Распространенность и первичная заболеваемость взрослого населения Украины за период 1990-2001 гг. // Гл. врач.-2002.-№9.-С.29-31

В 2001 году амбулаторно-поликлиническими учреждениями Украины было зарегистрировано 60584509 заболеваний среди взрослого населения, что составляет 149198,9 на 100 тысяч соответствующего населения. По сравнению с предшествующими периодами показатель вырос: с 1990 г. - на 43,4%; с 1995 г. - на 17,2%; среднегодовой темп прироста за последние 3 года (1999-2001 г.г.) составил 4,2%. Негативная динамика распространенности заболеваний характерна для всех областей Украины.
Высокими темпами продолжает увеличиваться распространенность заболеваний системы кровообращения (на 10,9% в год), в том числе - случаев гипертонической болезни (на 26,4%) и стенокардии (на 17,6%); болезней крови и кроветворных органов (на 6,6% в год); врожденных аномалий (дефектов развития) - на 6,0%; заболеваний мочеполовой системы - на 5,3%; отдельных заболеваний эндокринной системы (узловой зоб, тиреоидит), органов пищеварения (заболевания поджелудочной железы, желчекаменная болезнь, хронический гепатит), болезней глаз и придаточного аппарата (глаукома, катаракта). Позитивная динамика отмечается в классе травм и отравлений (среднегодовой темп снижения 2,7%), уменьшение частоты случаев ревматизма (на 4,4% в год), острого инфаркта миокарда (на 2,9%), инсультов (на 4,5%).
В структуре распространенности заболеваний среди взрослого населения Украины в 2001г. по классам болезней: первое место занимают болезни системы кровообращения - 47174,9 (на 100 тысяч взрослого населения), или 31,6%; на втором месте - болезни органов дыхания 24137,2%ооо (16,2%); на третьем-болезни органов пищеварения- 14307,9%ооо (9,6%); на четвертом - болезни костно-мышечной системы - 9175,3%ооо или 6,2%.
Уровень первичной заболеваемости взрослого населения Украины в 2001 г. (55726,8%ооо) вырос по сравнению с 1990 г. (49891,1%ооо) на 11,7%; с 1995 г. (52795,3%ооо) - на 5,6%; среднегодовой темп прироста за последние три года (1999-2001 г.г.) составил 1,2%.
Негативная динамика уровня первичной заболеваемости в Украине сохраняется в классе болезней системы кровообращения (средний рост на 11,0% в год), в том числе случаев стенокардии (на 20,7%) и гипертонической болезни (на 14,9% в год); болезней глаз и придаточного аппарата (на 22,4% в год); врожденных дефектов (на 5,1%); заболеваний мочеполовой системы (на 4,5%); отдельных заболеваний системы пищеварения (болезни поджелудочной железы, язва желудка и 12-перстной кишки), системы органов дыхания (бронхиальная астма), эндокринной системы (узловой зоб, сахарный диабет). Положительная динамика первичной заболеваемости взрослого населения Украины отмечена в классе травм и отравлений (снижение на 2,9% в год), болезней органов дыхания (на 1,7%).
В структуре заболеваемости взрослого населения Украины по классам болезней: первое место занимают болезни органов дыхания -18458,4 на 100 тыс. взрослого населения, или 33,1%; второе - болезни системы кровообращения -5712,7%ооо (10,3%); на третьем месте - болезни мочеполовой системы - 4609%ооо (8,3%); на четвертом - травмы и отравления - 4597,6%ооо (8,3%).

Беспалько В.В. Современное состояние проблемы наркомании в Украине и странах СНГ (аналитический обзор) // Вісн. соц.гігієни та організ. охорони здоров'я.-2002.-№1.-С.86-89

Представлен анализ состояния употребления наркотических и психотропных средств в Украине и некоторых странах СНГ (по данным литературы). Дана сравнительная характеристика уровня потребления наркотических средств в отдельных регионах Украины. Большое внимание уделено потреблению наркотических средств в Российской Федерации, наркорынок которой имеет приоритетное влияние на Украину. Приведены также цифры распространения наркомании в странах Закавказья, Средней Азии, некоторые аспекты борьбы с ней.

Бобильова О.О., Мухарська Л.М. Епідемічна ситуація з особливо небезпечних інфекцій в Україні за останнє десятиліття //Інфекційні хвороби. -2002. -№1. -С.5-12.

