Чернуха Е.А. и др. Наш опыт ведения послеродового периода у женщин группы высокого риска // Акушерство и гинекология.- 2000.- №2.- С.47-50

Инфекционные заболевания остаются одной из наиболее важных проблем в современном акушерстве. В связи с этим актуальны вопросы профилактики послеродовых осложнений, инфекционной патологии у родильниц, а также тактика ведения пуэрпия у женщин группы высокого риска.
В статье подробно описаны новые технологии ведения послеродового периода у женщин с высоким риском акушерской патологии, что значительно снижает частоту послеродовых заболеваний. Все методики физиотерапевтических процедур, представленные в статье, разработаны в научном центре акушерства, гинекологии и перинатологии РАМН (Москва).
После таких оперативных вмешательств как: наложение акушерских щипцов, ручное вхождение в полость послеродовой матки, рассечение промежности, разрывы промежности I-II степени, кесарево сечение, надвлагалищная ампутация матки при кесаревом сечении, экстирпация матки при кесаревом сечении - авторы рекомендуют интерференц-терапию, КУФ-облучение, магнитно - инфракрасное облучение; низкочастотную магнитотерапию; лазеротерапию; СВЧ - терапию дециметровыми волнами.

Чебан В.І. Деонтологія в системі охорони материнства та дитинства як складова частина соціально-медичної профілактики перинатальної патології // Буковинський медичний вісник.- 2000.- Т.4, №1.- С.261-268

У сучасних умовах дільничний лікар-педіатр, акушер-гінеколог жіночої консультації обслуговує широке коло хворих із різноманітними захворюваннями, він спілкується з різними характерами, що вимагає змістовного індивідуального підходу до кожного з них. Його контакти з пацієнтом нерідко встановлюються з першої бесіди. Перше враження часто визначає лікарю характер їх подальших взаємних контактів.
В акушерсько-гінекологічній практиці особливої уваги лікаря і всього медичного персоналу потребують жінки, у яких попередні пологи і вагітність мали несприятливий перебіг і закінчувалися народженням недоношеної дитини або дитини з явищами пологової травми, або мертвої дитини. Психіка таких жінок пригнічена тим, що вони змушені тривалий час знаходитися в пологовому будинку через стан хворої дитини. А якщо ж народився мертвий плід, то щоразу процес годування новонароджених іншими матерями викликає в цієї жінки негативні емоції - почуття тривоги. У пригніченому стані знаходяться і чоловік, і рідні. При наступній вагітності побоювання за долю майбутньої дитини ще більше зростає, тому що наслідкові реакції після невдалих пологів залишаються. У цій ситуації тільки запевнення, причому тривале, терпляче, може забезпечити можливість народження живої дитини.
Такі вагітні повинні завчасно (за два тижні до пологів) бути госпіталізованими в стаціонар пологового будинку за сприятливого перебігу вагітності, а при ускладненнях - у будь-якому терміні вагітності.
Існує правило - показувати дитину матері відразу після пологів, повідомляти її стать, масу і зріст. При вроджених вадах розвитку дитини матір також необхідно повідомляти, але робити це продумано. Якщо стан жінки задовільний і патологія дитини підлягає лікуванню, її показують у пологовому залі. Якщо ж немовля з множинними вадами розвитку і нежиттєздатне, то показувати його матері недоцільно, бо психічна травма надовго залишається в пам'яті і при настанні наступної вагітності виникає нав'язлива думка про можливість розвитку в нової дитини подібних вад. Почути і побачити - це різні речі, які по-різному сприймаються і запам'ятовуються. Питання, які стосуються вродженої неповноцінності, ні в якому разі не можна обговорювати в палаті при інших жінках. Варто запросити матір в окремий кабінет і розповісти їй про порушення розвитку дитини і про особливості догляду за нею. Матері нерідко хвилюються через те, що дитину своєчасно не прикладають до грудей (плід великих розмірів, асфіксія та ін.). У таких випадках обов'язок педіатра й акушера пояснити причину, розповісти, що це необхідно з метою профілактики для нормального розвитку новонародженого. Привітавши матір з новонародженим, медичні працівники не повинні забути про батька і рідних, які, як правило, чекають приємних звісток у залі чекання або біля телефону. При народженні дітей з уродженими вадами головний лікар або заступник головного лікаря, зобов'язаний запросити батька і рідних, пояснити причину, заспокоїти, обнадіяти і разом із ними позитивно вплинути на психіку матері, проявивши при цьому максимум терпіння, витриманості, уміння розмежувати основне і другорядне. Народження мертвої дитини засмучує не тільки батьків і рідних, але й лікарів. Тому пошуки причин цього явища проводяться вченими всього світу.

