Як свідчить офіційний звіт Міністерства здоров”я України за першу половину 2005 року стан здоров”я населення України оцінюється як незадовільний. Це негативно впливає на загальноекономічну ситуацію у державі, створює загрозу національній безпеці, є реальною перешкодою проведення соціально-економічних реформ. У зв'язку з цим стан здоров'я населення стає головним критерієм доцільності й оцінки ефективності діяльності виконавчої та законодавчої влади у цій сфері. Сьогодні українське суспільство вступає у відповідальний період свого розвитку - розпочалась виборча кампанія до Верховної Ради та органів місцевого самоуправління. Суспільство стоїть перед вирішальним вибором – вибором найефективніших програм розв'язання проблем, які вже переросли в кризу. Чи стануть ці вибори кроком у напрямку поступу до здійснення реальних реформ та демократизації держави, чи, навпаки відбудеться відступ до не підконтрольності та непрозорості дій влади, її відмежованості від громадян. Сьогодні, як ніколи, розв'язання цього важливого для суспільства питання залежить від зусиль громадянського суспільства.

Нещодавнє опитування населення, здійснене центром Разумкова виявило сталі характеристики прихильників найбільш популярних партій, себто – їх потенційного електорату – до найбільш актуальних очікувань належить саме забезпечення доступного якісного медичного обслуговування.

Сьогодні, коли 75% населення незадоволені медичним обслуговуванням в Україні, представників української громадськості не може задовольнити пасивне очікування змін, як для медичної галузі в цілому, так і для мільйонів співгромадян, які довірили лікарям власне здоров'я.

Це мотивувало групу громадських організацій ініціювати проведення Форуму «Здоровий вибір» з метою здійснення широкого публічного фахового обговорення питань, пов’язаних з реформою сфери медицини та встановлення порядку денного – привернення уваги учасників виборів до реальних проблем, пов”язаною зі сферою громадського здоров'я України.

Соціологічні дослідження підтверджують наявну невідповідність сучасної системи охорони здоров'я очікуванням населення. Основні проблеми, на вирішення яких повинна бути спрямована політика охорони здоров'я з орієнтацією всіх сфер життєдіяльності суспільства на збереження і зміцнення здоров'я як змісту життя і суспільного престижу нації, є: висока (порівняно з економічно розвинутими країнами) передчасна смертність, стандартизований коефіцієнт смертності населення в Україні (14,1‰) удвічі вищий, ніж в країнах Європейського Союзу (7‰), і як наслідок цього - відставання більш ніж на 10 років від економічно розвинутих країн за показником середньої очікуваної тривалості життя (у 2004 р. становила 67,4 р. (чоловіки-62,1, жінки -72,9); "надсмертність" чоловіків (перевищення більш ніж утричі чоловічої смертності над жіночою у працездатному віці); високий рівень загальної захворюваності населення на фоні значного поширення факторів ризику захворювань, передусім тютюнокуріння, вживання алкоголю і наркотиків; вищий, ніж в середньому по країні, рівень поширеності хвороб серед малозабезпеченого населення (за рядом хронічних неінфекційних захворювань - в три рази); зростаюче поширення епідемії туберкульозу і ВІЛ/СНІДу; погіршення стану здоров'я населення внаслідок зниження рівня життя та забруднення навколишнього середовища і, зокрема, наслідків Чорнобильської катастрофи, а також високого рівня зайнятості на виробництвах з несприятливими для здоров'я умовами праці.

Наступна значна проблема – це неадекватність зарплати медичних працівників як відносно складності та обсягу роботи, так і важливості та відповідальності перед суспільством (після останнього підвищення середня зарплата становить 1,11 прожиткового мінімуму).

Сам устрій системи охорони здоров'я, орієнтований, власне на хворобу, а не на здоров'я, відсутні адекватні стимули для ефективної профілактики з боку медичних працівників - з одної сторони, та для поведінки самозбереження населення - з іншої.

Невідповідність фінансування галузі реальним потребам (за висновками ВООЗ, при витратах на систему ОЗ менше 5% від ВВП вона не здатна виконувати свої функції, в Україні у 2004 р. - 2,8%) з одночасним нераціональним його використанням;

Присутня невідповідність вітчизняної охорони здоров'я сучасним лікувально-профілактичним технологіям, повільне впровадження нових стандартів та клінічних протоколів, в тому числі і стандартів управління галузі ставить реформу системи охорони здоров'я на одне з перших місць в «порядку денному» української держави.

Мобілізація громадського сектору задля публічного визначення пріоритетів розвитку сфери громадського здоров'я; введення практики відкритого, підзвітного громадськості процесу формування політичних платформ суб'єктами виборчого процесу - цi процеси iнiцiйованi i почали анонсування серед виборцiв.

Слiдкуйте за нашими новинами.