Проаналізовано епідемічну ситуацію стосовно ВІЛ-інфекції/СНІД, туберкульозу, холери, лептоспірозу, сибірки, туляремії, сказу, бруцельозу, рикетсіозів, арбовірусних інфекцій та іксодових кліщових бореліозів.

Громадське здоров'я в Україні. Деякі статистичні показники за 2000 рік // Здоров'я України.- 2002.- №2.- С.8-9

Представлена офіційна статистична інформація про здоров'я населення і діяльність закладів охорони здоров'я за 2000 рік: демографічні дані, показники захворюваності та інвалідності населення України; здоров'я населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи; економічний та кадровий потенціал галузі; дані про мережу закладів охорони здоров'я та результати їхньої діяльності, виробництво лікарських засобів підприємствами України, та забезпечення ними населення; стан санітарного й епідемічного благополуччя; інформація про формування здорового способу життя.

Гурина Н.А. Норвегия. Люди. Здравоохранение // Рос. сем. врач.-2002.-№3.-С.24-28

В статье приведены некоторые демографические и медико-статистические характеристики населения, описаны система здравоохранения Норвегии и принципы ее финансирования. Освещена структура формирования бюджета и его особенности. Особое внимание уделено описанию принципов работы первичного звена здравоохранения.
Перечислены проблемы системы здравоохранения Норвегии: отсутствие незамедлительного доступа к стационарной помощи для всех пациентов, ограниченное право выбора лечебного учреждения, проблемы с перераспределением ресурсов между регионами и экономической эффективности того или иного метода лечения, растущие расходы на медицинское обслуживание. Все руководящие структуры системы здравоохранения страны занимаются их решением.

Гутнєв О.Л. Хвороби, що передаються статевим шляхом: захворюваність в Україні //Дерматологія та венерологія. -2002. -№1. -С.55-57.

Розглянуто проблеми захворюваності хворобами, що передаються статевим шляхом, в Україні в цілому та в окремих регіонах за 1930-2000 рр.

Евланова В. Что ожидает наших детей? // Мед. газета.-2002.- № 90. -С.4

Дана статистика заболеваемости детей в Российской Федерации. Указаны пути улучшения ситуации. Подчеркнуто, что состояние здоровья детей можно охарактеризовать тремя составляющими - рост числа хронических болезней, очень высокая частота психических расстройств и ранние нарушения становления репродуктивной способности у девочек.

Зюков О., Губарь И. Онкологическая ситуация в Украине за период 1990-2001 гг. // Гл. врач. - 2002. - №11. - С.20-22

Выполнен анализ на основании данных "Довідника Центру медичної статистики МОЗ України, Київ, 2000, 2001"; базы данных "Ukraine. Health and Health Service Indicators", 2002.

Іпатов А.В. Оцінка здоров'я населення України і вивчення основних причин потенційних втрат життя // Гл. врач.-2002.-№3.-С.13-18

За даними сумісного дослідження Світового банку і ВООЗ, виконаного у 1993 році, більшу частку глобального тягаря хвороб в показниках (DALI) ДАЛІ складають втрати через передчасну смерть (роки потенційно втраченого життя - РПВЖ): у країнах, що розвиваються, 67%, у країнах зі сформованою ринковою економікою та колишніх соціалістичних країнах декілька менше - 55%.
Проведене автором вивчення глобального тягаря хвороб в Україні у 1997-1998рр. показало, що через передчасну смерть у 1998 році було втрачено 6,09 млн. доларів. Майже 2/3 незворотних втрат (63,5%) припадає на міське населення. Питома вага втрат сільського населення становить 36,5%, що трохи більше за частку цієї групи у загальній структурі населення України (32,4%). Потенційні втрати у чоловіків у 1,5 рази більші, ніж у жінок, хоча жіноча частка населення переважає і становить 53,5%. Тенденція до зменшення смертності, що спостерігається у останні роки, призвела до деякого скорочення втрат -досить рівномірного в поселеннях різного типу і в різних статевих групах (в порівнянні з 1997 роком на 5,8-6,5%). Найбільша частка втрат через передчасну смерть припадає на вікову групу 15-64 роки - 63,5%, 30,2% приходиться на осіб старшого віку (старше 65 років), 6,3% - на дітей віком 0-14 років.

Каганов С.Ю. Розинова Н.Н.. Богорад А.Е. Болезни легких в свете Международной статистической классификации болезней Х пересмотра // Рос.вестн.перенат. и педиатрии - 2002.-№2.- С.6-9.