Важливо звернути увагу на те, що великої майстерності потребує збирання поглибленого анамнезу. На жаль, навіть лікарі, що мають чималий практичний досвід, не завжди володіють цим мистецтвом. Тим часом, по якості анамнезу можна судити про ерудицію і глибину мислення лікаря, його психологічних властивостях і про час, витрачений на хвору. Безумовно, немає засобу об'єктивно виміряти ступінь щиросердечності під час контакту лікаря з пацієнткою, але кваліфіковано зібраний анамнез цілком характеризує його професіоналізм, його вміння знайти спільну мову з пацієнткою, яка прийшла на прийом. Останнє дуже важливо, тому що в процесі збирання анамнезу лікарю доводиться ввійти в інтимний світ хворої і, отже, бути дуже обережним у доборі слів, завжди пам'ятаючи, що словом можна і вилікувати і скалічити. Можна передбачати заперечення інших лікарів з приводу того, що хворих багато і немає часу на детальні записи історій хвороб. Заперечення ці не безпідставні, і все ж треба пам'ятати, що опитування - це один з обов'язкових актів лікарської справи. Збирання анамнезу поспіхом, "на ходу" - є проявом неповаги до хворого, що і викликає часом ті цілком обгрунтовані з його боку дорікання і скарги. Звичайно, сказане не означає, що опитуванню треба приділяти більше часу, ніж об'єктивному дослідженню. Важливо відразу направляти бесіду в необхідне русло. І ось де чіткість сформульованих питань, їхня продуманість проявляти не тільки ерудицію лікаря, але і його чуйне ставлення до пацієнтки, що викликає відповідну довіру, розсіює її сумніви і, отже, зміцнює взаємний контакт. Хвора стає активним союзником лікаря в боротьбі з хворобою, починає свідомо допомагати йому, відповідаючи на поставлені запитання точніше, згадуючи деталі хвороби і т.д. Саме про такий контакт писав у своїх заповідях Гіппократ: "Життя коротке, шлях мистецтва довгий, щасливий випадок швидкоплинний, досвід обманливий, судження важке", тому "не тільки самий лікар повинен бути готовим робити все, що від нього залежить, але і хворий, і оточуючі, і всі зовнішні обставини повинні сприяти лікарю в його діяльності". Ці слова, що дійшли до нас із глибини сторіч, не загубили своєї актуальності й у наш час.

Після того, як зібрано докладний анамнез, лікар приступає до огляду. Тут також необхідний мудрий підхід. Важливо пам'ятати про те, що будь-яка хвороба - це загальний процес. Тому при об'єктивному огляді особливу увагу потрібно приділяти спеціальним гінекологічним дослідженням, дотримуючись при цьому глибокої поваги до соромливих хворих. Ні в якому разі не варто поспішати з повідомленням результатів обстеження. Як із цього приводу знову ж не пригадати слова Гіппократа про те, що спостереження, розпорядження, призначення, маніпуляції - "все це повинно робитися спокійно, уміло, приховуючи від хворого багато чого у своїх розпорядженнях, наказуючи з веселим ясним поглядом те, що варто робити, і відволікати хворого від його бажань із наполегливістю і строгістю, і водночас заспокоюючи його своєю увагою, ласкавим ставленням, і не повідомляючи хворим того, що настане чи настало". Безтактним вважається з боку лікаря сказати таке слово: "Ви не наша хвора", "Вас не так лікували" або "Ваша хвороба зовсім інша". Такі заяви можуть негативно вплинути на психіку хворої, особливо, якщо вона недовірлива, послужити початком її сумнівів, тривог, а насправді остаточний огляд може і не підтвердити чогось патологічного. У цих словах виявляються не тільки недовіра до медицини, але і прагнення завоювати дешевий авторитет у пацієнта.

