Мануальна терапія — ефективний метод у руках лікаря-фахівця

Статья из спецраздела: БОЛЕЗНИ СУСТАВОВ И ПОЗВОНОЧНИКА

Вітчизняна медицина нарешті визнала мануальну терапію як один з ефективних методів лікування патологій хребта й похідних захворювань. Але у нас бракує спеціалістів цього напрямку. Адже хіропрактики, звані в народі костоправами, хоча й вийшли "із підпілля", проте не мають медичної освіти і лікують інтуїтивно, наосліп, а це не зовсім безпечно. Оскільки методи нетрадиційної медицини сьогодні користуються неабиякою популярністю серед людей, дехто із сучасників вирішив заробити на цьому грошей — начитавшись спеціальної літератури, із учорашнього масажиста (трапляється, з інженера чи сантехніка) перекваліфікувався на мануального терапевта. Останнім часом кабінети мануальної терапії відкриваються при перукарнях, салонах краси, фітнес-центрах, Мануальна терапія — ефективний метод у руках лікаря-фахівця - изображение №1навіть житлово-експлуатаційних дільницях, більшість з них діють нелегально, бо там працюють особи без офіційного дозволу МОЗ України. А в медичних закладах таких кабінетів обмаль, тому нерідко у стаціонари госпіталізуються хворі з тяжкими ускладненнями після некваліфікованого застосування мануальної терапії.

В Інституті травматології та ортопедії АМНУ займаються вивченням, розробкою й упровадженням методу в лікарську практику на науковій основі. Про це наша розмова з професором Георгієм Гайком, директором інституту, і мануальним терапевтом Олегом Пилипенком.

— Георгію Васильовичу, ваш інститут виводить мануальну терапію "в люди" — в офіційну медицину. Ви наголошуєте, що нетрадиційними методами повинен володіти спеціаліст. Кого маєте на увазі: народну цілительку, яка знання й уміння отримала з молоком матері, чи лікаря-професіонала?

Георгій Гайко:
— У ролі мануального терапевта бачимо тільки лікаря, який пройшов відповідну спеціалізацію в закладах, визначених МОЗ України і має про це свідоцтво. До речі, у підготовленому нами наказі "Про вдосконалення впровадження методів мануальної терапії у практику охорони здоров'я" зазначено, що оволодіти нетрадиційною методикою мають право лише ортопеди-травматологи, невропатологи і нейрохірурги, тобто фахівці, достатньо обізнані з вертебрологією та неврологією. Щоправда, дехто заперечить, бо відомий усім Микола Касян із Полтавщини, від якого веде початок мануальна терапія в Україні, за фахом — санітарний лікар, але допомагає людям. Варто знати, що попри свій талант і славу, Микола Андрійович свого часу пройшов у нашому інституті спеціальні курси з ортопедо-травматологічної патології. Ми не применшуємо його здібностей цілителя, проте для лікування людей таланту замало, потрібні спеціальні знання. Адже мануальний терапевт повинен одночасно бути анатомом, біомеханіком, невропатологом, вертебрологом, нейрохірургом, а також морфологом і рентгенологом. Тому вважаємо медичну освіту (вищу!) обов'язковою. Середній медперсонал (ні фельдшер, ні медсестра, тим паче масажист) не мають права практикувати у цій галузі.

— А як щодо природного обдарування: відомо, що костоправство — складне ремесло, котре в минулому передавалося генетично — із покоління в покоління?

Олег Пилипенко:
— Безумовно, у людини має бути якесь чуття, вірніше — треба мати покликання до мануальної терапії, власне, як і до будь-якого ремесла. А передусім — бажання займатися цією справою, вчитися і вдосконалюватися.

Справжній хіропрактик — той, хто розуміється на ділі (знає, як допомогти, і вміє надати цю допомогу) й володіє системою знань про людський організм, завдяки чому не може нашкодити хворому. А таке поєднання важко передати самим генотипом. Тому вважаю, що дар від Бога не є визначальним у становленні мануального терапевта.

— Розкрийте суть мануальної терапії. Наскільки це поняття відповідає застарілому терміну "костоправство"?

О.П.:`
Мануальна терапія дослівно означає — лікування руками. Але в широкому розумінні останнє поняття охоплює чимало сфер медичної допомоги: масаж, хірургію тощо. Мабуть, через це багато людей, зокрема й лікарів, не мають правильного уявлення про методику. Як доказ — сьогодні у продажу з'явилося безліч книг, присвячених мануальній терапії. Однак про це свідчить тільки назва, а у змісті, хоч як дивно, описуються маніпуляції, котрі мало відрізняються від звичайного масажу, або йдеться про постізометричну релаксацію і подібне. Насправді ж мануальна терапія передбачає комплекс маніпуляцій руками на хребті, суглобах і прилеглих тканинах з метою відновлення біомеханіки (зняття контрактур, блоків тощо). Іншими словами, це лікування органів, здатних рухатися. Устами ж непрофесіоналів, лікар вправляє хребці і все ставить на місце. Таке хибне уявлення, мабуть, і дало початок неграмотному терміну “костоправство”, що не має нічого спільного з діяльністю мануальних терапевтів.

