Редакція 

Пітер Баррі

Педиатричний консультант з інтенсивної терапії, Дитяча служба інтенсивної терапії при університетській лікарні в Лайсестері та Почесний старший лектор, університет в Лайсестері

Ендрю Леслі

Координатор з неонатального транспортування/Досвідчений практикуючий медбрат, Неонатальна служба Ноттінгему, міські та університетські лікарні, Ноттінгем

Зміст

 


Автори 
Визнання 
Вступ


 

Частина 1: Планування безпечного та ефективного транспортування
1.    Принципи безпечного транспортування
2.    Фізіологія транспортування 
3.    Обладнання санітарно-транспортного засобу 
4.    Обладнання  та моніторинг 
5.    Авіатранспортування критично хворих дітей 

Частина 2: Практичне управління транспортом
6.    Неонатальна реанімація та стабілізація  
7.    Педиатрична реанімація та стабілізація  
8.    Управління диханням  
9.    Управління кровообігом 
10.  Травма  
11.  Спеціальні заходи під час транспортування
12.  Що робити, коли все йде не так
13.  Ліки
Додаток 1: Типові форми
Додаток 2: Основні розрахунки та пам’ятки
Посилання та бібліографія
Індекс

 

Автори    
_____________________________________________________________________________
 

Пітер Баррі
Педиатричний консультант з інтенсивної терапії, дитяча служба інтенсивної терапії при університетській лікарні в Лайсестері та Почесний старший лектор, університет в Лайсестері

Сенді Бохін
Консультант-неонатолог, університетські лікарні в Лайсестері

Девід Філд
Професор неонатальної медицини, університет в Лайсестері, почесний консультант-неонатолог, університетські лікарні в Лайсестері

Джулі Хол
Координатор неонатальної служби, університетські лікарні в Лайсестері

Таж Хассан
Консультант з невідкладної допомоги, лікарня в Лідс

Кармел Хант
Координатор-педиатр, Дитяча служба інтенсивної терапії, університетські лікарні в Лайсестері

Ендрю Леслі
Координатор з неонатального транспортування/Досвідчений практикуючий медбрат, Неонатальна служба Ноттінгему, міські та університетські лікарні, Ноттінгем

Девід Луйт
Педиатричний консультант з інтенсивної терапії, педиатрична служба інтенсивної терапії університетські лікарні в Лайсестері

Ендрю МакАйнтр
Педиатричний консультант з інтенсивної терапії, Королівська лікарня для хворих дітей, Глазгоу

Санджив Найчані
Педиатричний консультант з інтенсивної терапії, педиатрична служба інтенсивної терапії університетські лікарні в Лайсестері

Гайл Пік
Почесний лектор з кардіохірургії та ECMO, університет в Лайсестрі

Мойра Робінсон
Старший медичний технік, педиатрична служба інтенсивної терапії університетські лікарні в Лайсестері

Девід Рауні
Консультант з педіатричної анестезії та інтенсивної терапії, Королівська лікарня для хворих дітей, Едінбург

Девід Вікері
Консультант з невідкладної допомоги, Королівска лікарні в Глусестершайє

Визнання
_____________________________________________________________________________

 

Багато людей надало свої поради, точку зору та критику при написанні цього підручника. Ми би хотіли визнати важливий внесок усіх цих людей, що в минулому та теперішньому викладали курс «Педиатричне та неонантальне реанімаційне транспортування» в Лайсестері. Курс розвивався з набуттям досвіду та завдяки внеску цих людей, а книга увібрала в себе досвід курсу  Педиатричне та неонантальне реанімаційне транспортування,що є книгою для NEOSTAR, курсу, що читає Advanced Life Support Group (Група підтримки життя).

Ми вдячні Джекі Ховарт, яка є адміністратором курсу з транспортування, та Каролін Клей, за секретарську допомогу.

