Ендометріоз слід підозрювати у всіх пацієток з синдромом хронічного болю в області малого тазу або з безпліддям. Слід ретельно збирати анамнез, чітко оцінювати клінічні об’єктивні дані та результати додаткових методів дослідження. Остаточний діагноз, однак, встановлюють лише при хірургічному втручанні.

Симптомокомплекс ендометріозу:

  • циклічність прояву захворювання та зв’язок „загострення” з менструацією;

  • значний больовий синдром, особливо напередодні та під час менструації;

  • зміни об’єктивних даних залежно від фаз менструального циклу;

  • відсутність ефекту від протизапальної терапії.

Методи дослідження хворих ендометріозом різної локалізації

Ендометріоз піхвової частини шийки матки

Проста і розширена кольпоскопія, прицільна біопсія, гістологічне дослідження біоптату

Ендометріоз матки

Гістеросальпінгографія (ГСГ), пельвіографія, гістероскопія, окреме діагностичне вишкрябування слизової каналу шийки матки та тіла матки, УЗД

Ендометріоз яєчників

Пельвіографія, УЗД, цитологічне дослідження пунктату з черевної порожнини, лапароскопія, ректороманоскопія, колоноскопія, ФГС, рентгенологічне дослідження шлунково-кишкового тракту, дослідження на СА-125

Ретроцервікальний ендометріоз

Біопсія вогнища ендометріозу піхвовим шляхом, ректороманоскопія з прицільною біопсією, обов’язково ФСГ і рентгенологічне дослідження шлунково-кишкового тракту, визначення титру ХГ, гістологічне дослідження біоптату

Ендометріоз маткових труб

ГСГ, лапароскопія, дослідження на СА-125

„Малі” форми ендометріозу тазових органів

Лапароскопія, біопсія вогнища ендометріозу і гістологічне дослідження біоптату

Ендометріоз піхви

Біопсія вогнища ендометріозу, гістологічне дослідження біоптату, визначення титру ХГ

Пацієнток з ендометріозом, які страждають на безпліддя, доцільно обстежувати на наявність антиспермальних і антифосфоліпідних антитіл (виявлено у 32,6% і 37,5 % хворих відповідно) [3].

Бімануальне дослідження дозволяє оцінити величину матки, її консистенцію, форму, характер поверхні, запідозрити наявність пухлиноподібних утворень в області додатків матки, виявити ущільнення в позадушийковій ділянці та чутливість стінок малого тазу при обстеженні, злуковий процес в малому тазові, отримати цінну диференційно-діагностичну інформацію.

Використання кольпоскопії дозволяє уточнити місце та форму ураження ендометріозом піхвової частини шийки матки та слизової оболонки дистального відділу цервікального каналу. При локалізації ендометріозу в проксимальній частині слизової цервікального каналу цінніші дані дасть цервікоскопія за допомогою фіброгістероскопу.

Рентгенологічна картина при дифузній формі внутрішнього ендометріозу характеризується наявністю „законтурних тіней” різної довжини та форми.

Метод спіральної комп’ютерної томографії (СКТ) дозволяє точно визначити характер патологічного процесу, його локалізацію, взаємозв’язок із сусідніми органами, а також визначити анатомічний стан порожнини малого тазу, зокрема при ендометріоїдних інфільтратах ретроцервікальної зони (79 %), діагностика яких проблематична. При ендометриоїдних кистах яєчників діагностична цінність СКТ значно нижче (більше 60 %).

Найінформативнішим методом з неінвазивних є магнітний резонанс (МР), який дозволяє оцінити стан органів малого тазу, їх структури, що особливо важливо при аденоміозі. Ендометріоз яєчників за допомогою цього метода діагностується в 96 % хворих.

Доступний і широко поширений метод діагностики ендометріозу – ультразвукове дослідження (УЗД). Цей метод не дозволяє виявити поверхневі ендометріоїдні вогнища, але забезпечує надійну діагностику ендометріоїдних кист яєчників (до 95 %). Проте УЗД не є інформативним для діагностики дрібних ендометріоїдних вогнищ та диференціації ендометріом від інших доброякісних і злоякісних захворювань яєчників. При ретроцервікальній локалізації ендометріозу точність правильного визначення навності чи відсутності захворювання становить понад 90 %.

На сьогодні лапароскопія є методом вибору в діагностиці ендометріозу. Її виконують амбулаторно і це дає можливість виявити та оцінити розповсюдженість захворювання. Найчастіше ендометріоїдні вогнища локалізуються в яєчниках, задньому Дугласовому просторі, широкій зв’язці матки, прямій та сигмовидній кишці, сечовому міхурі та термінальному відділі сечоводів (структури перераховано в порядку зменшення частоти локалізації). Ендометріоїдні вогнища мають різний вигляд, тому для діагностики захворювання важливим є досвід ендоскопіста. При діагностиці ендометріозу яєчників лапароскопія забезпечує точність понад 95 %. При локалізації гетеротопій на поверхні очеревини точність діагностики досягає 100 %.

В діагностиці ендометріозу використовують визначення в крові онкоантигенів СА 125, РЕА, СА 19-9. Виявлено, що в сироватці крові у здорових осіб концентрації цих онкомаркерів становлять в середньому 8,3, 13,3 та 1,3 нг/мл відповідно. А при ендометріозі ці показники зростають в середньому в 2-3 рази. Проте підвищення рівня СА125 спостерігається і при міомах, кистах яєчників.

Трапляються випадки, коли діагноз ендометріозу встановлюють тільки на підставі гістологічного дослідження тканин, отриманих шляхом біопсії, а всі інші дані негативні.