Клінічні прояви

Симптоми ендометріозу різноманітні, і серед них нема жодного патогномонічного для цього захворювання. Найчастіше спостерігаються альгодисменорея, диспаревнія (у 26-70 %), хронічний біль у ділянці малого тазу або спині чи відчуття дискомфорту у прямій кишці. Біль може бути різним за характером, постійним або виникати циклічно. Вважають, що характер цієї симптоматики визначається локалізацією ендометриоїдних вогнищ, проте інтенсивність болю рідко корелює з важкістю захворювання.

Типовою скаргою хворих на ендометріоз є безпліддя (безпосередній наслідок таких пошкоджень, як злукова деформація фімбрій, повна ізоляція яєчників периоваріальними зростами, безпосереднє пошкодження тканин яєчників ендометріоїдними кистами, оклюзія фаллопієвих труб (рідко) та ін. Під час лапароскопії у хворих з безпліддям ендометріоз виявляють з частотою 20-40 % (за даними ін. авторів 60 %), в той час як у фертильних жінок з частотою 6-7 % [3,4]. Серед хворих із генітальним ендометріозом встановлено переважання пацієнток з первинним безпліддям (співвідношення первинного безпліддя до вторинного 2:1).

Встановлено, що найчастіше зовнішній генітальний ендометріоз поєднується із запальними захворюваннями додатків (понад 26 %) і міомою матки (25,8 %).

Ендометріоз матки (аденоміоз).

Найчастіша локалізація генітального ендометріозу. Розрізняють ступені прояву аденоміозу:

1. – незначне проникнення ендометрію у товщу м’язової стінки.

2. – ендометрій проникає на глибину ½ міометрію.

3. – ендометрій проростає до серозного покриву.

4. – проростає серозний покрив, поширюється на сусідні органи.

Характерні симптоми аденоміозу: альгоменорея; значні та тривалі менструації; маткові кровотечі стійкі, погано піддаються симптоматичній терапії; після менструації протягом 3-5 і більше днів є темно-коричневі виділення (випорожнення ендометральних порожнин в матку); матка при вузловій формі може мати звичайні розміри з щільними чутливими вузлами, величина і болючість яких зростає в період менструації, при дифузному аденоміозі матка збільшена до 5-8 тиж. вагітності; безпліддя; субфебрильна температура за рахунок всмоктування продуктів крововиливу у вогнищі ендометріозу.

Ендометріоз яєчників.

Займає друге місце серед усіх локалізацій ендометріозу та перше місце у групі зовнішнього ендометріозу.
Розрізняють 4 ступеня ураження (Стрижаков А.Н., 1977):

1. ст. – точкові вкраплення ендометріозу по поверхні яєчника;

2. ст. – киста одного яєчника діаметром 5 см і менше;

3. ст. – двобічні кисти діаметром понад 5 см, значний злуковий процес, невеликі ендометріоїдні гетеротопії на серозному покриві органів малого тазу;

4. ст. – двобічні кисти великих розмірів з поширенням процесу на сусідні органи, розповсюджений злуковий процес.

Ендометріоз яєчників певний час перебігає безсимптомно. Коли починається мікроперфорація камер і втягнення в процес очеревини, у хворих з’являються болі, інтенсивність котрих зростає під час менструації.

Ендометріоз яєчників відіграє значну роль в генералізації процесу. Майже завжди ураження кишківника починається з яєчника в результаті інфільтративного росту чи потрапляння вмісту кисти на стінки кишки. Аналогічно може розвиватися позадушийковий ендометріоз та ураження діафрагми з перфорацією в бік плевральної порожнини. За даними різних авторів, малігнізація ендометріоїдної кисти становить 9-24 %, при цьому настання менопаузи не попереджує можливої малігнізації.

Ретроцервікальний ендометріоз.

За частотою займає третє місце після ураження матки та яєчників.

Основна скарга – це тупі, ниючі болі в глибині тазу, попереково-крижовій області, які значно посилюються напередодні та під час менструації та іррадіюють в пряму кишку, а також диспаревнія.

Глибокий інфільтруючий ендометріоз в області Дугласового простору чи крижово-маткових зв’язок спричинює різкі болі, іррадіюючі в піхву, пряму кишку, промежину, стегна, характерні болі при дефекації і в положенні сидячи. Поверхневі фіброзні зрости, які оточують старі пошкодження очеревини, зумовлюють дифузні постійні болі, котрі іррадіюють в поперекову область або в стегна. Свіжі поверхневі пошкодження без фіброзних зростів звичайно спричинюють дисменорею.

У пацієнток з перитонеальним ендометріозом привертає увагу часта соматична патологія (переважно ЛОР-органів та ШКТ), висока частота рецидивуючої герпетичної інфекції (понад 70 %) та обтяжений алергологічний анамнез (у кожної третьої хворої з ендометріозом).