Наша подяка також транспортним командам в Лайсестері та Ноттінгемі, а також Мерран Томсон, Девіду Томасу, Роуз Кент, Кейт Вілсон, Трейсі Ерлі, Джені Бургес, Мері Меріман, Лінді Рафаель, Шарлот Хадді, Іан Бак Барретт, Мартін Ерлі, Аманда Боуман, Колін Рід, Манжит Райан та Ашиш Чікерман.

Підручник підтримували Мері Бенкс, Христина  Каравіотіс та команда BMJ Books. SIVA Math Setters перетворили наші малюнки в привабливі ілюстрації.

Ми доклали всі зусилля для забезпечення точності наведених даних в цьому підручнику, особливо дозування щодо ліків, але лишаємо за читачами відповідальність в необхідності пересвідчитися в тому, що все це підходить для їх пацієнтів.

Нарешті, наша особлива подяка Джо та Джейн.

Пітер Баррі
Енді Леслі

Вступ
_____________________________________________________________________________

В усьому світі інтенсивна терапія для усіх вікових груп розвивалася різними темпами. В кожній країні місцеві пріоритети регулювали шляхи, якими послуги розвивалися. У Великобританії рівність у наданні медичних послуг, що стало можливим завдяки Національній Службі Охорони Здоров’я означала, що технології інтенсивної  терапії поширилися доволі швидко і рівномірно по всій країні. Зважаючи на невеликі відстані між населеними пунктами, транспорт не був основним питанням і місцеві ентузіасти вирішували його  використовуючи різні рішення. В результаті в країні в цілому існують сотні різних способів транспортування.

В інших країнах місцеві обставини призвели до розвитку цих послуг іншим шляхом. Наприклад, в Австралії величезні відстані між центрами інтенсивної терапії означали необхідність в інших транспортних засобах і, як наслідок, з’явилися чудові команди з необхідним устаткуванням. В окремих частинах США відстані також були питанням. Більш гнучкі схеми фінансування зробили привабливим створення постачальниками медичних  послуг першокласних транспортних послуг.

Протягом останніх декількох років у Великобританії  з’явилися нові фактори, що зробили існуючу практику неприйнятною.

Ризик

У зв’язку з дорожнім інцидентом, що стався у Північному регіоні в 1993 році з машиною швидкої допомоги, яка поверталася в Ньюкасл та перевозила немовля, що потребувало негайної інтенсивної терапії , було порушено питання ризиків. У відповідь на цей випадок Агенція Медичного Обладнання провела перевірку транспортування новонароджених та дітей в Великобританії (запит TINA). Перевірка виявила ряд проблем. Найбільш важливими були наступні:

  • Стандартне устаткування, що використовувалося для закріплення кювезів (інкубаторів) в машинах швидкої допомоги було абсолютно неадекватне для забезпечення фіксації у разі аварії. Насправді, при більш уважній перевірці, стало зрозумілим, що якщо зажими могли тримати кювез (інкубатор) при ударі, то ходова частина стандартної машини швидкої допомоги – ні.
  • Було необачно очікувати, що будь-яка транспортна система, котра важить більше ніж 200 фунтів (90 кілограм), могла бути безпечно перевезена звичайною машиною швидкої допомоги. Вага деяких систем, що використовувалися, перевищувала 700 фунтів (320 кілограм).
  • Багато допоміжних засобів та одиниць устаткувань завантажувалися в машину швидкої допомоги без будь-якого кріплення.
  • Дійсність договорів про відшкодування збитків для персоналу, що постраждали в аварії при використанні такого обладнання було незрозумілим, враховуючи знання того, що ситуація була небезпечною.
  • Існуюче законодавство з Здоров’я та Безпеки відносно ручного транспортування  регулярно порушувалося через використання транспортних систем для немовлят.
  • Не існувало адекватної системи для закріплення немовля в кювезі (інкубаторі) під час транспортування.
  • Тренування персоналу було несистемним.
  • Використання повітряного транспорту асоціювалося з багатьма додатковими ризиками, якими повністю займалася лише одна транспортна служба в Великобританії.
Хоча перевірка в основному стосувалася немовлят, більшість проблем, що були висвітлені в звіті (TINA), стосувалися усіх видів реанімаційного транспортування

