Станом на 1 січня 2006 р. в Україні зареєстровано 1006652 хворих на цукровий діабет, вперше виявлено у минулому році 101062 хворих з цукровим діабетом (на 1 січня 2005 р. було 969269 чол., з них вперше виявлено цукровий діабет у 92451 чол.).

Кількість осіб працездатного віку з цією патологією у 2005 р. становила 324698 осіб, дітей – 4642 чол.

Зростає поширеність цього захворювання: з 1769,3 на 100 тис. населення у 1998 році (1999р. - 820,8, 2000р. - 845,8) до 2137,2 - у 2005 році. Потребують інсулінотерапії 14% хворих. Цукровий діабет став причиною смерті у 2005 2975 чол., у 2004 – 2725 чол.

В Україні функціонує 7 ендокринологічних диспансерів. Для лікування хворих у лікувально-профілактичних закладах системи МОЗ надано близько 4 тис.ліжок, працює близько 2 тис.лікарів.

Діабет — одне з найпоширеніших у світі і складних для лікування захворювань, що серед ендокринних захворювань посідає основне місце (до 70%).

Цукровий діабет — ендокринно-обмінне захворювання, яке характеризується хронічною гіперглікемією внаслідок абсолютної або відносної недостатності інсуліну і розвивається як результат впливу різноманітних ендокринних, імунних, екзогенних факторів чи їхнього поєднання.

У розвинутих країнах кількість хворих становить в середньому 2–4% від загальної популяції. Однак істинна захворюваність населення на цукровий діабет набагато вища, оскільки співвідношення числа зареєстрованих хворих і осіб з прихованим, недіагностованим діабетом становить приблизно 1 :  3. За оцінками експертів, у 2000 році число хворих на цукровий діабет на нашій планеті досягло 175,4 млн. людей. Щорічно загальна кількість хворих збільшується на 5–7% і до 2010 року перевищить 239 млн. З віком частота цукрового діабету зростає, досягаючи серед осіб старших 65 років 7–8%.

Всесвітньою організацією охорони здоров’я цукровий діабет визначений як епідемія особливого неінфекційного захворювання, котра настільки стрімко поширюється нашою планетою і набуває таких масштабів, що ВООЗ прийняла низку нормативних актів (Сент-Вінсентська декларація, 1989 р., Веймарська ініціатива, 1997 р. та ін.), скерованих на боротьбу з цим винятково складним за своєю природою і трагічними наслідками захворюванням.

Складність проблеми визначає не лише широке розповсюдження, але і швидкий розвиток ускладнень, які спричиняють інвалідність і смерть хворих. Серед інших захворювань ЦД характеризується найбільш ранньою інвалідизацією. У різних країнах товариства сліпих на 60–85% формують хворі на діабет. Приблизно 50% хворих на цукровий діабет І типу помирає від хронічної ниркової недостатності. Серед таких хворих у 2–5 разів частіше діагностується інфаркт міокарда, ніж у популяції того ж віку. Гангрена нижніх кінцівок трапляється у 200 разів частіше, 50–70% усіх ампутацій нижніх кінцівок, не пов'язаних з травматизмом, припадає на хворих діабетом.