Організація-розробник:
Українська медична стоматологічна академія

Укладачі:
Дубинська Г.М.,
Ізюмська О.М.,
Козюк П.М.,
Богініч Л.Ф.,
Войтенко Л.Л.,
Волошина Л.Г.

The main institute-elaborator:
Ukrainian Medical Stomatology Academy

Compliers:
Dubynska G.M.,
Izyumska O.M.,
Kozyuk P.M.,
Boginich L.F.,
Voitenko L.L.,
Voloshina L.G.

Актуальність проблеми токсоплазмозу визначається широким розповсюдженням інвазії токсоплазмами серед населення, переважно безсимптомним перебігом токсоплазмозу у вагітних з несприятливими наслідками для плоду, розвитком тяжких маніфестних форм у пацієнтів з імуносупресією. Основним джерелом інвазії є молода кішка, яка виділяє у зовнішнє середовище до 1,5 млрд. ооцист за 2-3 тижні хвороби. Хвора людина при будь-якій формі токсоплазмозу не заразна для оточуючих. Виключення складає лише вагітна жінка з гострим токсоплазмозом, яка може внутрішньоутробно  інфікувати плід, та в ряді випадків – донори крові і тканин. Існує 4 шляхи зараження токсоплазмозом:

• пероральний (97% усіх випадків зараження);

• перкутанний (1% - при пораненні шкіри або слизових оболонок);

• трансплацентарний (1% - при виникненні в жінки під час вагітності паразитемії);

• гемотрансфузійний та трансплацентарний (1%, який реалізується при переливанні крові та трансплантації органів).

Інфікованість токсоплазмами широко оширена в усіх країнах світу і коливається від 5-10 до 50-80% залежно від віку, національних особливостей, санітарно-гігієнічного рівня населення. За даними літератури в країнах СНД інфіковано близько 30% населення, а загальна кількість інфікованих у світі складає не менше 500 млн. Методичні рекомендації містять узагальнюючі сучасні дані щодо патогенезу токсоплазмозу; класифікації захворювання за МКХ-10 та за О.П.Казанцевим (1985 р.) Розглянуто особливості клінічних форм та клінічного перебігу набутих форм хвороби у іммунокомпетентних та імуносупресованих осіб, а також у вагітних та новонароджених. Окремий розділ присвячено проблемам клінічних проявів вродженого токсоплазмозу, який є наслідком трансплацентарної передачі збудника плоду від вперше (гостро) інфікованої під час вагітності або за 6 міс. До неї імунокомпетентної матері. Від матері із скомпроментованою імунною системою токсоплазмоз може передаватись як при гострій інфекції, так і при реактивації хронічної інфекції. Ризик інфікування плоду та тяжкість вродженого токсоплазмозу не залежить від клінічної форми токсоплазмозу (маніфестна чи безсимптомна), яка перенесла вагітна, а визначається терміном інфікування жінки. Частота інфікування плода при захворюванні матері в 1-му триместрі складає 15-20%, у 2-му – 50-54%, у 3-му – до64%, тобто ризик інфікування плода зростає із строком гестації. Але первинне інфікування вагітної ніколи не призводить до 100% передачі збудника плоду і народження здорової дитини можливе. Найбільш небезпечним є зараження плоду в 1-му триместрі вагітності. В цьому випадку народжується дитина з хронічним вродженим токсоплазмозом з тяжкими органними ураженнями у вигляді гідроцефалії (мікроцефалії), хоріоретиніта, мікрофтальму, кальцинатів у головному мозку, що ведуть до глибокої інвалідності чи смерті дитини в перші дні, або на першому році життя. В Рекомендаціях докладно охарактеризовані методи діагностики токсоплазмозу (паразитологічний, серологічний, алергологічний, виявлення ДНК токсоплазм за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) тощо). Зокрема у вагітних згідно рекомендацій ВООЗ первинне обстеження на токсоплазмоз вагітних починається з виявлення специфічних антитіл класу Ig G. Жінки дітородного віку з негативними результатами серологічних досліджень мають бути віднесені до групи “ризику” і підлягають обов’язковому обстеженню 1 раз у триместр, тому що можуть інфікуватися в період вагітності. У разі виявлення у вагітних антитіл класу Ig G у межах 6-200 МО/мл без їх достовірної динаміки, при відсутності антитіл класу Ig М, клінічної симптоматики, особи вважаються практично здоровими і надалі обстежуються тільки при появі відповідних скарг. Результати визначення специфічних антитіл класу Ig G на рівні 200 МО/мл і вище можуть свідчити про загострення хронічного токсоплазмозу, або про гострий токсоплазмоз. Рекомендовані ВООЗ алгоритми комплексної діагностики токсоплазмозу у вагітних наведено в Рекомендаціях. В роботі також подано дані щодо загальних принципів лікування токсоплазмозу, а також терапії його окремих клінічних форм у вищеозначених контингентів населення. Так, наприклад, за рекомендацією авторів. Усі інфіковані новонароджені, незалежно від наявності  клінічних проявів вродженого токсоплазмозу, підлягають проведенню специфічної терапії протягом 1 року. Лікування дитини починають з моменту народження або встановлення діагнозу токсоплазмозу. Призначають піреметамін у дозі насичення 2мг/кг на добу в 2 прийоми (максимальна доза 50 мг на добу) протягом 2 днів, а далі у підтримуючій дозі 1 мг/кг 1 раз на добу (максимальна доза 25 мг на добу). Сульфадіазин або трисульфапіримідин призначають паралельно з піриметаміном у дозі 100 мг/кг на добу в 2 прийоми. Протягом усього курсу лікування обов’язково призначають лейковорин у дозі 5-20 мг 3 рази на тиждень (під контролем гемограми), а також ще 1-2 тижні додатково після закінчення лікування піриметаміном. За більш докладною інформацією звертатись до авторів або “Рекомендацій”. Останні розраховані на інфекціоністів, акушерів-гінекологів, педіатрів, терапевтів, невропатологів, офтальмологів, лікарів загальної практики/сімейної медицини, студентів та інтернів вищих навчальних медичних закладів.