Чертухина О.Б. и др. Комплексный подход к снижению младенческой смертности / О.Б. Чертухина, В.И. Бровченко, В.М. Жукова, В.С. Рогачева // Пробл. соц. гиг., здравоохр. и истории медицины.- 2001.- №2.- С.13-14

По статистике дети с внутриутробными инфекциями в значительной части случаев рождаются женщинами группы социального риска. С целью снижения младенческой смертности в Самаре разработана многоуровневая система взаимодействия учреждений здравоохранения.
На амбулаторном этапе продолжается совместная работа специалистов в системе акушерско-терапевтическо-педиатрической комиссии. Проведение анализа младенческой смертности, совместные заседания консультативно-экспертных комиссий как до, так и после родов способствуют устранению недостатков в работе с женщинами и детьми на всех этапах.
Внедрение в женских консультациях (ЖК) города ирландской программы "Позитивное материнство" позволило снизить тяжелые поздние гестозы беременности. Уменьшилось количество родов на дому. Организация работы перинатологов не только в перинаталъном центре областной клинической больницы, но и в ряде лечебно-профилактических учреждений города способствовали устранению патологического течения беременности у 26% женщин. Планируется организация 3 межрайонных кабинетов перинатологов с использованием автоматизированной системы АРМ- перинатолога.
Улучшению ряда показателей способствовали совершенствование службы планирования семьи на уровне Центра планирования семьи и репродукции, создание кабинетов планирования семьи в ЖК, организация андрологической службы на базе Центра.
На этапе роддомов созданы отделения реанимации новорожденных 1-го и 2-го этапа. Внедрены протокол первичной и реанимационной помощи новорожденным, мониторинг использования оборудования в лечебных учреждениях города. В помощь роддомам работает выездная неонатологическая бригада; применяется сурфактант для лечения и профилактики синдрома дыхательных расстройств у новорожденных. Это позволило почти в 3 раза снизить летальность при этой патологии.
Переход к раннему прикладыванию к груди, существенно отразился на повышении иммунитета новорожденных ( до 72%). Расширяется практика совместного пребывания родильниц и новорожденных.

Шевченко Ю.Л. О первоочередных мерах по развитию системы здравоохранения в Российской Федерации // Здравоохр.Рос.Федерации.-2000.-№2.-С.3-9

Одной из основных организационных задач Минздрава России является проведение структурной перестройки системы здравоохранения с целью обеспечения профилактических и реабилитационных мероприятий по снижению заболеваемости и смертности населения, охране здоровья матери и ребенка. В результате работы, проводимой Минздравом, удалось сдержать неблагоприятные тенденции в состоянии здоровья населения. С 1994 по 1998г. смертность ( на 1000 человек населения ) снизилась с 15,7 до 13,6, ожидаемая продолжительность жизни возросла на 3,2 года и достигла 66,6 года. Постоянно снижается младенческая смертность. Ее показатель в 1998г. составил 16,5 против 17,2 на 1000 родившихся живыми в 1997г. Показатель материнской смертности в 1998г. составил 44,0 против 50,2 на 100000 живорожденных в 1997г.
Одним из средств реализации социальной политики по защите детей и женщин стало внедрение видеокомпьютерного дистанционного консультирования для оперативного решения вопросов оказания медицинской помощи детям и женщинам северных районов.
В процессе реализации Программы государственных гарантий обеспечения граждан бесплатной медицинской помощью выявились серьезные проблемы, одной из которых является расчет финансирования по сетевому принципу. Сетевой принцип сдерживает процесс реструктуризации коечного фонда, ставит в невыгодные условия финансирования территории с небольшим коечным фондом. В связи с этим назрела необходимость перехода к расчету финансирования здравоохранения по подушевому принципу. Поскольку во всех субъектах Российской Федерации не удается обеспечить необходимое финансовое обеспечение требуемых объемов медицинской помощи Минздрав предложил в 2000г. перенести часть стационарной помощи на стационарзамещающие технологии, изменить объемы скорой медицинской помощи с 340 до 318 вызовов на 1000 человек населения, увеличить объем амбулаторно - поликлинической помощи. За последние 3 года укрупнено более 1000 амбулаторно-поликлинических и больничных учреждений, коечный фонд сокращен на 2,8 % с одновременным увеличением на 27 % коек дневного стационара.
Продолжает оставаться актуальной проблема внедрения врача общей практики (семейного), темпы подготовки которого в различных регионах неодинаковы.
Одним их острых вопросов остается вопрос о лекарственном обеспечении населения. Постоянное увеличение доли расходов на медикаменты в бюджете здравоохранения, снижение платежеспособности населения поставили под угрозу обеспечение доступности и адекватности лекарственной помощи населению. По поручению правительства РФ рабочая группа выработала основные пути стабилизации фармацевтического рынка: государственное регулирование ценообразования на лекарственные средства, организацию централизованных закупок для учреждений здравоохранения федерального уровня и субъектов РФ, укрепление системы лекарственного обеспечения льготной категории граждан. Постановлением правительства утвержден " Перечень жизненно необходимых и важнейших лекарственных средств и изделий медицинского назначения, прибыль от которых, полученная предприятиями всех организационно-правовых форм, выпустивших эти лекарственные средства и изделия медицинского назначения, не подлежит налогообложению". Реализация этого постановления позволила достичь существенного снижения цен на лекарственные средства.
Ключевая роль в реформировании здравоохранения отводится медицинским кадрам. С целью повышения конкурентоспособности медицинских и фармацевтических работников на рынке труда, повышения его качества и дальнейшее развитие системы подготовки и переподготовки была утверждена отраслевая программа занятости на 1998- 2000гг., предусматривающая согласование с органами управления здравоохранением и учебными заведениями спроса и предложения на медицинский персонал. Начиная с 1994г. план приема в подведомственные Минздраву России медицинские и фармацевтические вузы утверждается в соответствии с прогнозируемой потребностью отрасли в специалистах. В рамках контрольных цифр приема выделяются места для целевого приема с отдельным конкурсом на эти места для обеспечения специалистами регионов. Разработана и утверждена номенклатура специальностей среднего и фармацевтического персонала, что позволило упорядочить работу аттестационных и сертификационных комиссий.
Важная роль в реформировании здравоохранения отводится международному сотрудничеству. В состав комитетов экспертов ВОЗ входят 80 российских специалистов; совместно с Всемирным банком реализуется проект "Медицинское оборудование", ведется работа по оформлению кредита для реализации проекта по борьбе с туберкулезом и СПИДом.

