Заїкання

Чому ваша дитина заїкається? Чи можливо усунути таку ваду мови і в який термін? Чи передається заїкання по спадковості? Ці та інші запитання неодмінно турбують батьків, у яких діти мають цю проблему.

Заїкання - це такий розлад мови, коли її плавний плин переривається мимовільними повтореннями окремих звуків та складів, а також вимушеними затримками, які виникають внаслідок судом м'язів мовного апарату.

В чому ж причина заїкання?

Мова вважається найбільш пізнім і недавнім здобутком людини в процесі еволюційного розвитку, і тому є найбільш вразливою її функцією. Заїкання вперше виникає в дитини здебільшого в дошкільному або початковому шкільному віці. Мова малюка в цей період знаходиться на стадії формування і становлення, мовні зв'язки в нього ще слабкі, нестійкі, а тому легко можуть піддаватися різним впливам. Заїкання частіше виникає у 4-5 річних дітей, коли їх мовні зв'язки набувають складнішого порядку. Неповноцінність нервової системи може сприяти появі заїкання, але не є його причиною. Для виникнення цієї вади необхідна ще дія надсильного для даної нервової системи подразника. Ним часто стає психотравма, яку викликають переляк, конфліктні ситуації, важкі хвилювання, або тривало нервуюча дія з боку оточуючих (насмішки, постійне незадоволення, погрози). Роль поштовху можуть виконати також інфекційні захворювання, перевтома, неправильне виховання, швидка мова чи, навпаки, затримка мовного розвитку, виправлення ліворукості та інші впливи, які здатні травмувати психіку.

Особливим видом цього розладу мови є заїкання внаслідок наслідування, тобто коли дитина імітує те, що чує. Це часто буває в маленьких дітей, які тривалий час спілкувалися з людьми, які заїкаються. В таких випадках не потрібно занять із логопедом або лікування у психіатра - при правильному педагогічному підході заїкання саме припиняється.

Не потребує втручання спеціаліста заїкання, викликане підвищеним інтелектуальним навантаженням. У цьому випадку воно виникає як би від перенасичення інформацією та перевтоми. При зменшенні кількості інформації ця вада зникає.

Щодо спадкової схильності до заїкання, то тут беруться до уваги, разом із цим, і несприятливі існуючі фактори в родині. В цьому випадку захворювання має явно ендогенний характер.

Лікування необхідно розпочати якомога раніше

Справа в тому, що на початку неврозу, який спричинив заїкання, простіше зруйнувати умовні нервові зв'язки, що тільки утворились і є ще порівняно нестійкими. Але взагалі лікування розпочинати ніколи не пізно. Метою лікування дитини, хворої на заїкання, є усунення неправильної, тобто судомної вимови слів, і вироблення навичок правильної мови, а також ліквідація вторинних психогенних нашарувань і вироблення впевненої мовної поведінки.

Комплексне лікування, яке включає в себе психотерапію, медикаментозні засоби, фізіотерапевтичні процедури та заняття з логопедом, неодмінно дає позитивні результати.

Враховуючи походження даної патології, основною ланкою профілактичної роботи необхідно визнати боротьбу з психічним травматизмом. Вона має здійснюватися по лінії суспільних та індивідуальних профілактичних заходів, що проводяться одночасно лікарями, педагогами і батьками. Дуже важлива індивідуальна профілактика ослабленого організму дитини і зниження тонусу кори головного мозку після травми, захворювань і хвилювань. Особливої уваги потребують до себе діти, у яких спостерігалися несприятливі умови в родині, дитяча нервозність, відставання в загальному і затримка в мовному розвитку, ходьбі або, навпаки, ті малюки, в кого мова була ранньою, швидкою. Часто грубе звертання, погроза, необережний жарт можуть викликати у дитини судомну реакцію, в результаті якої може початися заїкання. Хвилюючі та "страшні" розповіді, залякування перед сном (типу "спи, а то вовк в ліс забере" тощо) здатні викликати сновидіння з ефектом страху, після якого дитина може прокинутись із заїканням. Тому необхідно берегти нервову систему малюка, обмежувати емоційне напруження, уникати конфліктних ситуацій в сім'ї. В період формування мови не можна перевантажувати його читанням великої кількості віршів. Дуже важливо, щоб дитина завжди чула правильну мову.

Отже, заїкання - це не анатомічні зміни в будові певних органів, а лише розлад в їх діяльності, він характерний лабільній нервовій системі і виникає при дії надсильних подразників, заїкання проявляється у кожного своєрідно, ця вада піддається усуненню в результаті систематичного впливу (лікування, виховання, навчання) на нервову систему та психіку дитини.

Галина Продай, лікар-інтерн.

Моя дитина.Просвітницький проект журналу "Здоров'я жінки в Україні"