" „Сіся, сісечка, сісенька ...”
Ці епітети Софійка придумала сама. Софійці 2 роки і 2 місяці. Вона досі смокче сісічку. Вона так і говорить "я смокчу сісічку" і при цьому так посміхається, наче їсть найсмачнішу у Всесвіті Ману небесну. Вона з такою ніжністю ставиться до маминої сісі - вона її цілує, гладить. Вона прикладає до своїх "грудей" ляльок і жирафіка, коли вони "плачуть".

Я розумію, що для неї це дуже-дуже-дуже важливо. Що для неї це - значить бути з мамою. Це не їжа, а можливість поніжитись на ручках у мами, згадати безтурботне дитинство, коли її не змушували витирати за собою калюжі, прибирати іграшки і вдягатись/роздягатись. Це можливість відчути себе в безпеці.

Про імунітет взагалі мовчу - він шалений, це ж науково доведено, що навіть заморожене і розморожене донорське молоко приносить більше користі ніж всілякі вітамінізовані "консистенції".

Це не значить, що я сиджу вдома, нікуди не можу вийти і годую свою Масю молочком весь день. Вона абсолютно нормальна активна дитина, відкрита до спілкування. Її можна залишити на цілий день з бабусею, нянею, сусідкою. Але коли я приходжу - втомлена і роздратована подіями дня - вона ніжно обнімає мене і ми мовчки спілкуємось віддаючи один одному ніжність, яку накопичили за день - вона смокче, а дивлюсь на своє диво-див і відходить відчуття роздратування й болю.

Я зрозуміла, що таке спілкування буквально лікує маму, ще в пологовому будинку. На 2-ий день після пологів у мене жахливо боліла голова, аж поки не принесли Софійку, яка вчепилась в мене як маленька п’явка - голову відпустило за дві хвилини.

Я поки не готова відмовитись від такого спілкування із дочкою. Вона поки не готова відмовитись від такого спілкування із мамою. То хто ж нас може змусити?

Мені довго на власному досвіді довелось вчитись - орієнтуватись необхідно на власні відчуття та реакції дитини. Тепер я впевнена у собі і в своїй дитині. (хоча трапляються ситуації невпевненості, а в кого їх не буває) і вірю, що МИ одночасно дізнаємось коли ж настане час переходити на інший етап спілкування. І перейдемо - разом. Вона на свою сходинку, а я на свою. Адже мама росте разом із дитиною.

З повагою мама - Таня і Софійка