Болезни органов дыхания у детей представляют крупную проблему современной педиатрии. В статье рассмотрены различные формы бронхолегочной патологии в свете Международной статистической классификации болезней и проблем, связанных со здоровьем, Х пересмотра.
Отмечено, что в современных условиях нозологический диагноз в клинической медицине должен формулироваться в соответствии с положениями МКБ. Хотя построение клинического диагноза является творчеством врача, следует соблюдать принцип кодирования и построения по МКБ-Х. Ориентированная на точную диагностику МКБ-Х важна не только для специалистов по статистике и организации здравоохранения, но и для представителей практически всех клинических специальностей. При этом внедрение этой классификации предполагает обеспечение международной сопоставимости данных об основных характеристиках здоровья населения. Вместе с тем следует постоянно помнить слова одного из классиков отечественной педиатрии проф. А.А. Киселя о том, что классификация есть нечто очень подвижное и неустойчивое и должна постоянно меняться под влиянием господствующих взглядов.

Коренев Я. М. и др. Состояние здоровья и пригодность юношей к службе в армии //Лікарська справа. -2002.-№2.-С.134-137

Большую тревогу вызывает тот факт, что в последнее десятилетие здоровье подростков неуклонно ухудшается. Так, в 1996 г. по сравнению с 1991 г. заболеваемость среди юношей Украины возросла на 27,6% и составила 10 745 на 10 000 подростков. Обусловлено это увеличением не только наиболее распространенных заболеваний (костно-мышечной системы - в 2,1 раза, пищеварительного канала, нервной системы и органов чувств - в 1,6 раза, психических расстройств - в 1,2 раза), но и занимающих небольшой удельный вес в структуре всех болезней (заболеваний крови, кроветворных органов - в 3,2 раза, новообразований - в 2,1 раза, врожденных аномалий - в 1,8 раза). Это отрицательно влияет на будущее здоровье нации.
С целью анализа причин непригодности юношей к службе в армии авторами изучены результаты медицинского освидетельствования 5054 юношей при приписке к призывным участкам и 15 140 призывников, состоящих на учете в военных комиссариатах Харькова. Использованы также данные медицинского освидетельствования из 1369 личных дел призывников, признанных медицинскими комиссиями РВК не пригодными к службе в армии. Также использовались данные о состоянии здоровья призывников в детском возрасте, медицинские заключения об их здоровье при переходе 15-летних в подростковую службу, результаты приписки, призыв, акты экспертизы медицинских учреждений и заключение медицинских комиссий областного военного комиссариата.
Структуру распространенности заболеваний, причины непригодности к службе в армии определяли согласно Международной классификации болезней, травм и причин смерти 9-го пересмотра 1980 г. Анализ медико-статистических данных, отражающих результаты приписки в четырех РВК Харькова, позволил установить, что уровень пригодности к строевой службе составил 75,3%. Не пригодных к воинской службе в мирное время и ограниченно пригодных в военное время оказалось 10,1%, нуждающихся в оздоровлении - 13,9%, снятых с воинского учета по состоянию здоровья - 0,7%. По данным приписки, наибольший удельный вес не пригодных к службе в армии в мирное время составляют юноши с заболеваниями органов пищеварения (24,1%), костно-мышечной системы и соединительной ткани (24,0%), травмами (10,9).
Изучение 1369 личных дел призывников в трех РВК Харькова, признанных не пригодными к службе в армии по состоянию здоровья, позволило определить, что в структуре причин непригодности к службе в армии в мирное время первое место занимают психические расстройства (22%), второе - травмы и отравления (18,5%), третье - болезни нервной системы и органов чувств (14,5%), четвертое - болезни костно-мышечной системы и соединительной ткани (13,3%), пятое - болезни органов пищеварения (8,6%), шестое - болезни органов дыхания (5,1%), седьмое - врожденные аномалии (4,3%), восьмое - болезни мочеполовой системы (4,1%), девятое - болезни органов кровообращения (3,9%), десятое - болезни кожи и подкожной основы (2,5%).
Среди причин снятия с воинского учета по состоянию здоровья первое место занимают психические расстройства - 40,9% (наиболее частые заболевания в этом классе: умственная отсталость - 55% и шизофрения - 33,3%), второе - болезни нервной системы и органов чувств - 31,2%. Более половины юношей (57,1%) с заболеваниями этого класса были инвалидами с детства по поводу церебрального паралича, 21,4% - юноши с высокой степенью миопии. Третье место по частоте (6,8%) занимали болезни эндокринной системы и расстройства питания (в основном сахарный диабет), четвертое - новообразования (4,6%) и врожденные аномалии (4,6%), пятое - травмы (2,3%).
Приведенные данные имеют важное практическое значение для организаторов здравоохранения и работников военных комиссариатов, т.к. они могут быть использованы при анализе причин непригодности юношей к службе в армии в каждом конкретном регионе.