Венцковский Б.М. Грош-цена доктору, который перестает сомневаться // Здоров'я України.- 2001.- №4.- С.29

Приоритет службы охраны материнства и детства постулируется во всех странах мира. Приоритетность этой службы есть и в Украине, и это уже хорошо, потому что это не только один из основных разделов медицины, но и огромная социально-экономическая проблема. В акушерско-гинекологической службе есть государственные показатели, которыми оценивается ее уровень: материнская и младенческая смертность. Усилия, которые прилагают организаторы здравоохранения, правительство (в этом году увеличены средства в бюджете на здравоохранение) дают результаты. Принимаются законы, направленные на охрану материнства и детства, показатели материнской и младенческой смертности становятся лучше. Уровень материнской смертности на протяжении последних 10 лет снижается: в 90-е годы он был равен 30-35 на 100 тысяч живорожденных, сейчас мы имеем 25,6. Тем не менее, невынашивание беременности в Украине за 10 лет увеличилось почти в 2 раза и составляет сегодня 12-13%.
Младенческая смертность уменьшается за счет социально-экономических рычагов. Если материнскую смертность (МС) можно отрегулировать, повысив профессионализм врача, то перинатальную (на 80%) можно регулировать социально-экономическими факторами и на 20% - медицинскими. Здесь взаимодействие сотрудников роддомов приносит свои плоды: детям, родившимся в состоянии асфиксии, с нарушениями мозгового кровообращения, с малым весом применяется интенсивная терапия. Проблема, которая тесно сплетается с проблемами материнской и младенческой смертности - планирование семьи. В цивилизованных странах, если врач не разрешает женщине выполнять репродуктивную функцию в связи с какой-то соматической патологией, она стопроцентно использует контрацепцию. В Украине женщины, которым противопоказана беременность, в основном, делают аборты, а многие идут на роды, что значительно увеличивает материнскую смертность. Автором указаны и другие причины, влияющие на показатели МС в Украине.
Сделан вывод, что основными проблемами в репродукции населения Украины сегодня остаются организация акушерско-гинекологической службы, профессионализм врача, финансирование отрасли и грамотность населения. Когда эти 4 составляющие будут достигнуты, страна выйдет на европейский уровень оказания медицинской помощи женщинам и их детям.

