Організація-розробник:
Український інститут громадського здоров’я МОЗ України

Укладачі:
Нагорна А.М.,
Варивончик Д.В.,
Лан А.С.

The main institute-elaborator:
Ukrainian Institute of Public Health

Compliers:
Nagorna A.M., Varyvonchyk D.V., Lan A.S.

Поширеність ВІЛ/СНІДу в Україні є найбільшою медико-соціальною проблемою, від вирішення якої залежить існування української нації в майбутньому. Поширеність ВІЛ/СНІДу в Україні характеризується переважною вразливістю молоді (15-28 років). Серед усіх ВІЛ-інфікованих протягом 1995-2000 років спостерігається високий відсоток підлітків: 2,2-4,4%, що значно перевищує аналогічні показники в державах Західної Європи (0,5-0,7%). Єдиним засобом профілактики ВІЛ/СНІДу  на сьогодні залишається неспецифічна, тобто медико-соціальна профілактика, метою якої є запобігання ВІЛ-інфікування підлітків, і яка грунтується на таких принципах:

• підвищення рівню профілактичних знань та вмінь серед підлітків;

• зменшення соціально-психологічних факторів’ які формують поведінку високого ризику ВІЛ-інфікування;

• прфілактика виникнення, лікування та реабілітація у підлітків захворювань, які сприяють інфікуванню ВІЛ (захворювань,що передаються статевим шляхом; наркотичної залежності тощо).

Комплексна система медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування містить в собі три етапи:

• перший етап – не диференційований за соціальними групами та особистим ризиком ВІЛ-інфікування підлітків;

• другий етап - диференційований за соціальними групами підлітків (за місцем навчання);

• третій етап - диференційований за особистим ризиком інфікування ВІЛ підлітків (без ризику, із статевим та парентеральним ризиками).

Кожний етап комплексної системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків реалізується на спеціалізованих рівнях профілактичної роботи з залученням висококваліфікованих фахівців: профілактичної освіти, соціально-психологічної допомоги, медичної допомоги. Координаторами комплексної системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків можуть виступати республіканський (обласний, міський) центри з профілактики та боротьби зі СНІДом чи санітарно-епідеміологічні станції (відділи особливо небезпечних інфекцій та СНІДу).

В Рекомендаціях докладно висвітлені програми профілактичної рооти з підлітками відповідно кожному з означених вище етапів. Реалізація  даних прграм передбачається здійснювати силами фахівців загальноосвітніх учбових закладів та соціальних служб (вчителями-біологами або вчителями-валеологами, психологами навчальних закладів, шкільними лікарями-педіатрами або лікарями-валеологами). Підкреслено особливості медико-соціальної профілактики серед підлітків, які мають статевий або парентеральний ризик ВІЛ-інфікування. Для визначення особистого ризику ВІЛ-інфікування на всіх етапах комплексної системи медико-соціальної профілактики рекомендується використовувати розроблений авторами “Підлітковий експрес-опитувальник визначення ризику ВІЛ-інфікування”. Означена анкета а також алгоритм обробки результатів та шкала особистого ризику ВІЛ-інфікування наведені в Рекомендаціях.

Необхідність видавання даних методичних рекомендацій визначається потребою вдосконалення існуючої профілактичної допомоги, яка надається підліткам в Україні з тань ВІЛ/СНІДу та широкого впровадження сучасних стратегічних напрямків профілактики, таких як: “рівний – рівному”, “відстрочення початку статевого життя” (для статево неактивних підлітків), “безпечного сексу” (для статево активних підлітків), “зниження шкоди” (для наркозалежних підлітків), інтеграції та вдосконалення профілактичної освіти, соціально-психологічної допомоги, медичної допомоги.

Етодичні рекомендації розраховані на спеціалістів центрів здоров’я, центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом, відділів особливо небезпечних інфекцій та СНІДу санітарно-епідемічних станцій, лікарів спеціалізованих лікувально-профілактичних установ (жіночих консультацій, шкіряно-венерологічних та наркологічних диспансерів), лікарів широкого профілю, організаторів охорони здоров’я. Ці методичні рекомендації також можуть стати в пригоді працівникам освіти та соціальної служби молоді. Методичні рекомендації на цю тему видаються вперше.