Лехан В.М., Зюков О.Л., Дячук Д.Д. Демографічна та онкологічна ситуація в Україні і Херсонській області // Медичні перспективи.-2002.-№3.-С.113-117

Аналіз демографічної ситуації дозволив авторам зробити висновки:
В Україні і Херсонській області продовжуються процеси "постаріння" населення, зниження показників народжуваності, росту загальних показників смертності, переважання у структурі старших вікових груп жіночого населення.
Динаміка смертності населення України за період 1990-2000 р.р. має тенденцію до збільшення загальних показників смертності як у чоловіків, так і у жінок, особливо від хвороб системи кровообігу. Зберігаються високі рівні смертності населення у працездатному віці, особливо серед чоловіків. Причиною смерті осіб у цьому віці є хвороби системи кровообігу, травми і отруєння, новоутворення; у осіб старшого та похилого віку - хвороби системи кровообігу, новоутворення, хвороби органів дихання. Питома вага смерті від онкологічних хвороб за період 1990-2000 р.р. знизилась, але новоутворення продовжують посідати друге місце у структурі причин смерті всього населення України.
Протягом 11-річного періоду в Україні продовжується зростання захворюваності населення, особливо на хвороби системи кровообігу. Цей процес, пов'язаний із загальним "постарінням" населення, призводить до росту хронічних захворювань, зокрема системи кровообігу, травлення, ендокринної системи серед осіб старшого та похилого віку.
Онкологічна захворюваність населення країни і регіону має тенденцію до зростання загального рівня поширеності злоякісних новоутворень, в основному через природний процес "постаріння" населення, стабілізації щорічної кількості хворих із діагнозом, що встановлений уперше. У структурі захворюваності населення переважають рак трахеї, бронхів і легенів, молочної залози, шкіри, шлунка, тіла матки, передміхурової залози. Залишаються високими показники питомої ваги злоякісних новоутворень, виявлених у III і IV стадії, особливо при локалізаціях у ротовій порожнині і глотці, у шлунку, легенях, яєчниках.
За період 1990-2000 р.р. збільшились рівні смертності від злоякісних новоутворень гортані, меланоми шкіри, передміхурової і щитовидної залоз, злоякісних лімфом і лейкемій, молочної залози і жіночих статевих органів. У померлих чоловіків найбільш поширеними локалізаціями злоякісних новоутворень є трахеї, бронхи і легені, шлунок, губа, ротова порожнина і глотка, ободова і пряма кишки; у жінок - молочна залоза, шлунок, ободова кишка, яєчники, легені. Зберігаються високі рівні дорічної летальності при раку стравоходу, шлунка, трахеї, бронхів і легенів, ротової порожнини і глотки.

Лугай М.І., Дорогий А.П. Захворюваність і смертність від хвороб системи кровообігу в Україні // Нова медицина.- 2002.- №3.- С.18-21

У структурі захворюваності хвороби системи кровообігу (ХСК) посідали (2001 рік) перше місце та складали 25,9 %, в той час як хвороби органів дихання - 22,7 %, травлення - 9,2 %, кістково-м'язової системи та сполучної тканини - 5,7%, травми та отруєння - 3,2%, новоутворення - 2,0%. Фактично, кожний четвертий пацієнт у країні має серцево-судинну патологію. Щодо структури первинної захворюваності, ХСК поступаються місцем лише хворобам органів дихання (7,2 і 42,8 % відповідно), для травм та отруєнь названий показник становить 6,7 %, для хвороб кістково-м'язової системи - 4,8 %.
Далі вказані причини зростання поширеності ХСК серед населення, наданий аналіз структури смертності населення від ХСК.
Підкреслюється, що важливим показником діяльності кардіологічної служби є структура та динаміка показників смертності населення за окремими нозологічними одиницями. Серед них найважливішою є ІХС. За статистичними даними в Україні основною причиною смерті при ІХС, навіть у працездатному віці, є так званий кардіосклероз. Питома вага смертності від гострого інфаркту міокарда становить 3,4% серед всього населення та 8,2% - серед працездатного.

