосування антикоагулянтів, геморагічний діатез, зловживання алкоголем); - гіпоглікемічних станах, печінковій енцефалопатії та ін.