У мене уже десь 3 місяці спостерігаються нав’язливі думки, я вже не можу з ними...

У мене уже десь 3 місяці спостерігаються нав’язливі думки, я вже не можу з ними боротись, вони вже керують моїм життям. Раніше у мене ніколи такого не було, я можу часто задумуватись і в житті я не є оптимістом, швидше циніком, завжди чомусь у мене одні негативи. Але я не є такою вже невеселою, знедоленою людиною, ні, я умію радіти життю,веселитись з друзями, принаймні у мене це виходило 3 місяці тому. Зараз я не можу нормально розслабитись і проводити весело час, бо ці думки не дають мені спокою, ні вранці, ні вночі. Я як застряла на тому моменті і не можу рухатись далі, думки не дають рухатись далі. У мене є хлопець, ми разом уже 2 роки і у нас все ніби добре, якби не думки, які не дають спокою. Зараз я вам постраюсь описати ситуацію: 3 місяці тому я пішла до своєї подруги на день народження, там був її друг, досить симпатичний, він мені сподобався, ми говорили, але нічого більшого, звичайний хлопець, приїхавши додому після день народження, я не могла собі пробачити: як це я могла спілкуватись з ним, як він міг мені сподобатись...і таке далі, як то кажуть пішло-поїхало..цілий місяць настпуний я думала чи люблю свого хлопця, чи ні, але не просто подумала і вирішила, кожен раз як я з ним говорила я прислуховувалась до себе, як ми бачились..і якби я вирішила, але цей нав’язливий стан мене не покидаю от уже 3 місяці, ми вже робили 2 рази перерви в стосунках, але я за ним скучаю і не можу..ну от тепер я прочитала в інтернеті про те, що це у мене справді нав’язливий стан, бо до вчора я не знала, що зі мною.. У мене велике до вас прохання, допоможіть мені будь-ласка розібратись з моїми проблемами і спокійно жити далі, бо як я не старалась сама, не виходить, на багатьох сайтах пише: настроїтись на позитив, я не можу, думаю думаю лише про погане, якби то розійтись з ним і тд, хоч я цього не хочу.