Медведовська Н.В. Методичні основи побудови узагальнюючого статистичного показника (огляд літератури) // Вісник соц. гіг. та організ. охорони здоров'я України. - 2002. - №3. - С.31-34

Представлений аналіз сучасних наукових вітчизняних і зарубіжних публікацій по організації і перспективам подальшого впровадження методу комплексної рейтингової оцінки в практичну охорону здоров'я.
Підкреслено, що в Україні на сьогодні немає єдиних методик аналізу фінансово-економічної діяльності медичних закладів, узгоджених з Міжнародною системою стандартів, відсутні також типові універсальні методи обробки та інтерпретації емпіричних числових даних. В основному при оцінці методом рейтингу орієнтуються на лінійні моделі без обгрунтування умов їх застосування. Крім того, ігноруються показники динаміки обраної діяльності. У зв'язку з цим відсутні і принципи побудови рейтингів.
Надано перелік основних етапів обчислення рейтингу: 1. Підготовка первинних даних (формування бази даних, системи показників або переліку значень, за якими при потребі збиратиметься інформація); 2. Обробка первинних даних (з використанням статистичного та інших методів аналізу); 3. Визначення узагальнюючого статистичного показника (рейтингу).
Кожен показник може мати різну значущість, тому необхідно, на думку автора, виділити загальні однорідні групи медичних закладів, до яких допустиме застосування однотипних методик аналізу діяльності. Система показників при необхідності може бути скорочена чи збільшена. Кожен із показників є точковою оцінкою.
Також при формуванні бази даних для визначення узагальнюючого статистичного показника важливо забезпечити інформаційне однакове спрямування показників. Для цього їх поділяють на стимулятори і дестимулятори. Зв'язок між узагальнюючим статистичним показником (УСП) і показником-стимулятором - прямий, а між УСП і показником-дестимулятором - обернений.
Порівняння показників у сукупностях, що відрізняються за своєю структурою, потребує їх стандартизації, тобто поправки, за умови, що структура сукупності буде зведена до єдиного стандарту. Доведено, що, якщо ознаки підлягають відповідним процедурам стандартизації, то ефективність такого перетворення значно зростає.
Головним завданням стандартизації є приведення показників до спільної основи за умови збереження співвідношення між ними. Таким чином, величини стають безвимірними. В різні роки були запропоновані різні способи стандартизації, що обираються залежно від природи показників та змісту дослідження, яке проводиться. Основні з них: стандартизація на основі відхилень; на основі відношень; на основі рангів.
Після проведеної стандартизації відбувається агрегування суми стандартизованих показників. Спосіб агрегування змінюється і коригується залежно від мети дослідження і змісту первинних даних. Автор згадує ряд детермінованих методів одержання рейтингової оцінки: метод сум, метод коефіцієнтів, метод суми місць, метод відстаней.
Відмічається, що існує залежність процедури агрегування стандартизованих даних від обраної процедури стандартизації. На основі цього проведена класифікація методів агрегування, яка дозволяє адаптувати їх до конкретних умов проведення соціально-економічних досліджень з використанням узагальнюючого статистичного показника (рейтингу). В результаті досліджувані об'єкти (медичні заклади, регіони України тощо) можуть бути розділені на: приоритетні, з достатньо високим, середнім, низьким рівнем розвитку охорони здоров'я.

О мерах по улучшению охраны здоровья детей в Российской Федерации // Вопр. экон. и управл. для руководителей здравоохранения.-2002.-№3.-С.54-58