Коломійцева А.Г., Жабченко І.А. До питання про збереження здоров'я вагітної жінки та безпечне материнство // Перинатологія та педіатрія.-2000.-№4.-С.3-7

Згідно з сучасними статистичними та літературними даними, демографічна ситуація в Україні є вкрай несприятливою.
Показники здоров'я населення, зокрема жінок та дітей, продовжують погіршуватись, загострюється тенденція до депопуляції. За сучасними даними, 15% ембріонів людини гинуть на початкових етапах ембріогенезу (самовільні викидні), 3% - мертвонароджуваність, 2% - неонатальна смертність, 3% - летальність до досягнення репродуктивного віку, 20% дорослих не беруть шлюб, 10% шлюбів безплідні.В цілому по Україні близько 70 - 80% новонароджених вже з першого дня життя мають відхилення у стані здоров'я. Зростає кількість жінок, що вступають до репродуктивного віку вже з тягарем екстрагенітальних та гінекологічних захворювань. Навіть серед практично здорових жінок лише у 8% вагітність перебігає без ускладнень, а фізіологічні пологи у цього контингенту відбуваються у 30% випадків. Це визначає необхідність проведення етапного нагляду за майбутньою матір'ю з метою раннього вияву, профілактики та своєчасного лікування патологічних процесів, що можуть призвести до порушень здоров'я жінки взагалі та її репродуктивної функції зокрема. В умовах екологічної кризи, що склалась в Україні, та зростання числа нездорових вагітних з чисельними чинниками перинатального ризику великого значення набувають заходи щодо запобігання народження дітей з вродженими вадами та спадковими хворобами. Повинна бути створена система медичного нагляду, яку умовно можна представити схемою: вагітна - новонароджена дівчинка - дівчинка - дівчина - жінка - вагітна - дитина). Вже було запропоновано створювати акушерсько - педіатрично - терапевтичні комплекси, у функції яких крім традиційних (патронаж новонароджених та дітей) включено й диспансеризацію підліткового періоду, відповідальність за яку покладено не на підліткового лікаря, а на дільничного терапевта, який при взаємодії з педіатричною мережею, акушерами-гінекологами забезпечує динамічне спостереження підлітків, особливо дівчат. Областю співпраці загальнопрактикуючого лікаря, дільничного терапевта з педіатричною мережею є: моніторинг попередження хронічних неінфекційних захворювань; виявлення патологічних відхилень у стані здоров'я підлітків, особливо дівчаток, при тісній роботі в сім'ї; активна пропаганда здорового способу життя, гігієна статевого життя; профілактика екстрагенітальних захворювань; збереження репродуктивної функції у майбутньої матері. Областю співпраці загальнопрактикуючого лікаря з акушером-гінекологом є: підвищення фертильності молодих жінок за рахунок раціонального планування сім'ї, своєчасного медико-генетичного консультування молодих сімей, профілактики хронізації неінфекційних захворювань; забезпечення раннього обліку та своєчасної диспансеризації вагітних, профілактики на соматичному фоні ембріопатій та фетопатій, гестозів; післяпологова реабілітація породілей; раннє виявлення онкогінекологічних захворювань та інших хвороб статевих органів.
Широке впровадження принципів обгрунтованого планування сім'ї згідно з державною програмою дозволить зменшити кількість абортів та небажаних вагітностей, припинити зростання розповсюдження сексуально-трансмісивних захворювань, підвищити рівень культури статевого життя. Необхідно впроваджувати сучасні методи пренатальної діагностики та вияву родин з високим ступенем ризику ще на етапі планування вагітності із застосуванням цитогенетичного аналізу, раннього моніторингу вагітних з високим акушерським та перинатальним ризиком (контроль рівня хоріонічного гонадотропіну, альфа-фетопротеїну, визначення імунологічного статусу та УЗ-маркерів патології плода) та їх новонароджених.
При виникненні ускладнень під час вагітності пропонуються нові методи діагностики, лікування та профілактики патологічних станів жінки та плода: гіпероксигенація, класична гомеопатія та гомотоксикологія, комплексна антиоксидантна терапія при початкових ознаках раннього гестозу, метаболічна терапія для жінок, які мешкають на радіаційно-забруднених територіях, програмування пологів у вагітних з підвищеним ризиком, використання комп'ютерної системи для поліпшення збирання та обробки перинатальних показників, створення стаціонарів високого ризику (перинатальних центрів), впровадження широкого лабораторного моніторингу впродовж вагітності. Дуже важливим є віддання пріоритету впровадження технологій, що не потребують великих витрат. Актуальним є впровадження програм, що включають сучасні досягнення (програма Охорони материнства у родині (ОМР) з використанням рекомендацій ВООЗ). Впровадження таких програм зменшує кількість оперативних втручань під час пологів та випадки травматизму й кровотеч. Сьогодні назріла необхідність створення єдиного паспорта здоров'я (що діє впродовж всього життя), невід'ємною часткою якого повинна стати карта пренатальної диспансеризації з відображенням на ній всіх заходів з антенатальної охорони плода.
Значні резерви щодо забезпечення сприятливого перебігу вагітності та пологів мають немедикаментозні засоби, серед яких суттєве місце займають такі методи, як дієтотерапія, дозовані фізичні навантаження, застосування фізичних та природних чинників. Дієтотерапія являє собою фон, на якому здійснюються - всі інші види лікування. Відсутність ефекту від лікування часто пов'язана з неадекватністю харчування. Крім того, дієтотерапія може зменшувати токсичні прояви медикаментозного лікування. За даними МОЗ України, у 72,7% випадків неінфекційних захворювань у дітей основним чинником ризику є неправильне харчування. Викликає занепокоєння й гігієнічна безпека продуктів: вміст шкідливих речовин у більшості продуктів харчування є вищим за припустимі нормативи, причому найбільші порушення спостерігаються у грудному молоці.
Сучасні екологічні умови вимагають нових підходів до проблеми харчування вагітних, тому що саме продукти та питна вода й повітря накопичують у собі більшість шкідливих речовин та поглинають радіоактивні елементи. При споживанні їх із їжею та водою багато з ксенобіотиків (важкі метали, пестициди) мають властивість проникати через плаценту та вражати внутрішньоутробний плід. Зростання кількості анемій у вагітних багато авторів також пов'язують зі змінами в екології та з нераціональним харчуванням.
Одним із перспективних методів профілактики шкідливого впливу ксенобіотиків та малих доз радіації є використання харчових додатків, до складу яких входять харчові волокна (пектини), сорбенти, мікроелементи (полісолодові екстракти, зародки злаків, комплексні вітаміно-мінеральні препарати), вітаміни та рослинні імуномодулятори (ехінацин, цикорій, спіруліна, лакто-ферментований сік буряка тощо).
Багато вітчизняних та зарубіжних авторів приділяють велику увагу таким нетрадиційним методам лікування та профілактики ускладнень під час вагітності, як дозовані фізичні навантаження (велоергометрія, ходьба, гідрокінезотерапія), які не спричиняють шкідливої дії на плід та не сприяють розвитку загрози переривання вагітності. Пропонуються й такі досить нові методи у комплексі санаторно-курортної реабілітації вагітних, як синглетно-киснева терапія та переривчаста нормобарична гіпоксія.
Актуальними є розробка й запровадження комплексних лікувально-профілактичних заходів з урахуванням сучасних екологічних та соціально-економічних умов вагітних, включаючи практично здорових жінок, які до цього часу не приділялось достатньої уваги в плані упередження можливих ускладнень під час вагітності і пологів.

