Що б там не казали про демократичні процеси, але в сьогоднішній Україні найвпливовішу владу мають фінансово-промислові кола, які підтримуються з бюджетних джерел. Животворне бюджетне джерело невичерпне, тому невичерпний і прибуток таких кіл. Завдяки ньому вони не шукають підтримки у політичних сил, а навпаки - будь-які політики шукають їх підтримки. І найяскравіший приклад цього - атомна промисловість.

Атомна енергетика має економічний сенс поки її енергія є побічним продуктом у виробництві матеріалів для ядерної зброї. Зараз, коли Україна не має свого ядерного арсеналу, атомники заробляють гроші, перекладаючи вирішення усіх своїх проблем на державний бюджет. Мало хто знає, що ми платимо за атомний кіловат двічі: перший раз - в ощадкасі, другий - сплачуючи податки... Бо саме з держбюджету сплачуються видобуток та транспортування уранової сировини, утилізація радіоактивних відходів, демонтаж блоків по закінченні ресурсного строку станцій, використання водних та інших ресурсів, реабілітація пошкоджених атомниками територій й ін. І, що не дивно, така бухгалтерія повністю задовольняє атомників: наприклад, Чорнобильська АЕС була у складі Енергоатома, поки виробляла на продаж електрику, а коли настав час платити за виведення станції з експлуатації, її було передано бюджетній установі.

Інший бюджетозатратний проект усемогутніх атомників - спорудження Ташлицької ГАЕС. Ситуацію навколо цього проекту описав член ради "Зеленого світу" Миколаївщини Олександр Малицький (http://www.novosti.mk.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=1207): "Ташлицька ГАЕС - абсурдний об'єкт. Це просто елемент Південноукраїнської атомної електростанції, за допомогою якого будують четвертий енергоблок і планують п'ятий.

Під виглядом Ташлицької ГАЕС будуть викачувати прісну воду з Олександрівського водосховища, а потім виливати отруйну нагріту використану воду." За словами О. Малицького, цей об'єкт споживатиме у кілька разів більше, ніж виробляти: в день буде витрачатися від 100 до 200 тисяч доларів США (у залежності від агрегату).

Наскільки правдива думка Олександра, свідчить реакція атомників: вони не стали дискутувати з ним (чи, може, не вистачило аргументів?), а перейшли до дій, залякуючи судовим позовом у 100 тис. грн...

Територія навколо запланованого будівництва є однією з найцікавіших в Україні. Тут зберігся унікальний ландшафт із скелястим каньйоном, островом Гардовий та швидкоплинним порогом Гард - найпотужнішим та найвідомішим порогом Південного Бугу. З давніх-давен оселялися тут люди. А у часи запорізького козацтва на Гардовому перебувала Буго-Гардова паланка Запорізького війська. В 1994 році для збереження цієї території був створений регіональний ландшафтний парк "Гранітно-Степове Побужжя". Але разом із Ташлицькою ГАЕС має бути залите Олександрівське водосховище, яке затопить 331,5 га парку, в тому числі - пороги й Гард...

В цей же час Законом України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" на базі регіонального ландшафтного парку "Гранітно-Степове Побужжя" передбачено створення національного природного парку. Природно, що в плани атомників національний парк аж ніяк не вписується - бо тоді про добудову ГАЕС можна буде забути.

І тут вони, як не "дивно", знайшли підтримку у міськради головного штовхача цього проекту - Південноукраїнської АЕС. Південноукраїнська міськрада рішенням від 17. 08. 2005 р. N 505 "Про погодження питання щодо визначення меж національного природного парку "Гранітно-степове Побужжя" на території міста Південноукраїнська" створення національного парку не погодила. Причому, через дивну причину - "зважаючи на необхідність подальшого розвитку і благоустрою міста, створення належних умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах".

В усьому світі "для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах" створюються національні парки, така ж сама задача визначена головною для національних парків Законом "Про природно-заповідний фонд України" - лише розвитку туризму в Південноукраїнську національний парк заважатиме!

Хіба не дивно?

Думаю, що ні - враховуючи прибутки атомників, зрозуміло, що в них вистачить позитивних стимулів для міських народних обранців. А якщо згадати, що нещодавно депутати місцевих рад знов отримали недоторканість - зрозуміла і така їх сміливість.

Хоча прокуратурі, все ж таки, варто б було поцікавитися законністю цього рішення...

Закони лобістам Ташлицької ГАЕС не писані. Так, на 15 жовтня 2005 р. будівельники станції на більш ніж половині гектару регіонального ландшафтного парку зірвали ґрунт та вивезли його на будівництво. Ці роботи велися без проекту та будь-яких погоджень - за словами начальника будівництва Ташлицької ГАЕС, п. Вірича, для негайної добудови станції! "Якщо не можна, але дуже хочеться - то можна"?! Але, зрозуміло, не усім...

На такі незаконні дії громадськість відреагувала пікетом Кабінету Міністрів України (пікет був організований Національним екоцентром України) та листами відповідним посадовцям. У відповідь атомники відкрито досить ніяк не відреагували - крім того, що відмовилися підписати Акт про збитки, нанесені незаконним видобуванням ґрунту, тим самим офіційно не визнав факту порушення законодавства...

А зараз, як ми розуміємо, мають відбуватися активні "підкилимні" консультації. А ось чим вони закінчаться - залежить від реального демократизму української влади.

Переможе "телефонне право" - влада в руках атомного лобі. Слідуватиме уряд закону - у країні набувають сили демократичні переміни.

С. О. Шапаренко, Голова Ради ЕкГ "Печеніги"

КОНТАКТИ:
Національний екоцентр України (Київ): Віктор Мельничук;
тел. 8 (044) 238-6260, факс 8 (044) 238-6259,

Підготовлено ЕкГ "Печеніги", членом Міжнародного Соціально-Екологічного Союзу.
Українська коаліція "За дику природу"