За последние годы произошло значительное снижение доли здоровых детей. Их число в разных регионах колеблется от 4 % до 10 %. Не более 30% новорожденных можно считать здоровыми. Ежегодно растет число детей, рождающихся с низкой массой тела.
Продолжают ухудшаться показатели заболеваемости практически по всем классам болезней и всем возрастным группам детей. За последние 5 лет заболеваемость детей в возрасте до 14 лет увеличилась на 24,4%, детей подросткового возраста - на 31,4%. За этот период наиболее значительно возросла частота болезней эндокринной системы, врождённых аномалий, психических расстройств, болезней опорно-двигательного аппарата, органов пищеварения. Темпы прироста хронической патологии наиболее высоки среди подростков 15-18 лет - в 1,5-2 раза выше, чем среди детей более младших возрастных групп.
Наиболее выраженный рост заболеваемости отмечается среди детей в возрасте от 7 до 18 лет, совпадающем с периодом школьного обучения. Так, за период школьного обучения число детей, имеющих хронические заболевания увеличивается на 20%.
Негативная динамика состояния здоровья особенно выражена при обучении детей в учреждениях с повышенным уровнем образования (гимназии, лицеи и др.) - за период обучения заболеваемость увеличивается на 74,4%.
Растет инвалидность во всех возрастных группах детей. В структуре причин детской инвалидности первое место принадлежит болезням нервной системы и органов чувств, второе - психическим расстройствам, третье - врожденным аномалиям развития. Эти три класса заболеваний составляют почти 70% причин и определяют структуру детской инвалидности в Российской Федерации. Негативные сдвиги в состоянии здоровья детей привели к неблагоприятным медико-социальным последствиям - ограничению в выборе профессии по состоянию здоровья (у 20-50% подростков), снижению годности к службе в армии (у 35% юношей). В структуре заболеваний, являющихся причиной негодности юношей к военной службе ведущие места занимают психические расстройства (34%), патология органов пищеварения (18%), органа зрения (10%), костно-мышечной и соединительной ткани (9%). Каждый пятый подросток имеет заболевания, ограничивающие возможность реализации в будущем их репродуктивных возможностей.
Анализ причины смерти детей дошкольного и школьного возрастов показывает, что уже в возрасте 5-9 лет ведущими (69%) являются травмы, отравления, убийства, самоубийства и другие внешние причины (31 на 100000 детей данного возраста). В структуре причин смерти детей подросткового возраста внешние причины составляют уже 84%.
Ухудшается состояние здоровья девочек-подростков - будущих матерей, заболеваемость которых на 10-15% выше, чем у юношей. Распространённость расстройств менструального цикла среди девочек-подростков 10-14 лет за последние 5 лет возросла в 2 раза, увеличилась частота воспалительных заболеваний органов репродуктивной сферы (сальпингит, оофорит). Раннее начало половой жизни привело к увеличению частоты беременности в юном возрасте, в последние годы каждый 10-й ребенок рождается у матерей моложе 20 лет.
В связи с этим ухудшается здоровье женщин детородного возраста. За последние 5 лет значительно возросла частота гинекологических заболеваний - эндометриоза (на 50%), воспалительных заболеваний (на 13,4%), расстройств менструального цикла (на 33,3%), женского бесплодия (на 4%). Ухудшение здоровья девушек и женщин формирует неблагоприятные сдвиги в состоянии и возможности реализации репродуктивной функции.
В статье подчеркивается, что улучшение информированности населения и, прежде всего, молодёжи по вопросам охраны здоровья, внедрение новых технологий формирования устойчивых стереотипов здорового образа жизни, позволит, в определённой степени, повлиять на уровень и причины смерти детей старших возрастов. Кроме того, необходимо совершенствовать организацию медицинской помощи детям, оказавшимся в экстремальной ситуации (аварии, катастрофы, ранения, тяжёлые травмы, отравления и др.).
Расширение спектра проводимых профилактических и оздоровительных мероприятий и совершенствование методов их проведения в образовательных учреждениях (организация питания) позволит положительно повлиять на формирование здоровья детей на всех этапах образовательного процесса.
Уровень младенческой смертности составил 14,7 на 1000 родившихся живыми. Основной причиной смерти детей первого года жизни (до 60%) являются состояния, возникающие в перинатальном периоде. В 30% случаев причиной смерти детей первого года жизни являются врождённые аномалии и пороки развития, а каждый десятый младенец умирает от болезней органов дыхания. В связи с этим необходимо расширение сети перинатальных центров и внедрение современных медицинских технологий выхаживания новорожденных. Одной из действенных мер профилактики рождения детей с пороками развития является развитие сети медико-генетических консультаций, деятельность которых направлена на внутриутробную диагностику врожденных аномалий плода. В системе педиатрических учреждений получили развитие стационарозамещающие формы оказания медицинской помощи.
Перечислены другие достижения и недостатки в области охраны материнства и детства.
Учитывая сложившуюся ситуацию со здоровьем детей в Российской Федерации, а также положительный опыт, накопленный при реализации федеральных целевых программ, МЗ РФ предлагает разработать и утвердить федеральную целевую программу "Здоровый ребенок", а также комплекс мер по улучшению охраны здоровья детей в стране.
С целью постоянного контроля за состоянием здоровья детей необходимо разработать межведомственную систему непрерывного мониторинга здоровья, роста и развития детей, которая позволит отследить динамику состояния здоровья детей, разработать комплекс краткосрочных и долгосрочных мероприятий по сохранению и укреплению здоровья, а также оценить их эффективность.