Гойда Н.Г. Вплив захворюваності та поширеності хвороб у дітей і підлітків на формування здоров'я жінок України // Вісн. соц. гіг. та організ. охорон. здоров'я.України.-2000.-№1.-С.6-10

Відомо, що екстрагенітальна патологія матері, частота якої останнім часом зростає, значно впливає на стан плода, здоров'я новонародженого, підвищує ризик виникнення перинатальних патологічних станів .
Сьогодні формується контингент дітей із хронічним перебігом хвороб, які стають їх супутниками протягом усього життя. На базі аналізу стану здоров'я дітей (0-14 років) і підлітків (15-17 років) за 1994-1998 рр. зроблено висновок, що у групі дівчат з хронічними захворюваннями значно більші материнські та перинатальні втрати під час вагітності і пологів, ніж у загальній когорті вагітних
Із 1996 р. на державному рівні запроваджено звітність залежно від статі, що дало змогу проаналізувати стан здоров'я дівчаток віком від 0 до 14 років як потенційних матерів. Провідні місця в структурі захворюваності дівчаток займають хвороби органів дихання (64,1%), нервової системи та органів чуття (7,5%), інфекційні та паразитарні хвороби (5,3%) і захворювання органів травлення (4,3%), збільшились захворюваність і поширеність хвороб сечостатевої системи. Хоча хвороби сечостатевої системи займають не перше місце, проте ці хвороби, практично, має кожна десята дівчина. Ймовірно, суттєвий вплив на частоту розвитку цих хвороб має більш раннє формування генеративної функції, настання статевої зрілості і зумовлений цим початок статевих стосунків.
Незалежно від причин, які призвели до зростання рівнів захворюваності та поширеності хвороб у дівчат-підлітків, зазначені хвороби створюють серйозну загрозу для матері та плода під час вагітності і пологів, особливо враховуючи те, що частота вказаного класу хвороб у поєднанні з вагітністю за останні 10 років (з 1989 р. по 1998 р.) збільшилася в 4 рази.
Враховуючи складну демографічну ситуацію в країні, різке погіршення показників здоров'я, виникла потреба в нових підходах до організації роботи підліткової медичної служби в Україні.
Протягом десятків років переваги в медичному обслуговуванні надавались юнакам, що було обов'язковим компонентом їх підготовки до служби в армії. Сьогодні ж організація медичної допомоги повинна бути зорієнтована на профілактику захворювань у дівчат та надання їм необхідної медичної допомоги в разі виявлення захворювань. Потрібна також більш чітка спадкоємність педіатричної та підліткової служб під час диспансеризації дітей і підлітків з соматичною патологією. Найефективніше це можна реалізувати при реформуванні первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини. Крім того, необхідно завершити формування мережі служби дитячої та підліткової гінекології.

