Лікування. Лікування хворих в гострому періоді інсульту (приблизно перші три тижні) складається з базисної терапії, котра не залежить від характеру ГПМК і складається із загальних заходів з терапії і профілактики різного роду соматичних ускладнень, які розвиваються зазвичай на фоні ГПМК, і диференційованої терапії, коли враховують характер та патогенетичний підтип інсульту. (Таблиця “Лікування хворого в гострому періоді ішемічного інсульту” наведена нижче). На сьогодні система лікування хворих в гострому періоді інсульту зазнає значних змін у всіх розвинених країнах. Це зумовлено можливістю користуватися новою діагностичною апаратурою, яка дозволяє вже в перші години госпіталізації складати план лікування, враховуючи характер інсульту, часто і його патогенез, розміри вогнища ураження. А проведення рандомізованих контрольованих досліджень (РКД) дозволяє виявити найефективніші методи лікування. Базисна терапія. 1. Заходи, спрямовані на нормалізацію функції зовнішнього дихання і оксигенації (санація дихальних шляхів, за необхідності інтубація трахеї, проведення ШВЛ). Покази для початку ШВЛ: РаО2 – 55 мм рт. ст. і нижче, ЖЄЛ – менше 12 мл/кг маси тіла, а також клінічні критерії – тахіпное 35-40 за хв.,зростаючий цианоз, артеріальна дистонія. 2. Регуляція функції серцево-судинної системи: - підтримання АТ на 10 % вище цифр, до яких адаптований хворий (прагнуть встановити систолічний АТ на рівні 10 мм вище “робочих” цифр, діастолічний – не вище 120 мм рт. ст.). При проведенні антигіпертензивної терапії перевагу надають бета-адреноблокаторам (обзидан, атенолол та ін.), інгибіторам АКФ (ренітек та ін.) в малих дозах, які не викливають істотних змін в ауторегуляції мозкового кровотоку, при артеріальній гіпотензії – засобам з вазопресорною дією (допамін, альфа-адреноміметики) і об’ємозамісна терапія (декстрани); - при порушеннях серцевого ритму антиаритмічні засоби; - при ІХС за потреби – антиангінальні препарати, серцеві глікозиди, антиоксиданти. 3. Регуляція гомеостазу. 4. Нейропротекція. 5. Заходи, спрямовані на зменшення набряку головного мозку (мають свої особливості залежно від характеру інсульту). 6. Заходи з профілактики і лікування соматичних ускладнень: пневмонії пролежнів, уроінфекції, ДВС-синдрому, тромбоемболії легеневої артерії, контрактур та ін. 7. Симптоматична терапія (протисудомна, психотропна та ін.). При кірково-підкіркових вогнищах нерідко спостерігаються приступи судом, які треба припинити ще до початку неврологічного огляду, оскільки вони виснажують нейрони мозку. З цією метою застосовують в/в реланіум, у важких випадках тіопентал натрію, а надалі у таких хворих слід одразу почати профілактичний прийом тривало діючих антиконвульсантів. В проведенні базисної терапії повинні брати участь кардіологи і реаніматологи. Базисна терапія передбачає правильний догляд за хворим. Одразу необхідно здійснювати профілактику гіпостатичної пневмонії, гнійної виразки рогівки, пролежнів, ранніх контрактур. Щоденний догляд за важкохворим полягає у проведенні таких заходів: кожні 2 години повороти з боку на бік, кожні 8 годин протирання тіла камфорним спиртом, клізми (не рідше ніж через день), введення хворому рідини з розрахунку 30-35 мл на кг маси тіла на добу, кожні 4-6 годин туалет рото- і носоглотки з промиванням теплим настоєм 5 % р-ну ромашки чи його замінниками.