Основные демографические показатели и первые итоги переписи населения в Украине // Гл. врач. - 2002. - №8. -С. 12-17

В статье представлены предварительные данные переписи населения Украины.

Основные показатели здоровья населения Российской Федерации // Вопр. эконом. и управ. для рук. здравоохранения.- 2002. №3. - С.42

В материалах отражены: медико-демографическая ситуация; заболеваемость, временная нетрудоспособность, инвалидность, показатели физического развития населения Российской Федерации.

Романюк Л.М. Сучасний стан системи медико-статистичної інформації в Україні // Вісн. соц. гігієни та організ. охорони здоров'я України.-2002.-№1.-С.48-50

Сьогодні Україна перейшла на власну національну систему медико-статистичного обліку та звітності. В статті наведені основні законодавчі акти стосовно реформування державної і, зокрема, медичної статистики, прийняті за роки незалежності. Центр медичної статистики МОЗ України та Український інститут громадського здоров'я у 1998 р. підготували короткий адаптований варіант Міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду. Дана Класифікація впроваджена в практику діяльності всіх медичних закладів України та є обов'язковою для використання при проведенні статистичних розробок і формуванні державних та галузевих звітів. Автор подає перелік видів облікової медичної документації, затверджених низкою наказів МОЗ України, а також перелік звітних форм медичної документації, затверджених в 1992-1993рр. Міністерством статистики України за поданням Міністерства охорони здоров'я.
Аналізуючи нинішню систему медико-статистичної інформації загалом, він зазначає, що її основними вадами залишаються орієнтація на централізовану систему управління та виключно суцільний метод збору статистичного матеріалу, відсутність в облікових формах даних, які б давали змогу не лише фіксувати хвороби і причини смерті, а й визначати причини їх поширення, аналізувати захворюваність серед вікових та соціальних прошарків. Суттєвим недоліком існуючої системи медико-статистичної інформації є також відсутність даних для визначення вартості та ефективності медичної допомоги, які особливо необхідні для повноцінного функціонування медичних закладів в умовах ринку.
Запропоновані завдання для вдосконалення існуючої системи медико-статистичної інформації.

Романюк Л.М., Пальовчик В.І. Медико-статистична інформація в управлінні міською лікарнею // Вісник соц. гіг. та організ. охорони здоров'я України. - 2002. - №3. - С. 56-58

Наведений перелік медико-статистичної інформації, необхідної для управління міською лікарнею. Рекомендоване одночасне застосування вибіркового і суцільного методів статистичного дослідження.
Автори вказують на те, що в Україні на сьогодні немає єдиних методик аналізу фінансово-економічної діяльності медичних закладів, узгоджених з Міжнародною системою стандартів, відсутні також типові універсальні методи обробки та інтерпретації емпіричних числових даних. В основному при оцінці методом рейтингу орієнтуються на лінійні моделі без обгрунтування умов їх застосування. Крім того, ігноруються показники динаміки обраної діяльності. У зв'язку з цим відсутні і принципи побудови рейтингів.
Проводячи загальний аналіз проблеми, можна виокремити основні етапи обчислення рейтингу: 1. Підготовка первинних даних (формування бази даних, системи показників або переліку значень, за якими при потребі збиратиметься інформація); 2. Обробка первинних даних (з використанням статистичного та інших методів аналізу); 3. Визначення узагальнюючого статистичного показника (рейтингу).
Основою для визначення рейтингу медичного закладу є первинна інформація про його діяльність. Ця інформація може бути стандартною і специфічною. Стандартна інформація - це масив даних, що міститься в запроваджених раніше звітах. Специфічна інформація міститься в інших звітах, властивих тільки обраному закладу. Ці звіти можуть бути підготовані як самим об'єктом рейтингу, так і незалежними експертами.
Кожен показник може мати різну значущість, тому необхідно виділити загальні однорідні групи медичних закладів, до яких допустиме застосування однотипних методик аналізу діяльності. Система показників при необхідності може бути скорочена чи збільшена. Кожен із показників є точковою оцінкою.
Також при формуванні бази даних для визначення узагальнюючого статистичного показника важливо забезпечити інформаційне однакове спрямування показників. Для цього їх поділяють на стимулятори і дестимулятори. Зв'язок між узагальнюючим статистичним показником (УСП) і показником-стимулятором - прямий, а між УСП і показником-дестимулятором - обернений.
Після того, як множина показників сформована, приступають до другого етапу - обробки даних. На думку більшості авторів, порівняння показників у сукупностях, що відрізняються за своєю структурою, потребує їх стандартизації, тобто поправки, за умови, що структура сукупності буде зведена до єдиного стандарту. Доведено, що, якщо ознаки підлягають відповідним процедурам стандартизації, то ефективність такого перетворення значно зростає.
Головним завданням стандартизації є приведення показників до спільної основи за умови збереження співвідношення між ними. Таким чином, величини стають безвимірними. В різні роки були запропоновані різні способи стандартизації, що обираються залежно від природи показників та змісту дослідження, яке проводиться. Основні з них: стандартизація на основі відхилень; на основі відношень; на основі рангів.
Після проведеної стандартизації відбувається агрегування суми стандартизованих показників. Спосіб агрегування змінюється і коригується залежно від мети дослідження і змісту первинних даних. В літературі згадується ряд детермінованих методів одержання рейтингової оцінки: метод сум, метод коефіцієнтів, метод суми місць, метод відстаней.
Доведено, що існує залежність процедури агрегування стандартизованих даних від обраної процедури стандартизації. На основі цього проведена класифікація методів агрегування, яка дозволяє адаптувати їх до конкретних умов проведення соціально-економічних досліджень з використанням узагальнюючого статистичного показника (рейтингу). В результаті досліджувані об'єкти (медичні заклади, регіони України тощо) можуть бути розділені на: приоритетні, з достатньо високим, середнім, низьким рівнем розвитку охорони здоров'я.