Балыгин М. Ситуация с младенческой смертностью в России // Врач.-2001.-№2.- с.40-42

Младенческая смертность - один из важнейших медико-демографических показателей, наиболее объективно отражающий состояние здоровья населения страны и уровень развития здравоохранения. Заметных позитивных сдвигов в величине этого показателя в России не наблюдается уже длительное время .
Среди всех умерших детей и подростков до 15 лет младенцы первого года жизни составляют около 60%. Уровень младенческой смертности в сельской местности в среднем на 15% выше, чем в городской. Весьма значительны и региональные различия. Так, в 1999 г. на 44 территориях Российской Федерации показатель смертности детей в возрасте до 1 года на 1000 родившихся был ниже среднереспубликанского (16,9), однако лишь в 10 регионах его можно считать сравнительно небольшим - это Самарская область (10,1), Санкт-Петербург (10,7), Мурманская (11,3), Ленинградская области (11,8), Москва (12,6), Сахалинская (13,2), Новгородская (13,3) области. Республика Адыгея (13,3), Камчатская (13,8) область. В то же время в ряде регионов этот показатель остается высоким: в 1999 г. в Тыве из каждой тысячи родившихся на первом году жизни умерли 36 детей, в Ингушетии - 34, Амурской области и Карачаево-Черкессии - 29, Алтае - 28, Чукотском автономном округе - 27, Еврейской автономной области - 26, Красноярском крае - 25, Дагестане - 23. Красноречивым подтверждением отсутствия тенденции к уменьшению младенческой смертности в России служат данные последнего десятилетия.
Основной причиной смерти младенцев в 1999 г. явились отдельные состояния, возникшие в перинатальном периоде, а также врожденные аномалии, болезни органов дыхания (в целом 77%). Из 5 умерших в возрасте до 1 года 2 приходится на новорожденных 1-й недели жизни. Значительные потери в раннем неонатальном периоде связаны с недоношенными детьми, с массой тела при рождении менее 2500 г. В связи с этим немаловажное значение имеет выхаживание глубоко недоношенных детей, летальность среди которых в 20 раз выше, чем среди доношенных. В то же время необходимо подчеркнуть, что в отличие от развитых государств в нашей стране среди младенцев, умерших в возрасте 0-6-дней, около 40% приходится на доношенных детей.
Уровень смертности детей в возрасте от 1 мес. до 1 года жизни в немалой степени зависит от качества и своевременности медицинской помощи, а также организации противоэпидемических мероприятий, роль которых в 90-е годы заметно снизилась. Многие причины (инфекции, травмы, отравления) могут быть устранены при надлежащем уходе за младенцем, его патронажном наблюдении, своевременном обращении к врачу и оказании медицинской помощи.
Неблагополучное положение с младенческой смертностью в стране во многом связано с состоянием здоровья женщин репродуктивного возраста, Практически в 50% случаев беременность сопровождают различные виды патологии: анемия, хронический пиелонефрит, сердечно-сосудистые заболевания, токсикоз второй половины беременности. За последнее десятилетие число родов, осложненных указанными заболеваниями, возросло в 2-3 раза.
Большой урон здоровью женщины и будущему потомству наносит искусственное прерывание беременности. Аборты по-прежнему остаются доминирующим способом профилактики непланируемых беременностей. Распространенность контрацептивов невысока из-за низкого качества отечественных и высокой стоимости зарубежных препаратов. Лишь немногим более 1/3 женщин используют для предупреждения беременности современные средства контрацепции. Так, в 1999 г. из 3,2 млн. беременных 2,1 млн. родоразрешению предпочли аборт. В 5 из 100 случаев (около 60 тыс. в год) беременность заканчивается самопроизвольными и по медицинским показаниям абортами. Стабильно высокой остается и частота преждевременных родов - около 4% в год. Неуклонно сокращается число физиологически нормальных родов, т.е. все меньше женщин могут родить здорового ребенка без активного вмешательства врачей, применения медикаментов, специального оборудования, особых методик (из всех принятых в стационаре в 1999г. родов лишь 1/3 могут считаться нормальными; для сравнения: в 1990 г. - половина родов). При этом отсутствует единая система выхаживания, восстановительного лечения младенцев, родившихся с теми или иными нарушениями.