— Мені якось довелося стати свідком сеансу мануальної терапії, здійснюваного цілителькою Марією Гриненко, яка практикує при Асоціації народної медицини України. Жінка лікувала не тільки руками, а й ходила по спині пацієнта. Наскільки виправдані маніпуляції ногами?

О.П.:
— Є люди, які ногами відчувають ліпше, ніж руками. Існують певні методики масажу (зокрема в китайській медицині), котрі здійснюються нижніми кінцівками. Може, для когось зручніше виконувати маніпуляції ногами. Власне людина здатна писати, вишивати за допомогою ніг, проте навіщо вдаватися до цього, якщо є руки. До того ж, переконаний, допомога руками значно якісніша і безпечніша. Адже лікування ногами передбачає навантаження хворої (!) спини всією масою тіла лікаря. Щоб витримати це, пацієнт повинен мати певний запас здоров'я, а є такі випадки, коли доводиться ледь доторкатися руками, аби навіть вагою верхньої частини тіла не тиснути на спину хворого. І якщо стати на таку людину, виникнуть незворотні ускладнення.

— Назвіть показання до застосування мануальної терапії. Якими діагностичними методами треба керуватися, щоб не помилитися, призначаючи лікувальний курс?

Г.Г.:
— Будь-які порушення біомеханіки опорно-рухового апарату, котрі проявляються болем у найнеочікуваніших частинах тіла (ділянці Мануальна терапія — ефективний метод у руках лікаря-фахівця - изображение №2серця, голові), мають слугувати причиною, щоб направити пацієнта до мануального терапевта. Останній за допомогою пальпування здійснює огляд пацієнта. Та іноді цього недостатньо для вибору методики (існує жорстка й м'яка лікувальні техніки), тривалості курсу й дозування процедур.

Тому ми рекомендуємо проводити рентгенологічне, ядерно-магнітне обстеження. Якщо у стані хворого спостерігаються неврологічні прояви, варто порадитися із невропатологом щодо доцільності застосування мануальної терапії.

Ми у наказі подаємо абсолютні показання й протипоказання до проведення лікування цим методом. Мануальна терапія найбільш дієва при патології хребта, переважно остеохондрозі. Але представники різних шкіл цього напрямку сьогодні пропонують лікувати і сколіоз (а наш професор Віталій Фіщенко категорично проти), і генеративно-дистрофічні ураження суглобів, і навіть ДЦП (метод професора Козявкіна).

Мануальна терапія ефективна у будь-якому віці, навіть для дітей, однак система маніпуляцій для кожної вікової категорії особлива.

— Яке місце займає мануальна терапія в основному лікувальному процесі?

О.П.:
— Зазвичай мануальна терапія виступає складовою частиною комплексного лікування, особливо в складних випадках (турбують і хребет, і нервова, і судинна системи). Наприклад, при вертебро-кардіальному синдромі, коли процес задавнений, мануальну терапію доцільно поєднати з рефлексотерапією. Якщо ушкоджено корінець, окрім мануальної, треба призначати медикаментозну терапію і фізпроцедури.

Іноді мануальна терапія виступає єдиним ефективним методом, до того ж, досить одного сеансу, як, скажімо, при легкій формі остеохондрозу, щоб у людини зник біль і з'явилися природні рухи. Тривалість курсу й періодичність залежать від стану пацієнта. Якщо хвороба має прояви на периферії — у патологічний процес залучені м'язи, сухожилля, зв'язки, суглоби, нерви, судини тощо, оптимальна кількість сеансів — 5—7. При гострих станах доцільно проводити сеанс один раз на тиждень.

— Офіційна медицина довго не визнавала мануальної терапії, а тому не застосовувала цих нетрадиційних методів лікування. Чи можна обійтися без них сьогодні?

Г.Г.:
— За 20 років легального існування у вітчизняній медицині мануальна терапія має великі досягнення. Скажімо, ефективне лікування остеохондрозу і його проявів неможливе без застосування цієї методики.

Мануальна терапія активно практикується у світовій медицині, щоправда, на Заході її почали опановувати на років 100 раніше за нас.

В Україні ж сьогодні не вистачає фахівців, мануальною терапією займаються люди, далекі від медицини. Спеціалізовані кабінети повинні організовуватися на базі амбулаторно-поліклінічних відділень обласних, міських та центральних районних лікарень, а не при лазнях і салонах краси. Причому один кабінет — на 100 тисяч населення, ми ж цього не маємо. Наприклад, у Києві діють 11 кабінетів мануальної терапії, де працюють особи, які мають дозвіл МОЗУ, а в столиці мешкає близько трьох мільйонів людей. Сьогодні стан цієї проблеми в Україні детально вивчає відділ реабілітації та функціональної діагностики на чолі з кандидатом медичних наук Іриною Рой.

Відмовлятися від мануальної терапії ми не будемо, оскільки цей метод лікування дає позитивні результати. Наше завдання — зробити мануальну терапію безпечною і сприяти, щоб якісна допомога стала доступною для широких кіл пацієнтів.

Читайте также:

Что такое хорошая осанка?

Боль в спине

Реактивный артрит