Рудень В.В. Аналіз показників інвалідності у віковій групі 0-14 років з причини природженої патології (За епідеміологічними даними 1994-2000 років) // ПАГ.- 2002.-№1.-С.34-37

Аналіз показників інвалідності серед вікової групи 0-14 років внаслідок природженої патології за період 1994-2000 років свідчить про зростання показника як загальної інвалідність (в 2 рази), так і первинної (в 1,5 рази). У структурі причин дитячої інвалідності в 2000 році природжені аномалії (29,3 на 10 000 дітей у віці 0-14 років) займають друге рангове місце. Все це вимагає своєчасного, широкого і якісного застосування в практичній охороні здоров'я профілактичних технологій відносно розвитку серед населення природженої патології. З наведених даних випливають такі висновки:
1. Рівень поширеності загальної інвалідності за аналізований період серед дітей з причини природженої патології зріс у 2 рази, тоді як показник первинної інвалідності серед населення країни віком 0-14 років - в 1,5 рази. В структурі причин дитячої інвалідності в 2000 році захворювання, зумовлені природженими аномаліями (29,3 на 10 000 дітей у віці 0-14 років), посідають друге рейтингове місце.
2. Оскільки природжена патологія призводить до інвалідності в дитячому віці та має тенденцію до зростання, доцільним є проведення профілактичних заходів щодо наслідків від даних захворювань та порушень в два етапи: на першому етапі доцільне проведення широких профілактичних, лікувально-діагностичних заходів щодо запобігання виникненню та розвитку природженої патології, що надалі сприятиме зміцненню та поліпшенню здоров'я населення. Другий етап передбачає мінімізацію наслідків природжених аномалій засобами комплексної реабілітації.

Ситуация с ВИЧ-инфекцией в России обостряется // Вопр. экон. и управл. для рук-лей здравоохранения.-2002.-№4.-С.54

В Российской Федерации в настоящее время сложная ситуация с заболеваниями ВИЧ-инфекцией, в том числе и среди детей.
За период, начиная с 1996 г., в Российской Федерации зарегистрировано 677 случаев ВИЧ-инфекции у детей в возрасте от 5 до 15 лет и более 38 тысяч случаев среди молодых людей в возрасте от 15 до 20 лет. Более 320 детей в возрасте от 10 до 15 лет и 22,5 тысяч 15-20 летних заразились ВИЧ-инфекцией при употреблении наркотиков инъекционно.
Среди ВИЧ-инфицированных 23% - женщины детородного возраста. Из года в год увеличивается и количество детей, рожденных от ВИЧ-инфицированных матерей. Всего от ВИЧ-инфицированных матерей родилось 1880 детей. В подавляющем большинстве случаев эти молодые женщины-наркопотребители отказываются от своих детей, оставляют их в родовспомогательных учреждениях.
Учитывая социальную значимость проблемы распространения ВИЧ/СПИД, сознавая, что данное заболевание сейчас неиз