Персонал
За останні декілька років відбулися зміни у підходах до роботи лікарів-стажерів; спеціальності з високим навантаженням, як інтенсивна терапія немовлят та дітей, регулюються особливо уважно. Такі зміни створили складності у пошуку таких кадрів, як спеціалісти з інтенсивної терапії. Менша частина закладів, де формуються такі команди, мають достатній спеціалізований медичний  та медсестринський досвід, щоб надійно виконувати таку роботу та контролювати інші  служби. З іншого боку, більша кількість лікарів-стажерів, що працюють менше годин означає, що забезпечення адекватного тренування стає навіть більш складним завданням.

Попит

Протягом останніх п’яти років інтенсивна терапія немовлят та дітей розвивалася в зворотньому напрямку в цьому відношенні. Більша кількість немовлят, що вихожувалися в лікарнях та скорочення народжуваності призвели до невеликого скорочення  в попиті на невідкладні післяродові перевезення. Це, звичайно, представляє собою складності у розвитку та підтриманні необхідних навичок для тих, хто виконує роботу з транспортування.
В той же самий час у Великобританії з’явилася  спеціалізація з інтенсивної терапії немовлят. Таким чином, в часи фінансових складностей необхідно було розвивати  ці два напрямки. З врахуванням того, що загальна кількість пацієнтів інтенсивної терапії немовлят відносно невелика, складно встановити кількість населення, що обслуговується.

Транспортні засоби
Як медичний персонал, ми часто приймаємо як належне те, що місцева служба швидкої допомоги забезпечить транспорт як та коли це потрібно. Ми забуваємо, що вимога щодо служби з маленьким бюджетом надавати час від часу транспорт на декілька годин, може становити проблему. Так само, ми не проконсультувалися належним чином, коли планували змінити транспортну систему на таку, що може не підійти під місцеві автомобілі. Від неонатальних служб могли вимагати транспортування кювезів (інкубаторів) та систем різноманітних конфігурацій. В результаті, в деяких частинах країни за додатковий кошт було необхідно мати два транспортних автомобіля. І, навпаки, станції швидкої допомоги, як правило, не цікавилися точкою зору місцевих транспортних служб з інтенсивної терапії перед тим, як замовляти новий автомобіль іншого дизайну. Очевидно, що розв’язання цих проблем буде наслідком довгого діалогу.  

Заключення
Загальна ситуація стосовно реанімаційного транспорту незадовільна, але є також позитивні зрушення. В окремих частинах Великобританії було однозначно вирішено надавати транспортування з використанням спеціаліста з такої служби. Очікується, що реанімаційні  транспортні послуги стануть частиною нового національного плану з інтенсивної терапії немовлят (під час написання цього матеріалу цей документ було надруковано, але без офіційного підтвердження).  В 2002 році Європейський Союз проголосував за прийняття нових Європейських Стандартів з транспортування кювезів (інкубаторів) та систем та їх перевезення в реанімаційних автомобілях. Хоча Великобританія проголосувала проти нових Стандартів, вони повинні стати Европейським «законом» з часом. Таке регулювання покладає більше відповідальності на тих, хто займається транспортуванням немовлят, щоб забезпечити мінімальний ризик при використанні устаткування та процедур. Але ситуація навколо старших дітей залишається неврегульованою.

Для тих, хто пов’язаний з невідкладним транспортуванням, важливо не ігнорувати власну відповідальність та готувати належним чином як технічні, так і клінічні аспекти завдання з тим, щоб забезпечити найвищу якість таких послуг. Сподіваємося, що матеріал, викладений в цій книзі,  допоможе в досягненні такої мети.

Девід Філд
Професор неонатальної медицини
Університет в Лайсестері