Общая заболеваемость новорожденных за последнее десятилетие увеличилась более чем вдвое: в 1990 г. в России рождался больным или заболевал каждый 7-й младенец (с массой тела 1000 г и более), в 1992 г. - каждый 5-й, в 1995 г. - каждый 4-й, в 1999 г. - каждый 3-й.
Распространенность абортов, а также токсикозов, хронических заболеваний и патологических состояний беременных не способствует снижению материнской смертности, уровень которой в России в 5-10 раз выше, чем в развитых странах: на 100 тыс. родов приходится 45-50 случаев смерти женщин от осложнений беременности, родов и послеродового периода (в Швейцарии и Швеции - по 5, в Великобритании - 6, США - 8, Японии и Германии - по 12).
Важнейшим фактом, непосредственно влияющим на здоровье беременных и новорожденных, определяющим такие функции организма, как свертывание крови, иммунитет, продукция грудного молока, обмен веществ, рост и развитие плода, являются характер питания, обеспечение необходимыми микроэлементами и витаминами. По данным исследований института питания РАМН, у 30-60 % беременных выявлен дефицит основных витаминов и такого антианемического фактора, как железо. Текущая ситуация и прогнозы специалистов не дают оснований ожидать в ближайшей перспективе улучшения здоровья беременных женщин и новорожденных. По данным профилактических осмотров, заболеваемость девушек-подростков в 90-е годы увеличилась более чем вдвое. Частота гинекологических заболеваний у них составляет 10-12%, а у женщин фертильных возрастов она повышается до 40-60%.
Современное состояние и тенденции в заболеваемости женщин и новорожденных порождают замкнутый цикл: больной плод - больной ребенок - больной подросток - больные родители. Продолжительность этого цикла составляет 20-25 лет, и с каждым новым циклом патологическая поражаемость новорожденных возрастает.
С переходом России с 1 января 1993 г. на рекомендованные ВОЗ критерии определения мертво- и живорождения было устранено неполное толкование (обоснование) живорождения, связанное с принятым более 60 лет назад в отечественной медицинской практике сокращенным перечнем компонентов признаков жизни. Унификация подхода к понятиям, характеризующим состояние ребенка (плода) в перинатальный период, проявилась в одновременном снижении в общей структуре перинатальной смертности доли мертворожденных (с 48% в 1992 г. до 45% в 1993 г.) и увеличении доли умерших в возрасте 0-6 дней (с 52 до 55%).
До 1997 г. число умерших в ранний неонатальный период превышало число мертворождений, а в последующие годы это соотношение изменилось и даже в 1999 г. (повышение коэффициента младенческой смертности до 16,9) число умерших на 1-й неделе жизни продолжало уменьшаться. Видимо, здесь можно говорить о фактах недоучета этой категории умерших.
В прежние годы существовала практика совместных проверок Минздравом и Госкомстатом России полноты регистрации умерших, в том числе и детей в возрасте до 1 года, что позволяло свести к минимуму число ошибок, нарушений и искажений. В настоящее время в связи с продолжающимся кризисом в стране и возникшими экономическими трудностями такая работа практически не проводится.
И, хотя среди умерших доля детей первого года жизни невелика (в 1999 г. - 0,96 %), полнота и достоверность сведений о младенческой смертности существенно влияют на качество расчетов важнейших социальных и медико-демографических показателей, в частности ожидаемой продолжительности жизни при рождении. Так, реальное сокращение смертности м